День Усіх святих – народна традиція

День Усіх святих у народній традиції пов’язаний, передусім, з культом святих і колись відзначався тільки як церковне католицьке свято. Близькість із Задушним днем справила те, що вірування й звичаї, характерні для цього празника, перейшли і на 1-е листопада – пояснює Амудена Рутковська з Державного етнографічного музею у Варшаві.

Колись у народі вважалося, що душі померлих виходять з цвинтаря на богослужіння, яке відбувається опівночі, в якому беруть участь тільки померлі з даної парафії. Цього дня люди запрошували душі померлих до своїх осель.

– Часто бувало так, що для них залишали страви десь на порозі або всередині, у хаті, на столі. Це було по-різному, залежно від регіону, але щось їм ставили, щоб душі померлих могли підкріпитися. А потім старалися випросити їх з хати: відчиняли двері, вікна, щоб душі собі пішли, бо вони не могли надто довго перебувати серед живих. Це був єдиний момент, коли душі тут перебували, – каже дослідниця.

На месу опівночі живі не могли прийти. Люди вірили, що сміливець, який заглянув би до костьолу, міг загинути. Сучасний звичай запалювання лампадок також має витоки у дохристиянському періоді – розповідає етнографка. Колись вогонь розкладали при цвинтарях, а навіть на самих могилах, щоб розсвітити дорогу душам, які виходили цього дня до світу живих.

Католицька Церква відзначає 1-го листопада день Усіх святих від IX століття.

Н.Б./IAR