Дітям з убогих регіонів щораз важче буде поліпшити свою долю за допомогою навчання. Нерівність між багатими і бідними буде рости – також у сфері освіти. Освітня система мала забезпечити рівність шансів, але дійсність виглядає по-різному.
Соціолог Войцєх Кнєць з Університету Міколая Коперніка в Торуні (Uniwersytet Mikołaja Kopernika w Toruniu) звертає увагу, що в Польщі бракує системних вирішень. З бідністю змагаються самоврядування, які отримують від держави щораз більше завдань без додаткових фінансів.
– Якщо ліквідуються школи, обмежуються транспортні сполучення – очевидно, така територія перестає бути привабливою для інвесторів, які могли б тут створити робочі місця. Починається наростання убогості – тобто ми вбогі і будемо ще вбогішими, тому що ми вбогі, – каже експерт.
Малозабезпечені діти, особливо з провінційних регіонів, не мають доступу до кінотеатрів, вистав, музеїв. Вікном на світ міг би бути Інтернет. Але не всі можуть собі дозволити швидкісний доступ. Голова освітнього фонду «Перспективи» Вальдемар Сівінський звертає увагу, що в такій ситуації порятунком може стати школа. Надзвичайно вартісними є вчителі, які захоплюються своєю професією.
– Коли школа закривається після уроків, коли вчителі не є вихователями, що мають амбіцію організувати позакласні заняття, то молодь залишається сама собі, – вважає представник фонду.
А якщо вчитель викриє серед учнів справжній талант – існують недержавні організації, які можуть допомогти. Наприклад, Краєвий фонд на благо дітей (KFnrD), який опікується видатним юним піаністом Рафалом Блєхачем та групою молодих інформатиків, котрі цього року стали віце-чемпіонами світу в галузі групового програмування.
В усіх громадських радіостанціях країн Євросоюзу, згуртованих у Європейському мовному союзі (EBU), у передачах 29 листопада порушено питання убогості, в рамках акції «Why Poverty».
Н.Б./IAR