Наказ Сталіна про вбивство польських військовополонених – це злочин проти усього народу, наголосив директор польського Інституту національної пам’яті Лукаш Камінський.
75 років тому, 5 березня 1940 року, Йосип Сталін підписав постанову, згідно із якою співробітники НКВС розстріляли близько 22 тисяч польських офіцерів та військовополонених, які перебували у в’язницях і таборах західної Білорусі та України. Від квітня 1940 року пострілом у задню частину голови їх вбивали у Катині, Харкові та селищі Мєдноє.
Голова Інституту національної пам’яті Лукаш Камінський говорить, що той злочинний наказ був ударом в усе польське суспільство. Історик пригадує, що жертвами злочину були не тільки солдати, але й науковці, юристи, вчителі та лікарі.
Катинський злочин став початком репресій проти сімей убитих, які під час війни були депортовані до Сибіру, а в Польські Народній Республіці вони були піддані маргіналізації, розповідає Камінський.
Історик вважає, що злочинний наказ показує правдиві наміри Радянського Союзу, а також спростовує неправдиву російську версію історії. На думку голови Інституту, варто врахувати, що якби у 1940 році цих людей не вбили, то після війни не було би радянізації Польщі. Водночас, Лукаш Камінський звертає увагу, що цей наказ свідчить про те, що вказаний сучасною Росією 1941 рік, як рік початку ІІ світової війни – це неправда. Наказ Сталіна, підкреслив голова Інституту, є доказом, що ІІ світова війна розпочалася в 1939 році, а Польща стала її першою жертвою.
Сталін помер 13 років після підписання злочинного акту 5 березня 1953 року. На думку президента Камінського, це дуже символічний збіг обставин, однак, на його думку, про історичну справедливість говорити не можна. На думку історика, справедливість настане, коли стануть відомі усі таємниці Катинського злочину, коли можна буде ознайомитися з усіма документами з радянських архівів і місць спочинку усіх жертв НКВС.
Комуністична влада роками стверджувала, що злочин проти поляків здійснили німці. Тільки 13 квітня 1990 року влада Радянського Союзу визнала, що злочин здійснило НКВС, а два роки пізніше Борис Єльцин оприлюднив перші документи.
Росія не понесла відповідальності за злочин, в 2004 році завершилося 14-річне слідство російської військової прокуратури. Судді дійшли висновку, що вбивство не було злочином геноциду і ніхто перед судом не постав.
IAR/Т.А.