Гостею Польського радіо є Уршуля Шимандерська, перекладачка книжки Геннінґа Бека «Mózgobrednie», що можна подати українською як «Мозкомаячня», тобто «21 міф про мозок і те, як він насправді діє». Геннінґ Бек – це німецький біохімік і нейробіолог, якого називають таким собі навіженим науковцем. Йому ще немає й 40 років та вже зараз він проводить дуже цікаві дослідження.
- Веде дослідження і пише книжки. Зрештою, це його друга книжка, що вийшла у Польщі. Перша називалася «Mózg się myli» - «Мозок помиляється», і вона вийшла торік. Окрім того, він відомий тим, що бере участь у заходах, що називаються science slam – це досить розповсюджена форма популяризації науки в Німеччині. Це полягає в тому, що науковці за дуже короткий час перед широкою публікою, що не має ані найменшого уявлення про предмет їхніх досліджень, мають представити їх так, аби викликати до них у своїх глядачів і слухачів якнайбільший інтерес. У зв’язку з цим він має дуже велику практику писати і говорити дуже доступно, жартома, про те, чим він займається. А це непросто. І в тому, що він спроможний це представити чітко, просто і забавно, полягає його велика перевага.
- «Мозкомаячня», тобто перекладена вами книжка – це дещо понад 300 сторінок, майже цілковито присвячених одній великій науковій таємниці, а саме мозкові, щодо якого функціонують найрізноманітніші міфи. Чи ця книжка є спробою впоратися з такими проблемами, міфами, вирішити хоч якісь із них?
- Переважно, всупереч назві, це зовсім не є цілковита маячня. Власне кажучи, маячнею, що не має жодного фактичного підтвердження, є міф про те, що ми використовуємо лише 10 відсотків свого мозку. А решта представлених у книжці – це півправда, чвертьправда, інакше кажучи такі твердження, у яких міститься якесь ядро інформації, що відповідає нашому сьогоднішньому станові знання, але таке, що, наприклад, неправильно інтерпретується. Тобто, скажімо, ми знаємо, що існують якісь різниці між мозками жінок і чоловіків, натомість достеменно не відомо, що з цього може випливати, хоч ми охоче робимо про це якісь висновки. І попереджати про це, насамперед, покликана ця книжка, аби не робити поспішних виводів з неповної інформації від науковців.
- Одне знаємо напевно – наші мозки працюють весь час. Ми не можемо дати їм відпочинок навіть на мить, немає такої кнопки, якою можна було б їх вимкнути, чи не так?
- Немає, і цьому навіть присвячений один з розділів, в якому розповідається, що сон, всупереч розповсюдженим уявленням, зовсім не значить для мозку жодного відпочинку, а становить навіть прискорену працю, лише в іншому режимі. Проте, насправді ніколи, окрім як в останню нашу мить, тобто зі смертю мозку, не є так, щоб він не працював. Уві сні, наприклад, мозок обробляє інформацію, що сприяє запам’ятовуванню, у мозку відбувається якесь впорядкування. Інакше кажучи, весь час принаймні якась частина мозку має чим займатися.
- Спробуймо, отже, декілька міфів розвіяти… Такий, наприклад, що нейробіологи вміють вже читати наші думки, коли підключать всі ті кольорові дроти до нашого тіла…
- Не вміють і, як каже автор, він має надію, що вони ніколи не вмітимуть, оскільки наші думки надзвичайно складні, натомість апаратура, що є в нашому розпорядженні, є занадто примітивною. Вона демонструє або якісь електричні потоки, які генеруються нейронами, або інтенсивність потоку крові у конкретній ділянці мозку. Те, натомість, що ми бачимо на картинці, яка, на додаток, була піддана штучній комп’ютерній обробці, як, наприклад, це є на фотографіях в газетах, коли весь мозок зображено як сірий, і лише одну ділянку як червону – це все штучно. Це зовсім не значить, що решта мозку неактивна і в даний момент працює лише 1 його відсоток в котромусь там місці, бо ми саме переживаємо такі, а не інші емоції, або про те чи інше думаємо. Тому Бек постійно підкреслює, що праця нейробіолога захоплююча і цікава, а на науковців чекає ще безліч відкриттів, проте це зовсім не значить, що нейробіологи взяли сьогодні на себе роль читачів думок, котрі спроможні за допомогою своєї спеціалізованої апаратури сказати, про що думає людина.
- А якщо йдеться про якісь первинні структури мозку, то чи насправді існує щось таке, що часом називають рептильним мозком? Про це у книжці Геннінґа Бека також є декілька сторінок…
- Навіть цілий розділ. Причому весь цей розділ присвячено тому, що сама назва рептильний мозок є фундаментально неправильною. Адже ми не маємо в голові чогось такого як окремий мозок, що є таким самим, як у рептилій, а також певний еволюційний надлишок, яким є наш дуже розвинутий кінцевий мозок. Бек каже, що весь мозок являє собою одне ціле, і жоден його елемент не може функціонувати без решти. А це просто таке газетне спрощення, коли ми говоримо про те, що коли в нас починають домінувати емоції над якимось раціональним аналізом ситуації, то це значить, що рептильний мозок переміг раціональний кінцевий мозок. Або, наприклад, коли так, як зараз, при нагоді Чемпіонату світу з футболу, чоловіки шаленіють, спостерігаючи за матчами, а жінки втрачають голову в крамницях, купуючи торбочки, це значить, що рептильний мозок почав у нас панувати. Це неправда. Все тут пов’язано між собою, і як кінцевий мозок не може існувати без стовбуру мозку, тобто без того, що називають рептильним мозком, так само і навпаки. Нам необхідно для функціонування як одне, так і друге.
- Натомість, якщо ми вже говоримо про кінцевий мозок, то в книжці «Mózgobrednie» ця ділянка називається шефом всіх шефів у мозку, власне.
- Тому, власне, з цим шефом всіх шефів теж не найліпше, бо тут не можна вести мову про якусь беззастережно керівну роль, що б давало до зрозуміння, що всі інші частини мозку можна від’єднати. Цього не можна зробити тому, хоч би, що ми не будемо в змозі мати якихось витончених і чітких думок, якщо ми – позбавлені мозочка – не будемо спроможні пересуватися. Адже саме мозочок відповідальний за те, що ми можемо виконати будь-який рух, це він проводить всі розрахунки, необхідні для виконання найпростіших рухів. А їх безліч.
- А, наприклад, проміжний мозок є такою-собі секретаркою… Загалом у цій книжці наводяться дуже гарні назви. Йдеться про мозочок, про кінцевий мозок, стовбур нашого мозку. А цей останній, як читаємо, – це два в одному: одночасно наглядач і керівник…
- Так, оскільки він займається найбільш елементарними функціями, тим тобто, що, де факто, мозок повинен виконувати в першу чергу, а саме контролем за головними життєвими функціями: за диханням, травленням тощо. Все це відбувається в організмі і він відіграє роль когось у роді такого наглядача і керівника в одній особі.
PR4/А.М.