Вища палата польського парламенту у четвер прийняла резолюцію у 70-ті роковини Волинської трагедії. «За» резолюцію проголосувало 55 сенаторів, «проти» було 20. Десятеро утрималося від голосу.
Польський Сенат ухвалив новий текст резолюції, котрий у формі поправки зголосив сенатор Лукаш Абґарович (Łukasz Abgarowicz) з правлячої Громадянської платформи. У тексті написано, що «організований і масовий характер цих злочинів, та жорстокість цих акцій надають їм характер етнічної чистки, що має ознаки геноциду».
Резолюція одночасно нагадує, що «Польща та Україна зробили дуже багато задля подолання важкого минулого». У цьому контексті Сенат віддав шану вбитим, а також віддав честь «усім українцям, котрі не піддалися атмосфері терору і, ризикуючи власним життям, допомагати своїм сусідам».
У документі теж сказано, що «поляки прагнуть примирення і дружби з українцями», але «справжнє примирення можна будувати тільки на правді і взаємному засудженню злочину». Резолюція стверджує, що «в історії польсько-українських взаємовідносин у XX сторіччі були події, якими Польща не може пишатися: несправедлива національна політика ІІ Речі Посполитої, акції польської відплати у 1943-45 роках. Але це не означає, що можна забувати, прирівнювати чи применшувати трагедію тих, хто став жертвою волинського злочину».
Як каже сенатор Лукаш Абґарович (Громадянська платформа), тепер Польща чекає на рух України.
- Настав час, щоб ми почали говорити правду про ті події. Інакше ми ніколи не дійдемо до порозуміння. На жаль, мусимо сказати, що українська сторона намагається релятивізувати, говорити про польсько-українську війну, а не про страшний злочин, жорстокі вбивства поляків. – каже політик.
Під час голосування сенатори відхилили поправку, яку запропонувала опозиційна партія Право і справедливість про встановлення 11 липня Днем пам’яті мучеництва кресов’ян.
Нагадаємо, що Волинська трагедія – це масові вбивства поляків, здійснені протягом 1943–1944 років, зокрема, Українською повстанською армією на території колишнього Волинського воєводства, а також Львівщини, Тернопільщини і Станіславщини міжвоєнної Польщі. Ці події переважна частина польських істориків називає геноцидом польського народу, а українських – обопільним конфліктом або війною. За підрахунками польських дослідників, під час цієї трагедії загинуло близько 100 тисяч поляків, до 15 тисяч українців, а також представники інших національностей. У 2009 році польський Сейм визнав вбивства на Волині трагедією, що мала «характер етнічної чистки» та «ознаки геноциду».
Я.С./IAR