Створений у 2011 році Інститутом Адама Міцкевича проект I, Culture Orchestra, являє собою особливу нагоду для зустрічей молодих музикантів з Польщі, України, Білорусі, Молдови, Угорщини, Вірменії, Азербайджану та Грузії. Щороку за результатами двоетапного прослуховування формується 100-особовий оркестр, який складається з музикантів у віці 18-28 років. Притому, конкурс досить великий – близько п’яти осіб на місце.
Наближається так звана осіння резиденція та гастрольний тур I, Culture Orchestra, присвячені століттю польської незалежності. І саме про це ми розмовляємо з менеджеркою цієї програми Марією Карвовською та музикантами – скрипалькою Кристиною Васік і контрабасистом Якубом Брауном.
Марія Карвовська:
- Правда, це винятковий тур. Зазвичай оркестр виступає під час літніх гастрольних турів. Проте, з огляду на відзначення Дня незалежності ми маємо в цьому році додатковий осінній тур.
- А які у вас враження, як у молодих музикантів, котрі хотіли взяти участь у цьому проекті, взяли участь у прослуховуванні і пройшли відбір? Чи, отже, маєте враження, що як музиканти I, Culture Orchestra, ви були вибрані як найліпші з найліпших?
Якуб Браун:
- Чи найліпші з найліпших? Не знаю. Я підійшов до цього прослуховування так, що, по-перше, хотів не лише продовжувати навчання, а радше пізнавати світ, і музику, і музикантів, котрі не лише прагнуть отримати постійну працю і цим заробляти, але шукати чогось нового, отримувати від цього задоволення, творити щось тощо.
Кристина Васік:
- Гадаю, що у цьому проекті добре те, що свої заявки до нього подають люди, котрі насправді хочуть (цим займатися – ред.). Кожен приїздить повний енергії, приїздить насправді налаштований на те, аби важко працювати протягом декількох тижнів. На мою думку, все це дає насправді неймовірні результати.
- А на додаток, можна відвідати різні куточки Європи, можна виступити в багатьох престижних концертних залах Європи і світу. Але ще те, на що ви звернули увагу: гадаю, що доля багатьох музикантів, котрі навчаються у консерваторіях, є долею оркестрового музиканта. Чи ви згодні, що I, Culture Orchestra навчає тому, що така праця може бути творчою, приносити особливе задоволення, що згодом варто прагнути отримати місце в польських або й іноземних оркестрах?
Якуб Браун:
- Так. під час літнього туру I, Culture ми мали секційні репетиції з туторами з усього світу. Якщо йдеться про контрабаси, це був Домінік Сельдіс, керівник групи контрабасів з Концертґебау (в Амстердамі – ред.). Він не лише поділився з нами тим, як виконувати конкретні твори, але й знанням, що пригодиться у майбутньому, і що це знання – з огляду на його власний досвід і історію – цілковито змінює спосіб мислення.
- А зустріч з котрим із маестро було найважливішим для Кристини Васік?
- Гадаю, що також із нашим тутором Жольтом [-Тіхамером Вішонтаєм-ред.], який є концертмейстером Лондонського філармонічного оркестру. Це людина із неймовірними знаннями та загалом непересічна особистість. Ми як студенти музичних академій не отримуємо від них виключно спрямування до гри в оркестрах. Ми маємо грати також сольні програми, багато камерних творів. I, Culture Orchestra, натомість, дозволяє нам зосередитися виключно на цьому. Отже, це для нас насправді дуже цінний досвід.
- В цьому, напевно, полягає одна з переваг цього проекту, який стартував 2011 року і, отже, вже має своє реноме та, напевно, щораз більше охочих подають заявки, аби в цьому оркестрі грати? Таким чином, і конкурс щораз серйозніший. Розкажіть, будь ласка, як ви працюєте з молодими музикантами та що планується протягом цього дуже інтенсивного року?
Марія Карвовська:
- Музиканти були дуже скромними, кажучи про себе, що, можливо, вони не найліпші. Вони найліпші. Загалом ми отримуємо від 450 до 550 заявок, а кількість місць залежить від репертуару, але, більш- менш, 100. Отже, можна сказати, що за кожне місце бореться п’ятеро музикантів. Прослуховування відбувається у два етапи. Спочатку музиканти надсилають свої записи, які перевіряють тутори. А відтак тих, хто мав найліпші записи, запрошують до прослуховування на живо, які оцінюють тутори. Ці прослуховування також записуються, після чого відбувається черговий етап відбору. Цього року справді праця була дуже інтенсивною. Це становить велику перевагу цього оркестру, що музиканти не проводять репетицій цілими групами, але окремими секціями. Зазвичай відбувається так, що духові інструменти мають репетиції всією групою, смичкові – всією групою, дерев’яні духові – також, натомість у нас кожен інструмент має свого тутора. Притому, тутори, є діючими музикантами дуже престижних оркестрів. Вони не лише активно працюють, але багато їздять і знайомляться з багатьма напрямками, можливостями і пропозиціями з усього світу, та саме це представляють нашим музикантам. Я додам, що згаданий тут Жольт Вішонтаі був колись концертмейстером Молодіжного оркестру Європейського Союзу – одного з перших молодіжних оркестрів в Європі.
- Напевно, це дуже важлива річ – практичне знання, яке можна отримувати безпосередньо від тих, хто вже досягнув успіху і опинився у престижних оркестрах. А таких польських представників у європейських та світових оркестрах щораз більше – і в Берліні, і в Цюріху. Проте, дуже часто молоді музиканти, котрі отримують освіту у Польщі, не знають, як спланувати свою кар’єру таким чином, аби мати більші шанси. На що звертають увагу під час прослуховувань у таких оркестрах?
- Це правда. Два роки тому ми підготували із туторами підручник із оркестрового знання, в якому вони, наприклад, звертають увагу на те, як виконувати окремі партії, описують їх. Крім того, у ході репетицій вони також дуже відкриті, завжди відповідають на всі питання. Тому, гадаю, це добра школа для наших музикантів.
PR2/А.М.