«Старість – це трагізм долі чи її благословення? Старша людина часто почувається виключеною із соціуму. Але так може і не бути. Старість може внести в життя необхідні у суспільному житті цінності – самовідданість, почуття відповідальності, дружбу, передбачливість, терпеливість, мудрість…» Так про старість говорив Іван Павло ІІ. Схоже розуміння старості, життя людей похтлого віку закладено у діяльності фонду «Проект Старші», який діє у Варшаві, а свою діяльність поширює практично на всю Польщу. Нещодавно на хвилях Польського радіо 24 відбулася розмова із головою цієї організації Маґдалєною Руткєвич. Фонд, зокрема, старається запобігти виключенню літніх осіб у суспільстві, організовує різні громадські акції на підтримку таких осіб.
«Наша діяльність скерована до літніх людей, життя яких в останньому періоді не дуже тішить. Це – дискриміновані люди, які зазнають насилля – в родині, зі сторони опікунів, які хворіють, несамостійні, неповносправні. Для рівноваги, у нас є іншого роду діяльність, яка пов’язана з їх активізацією. Протягом навчання у середній школі я допомагала старшій жінці, яка була незряча. Вона була хіміком, дуже освічена. Вдома вона мала зорганізовану інституційну допомогу. До неї приходила опікунка, вона мала забезпечене харчування протягом дня, але була – самотня, лежала в ліжку. Не можна сказати, що вона була неповносправна, але не до кінця давала собі раду. Ми з нею дуже подружилися. Вона мала птахів – канарейок і папуг. Я опікувалася ними, ходила за покупками. Але головне – я сиділа біля цієї жінки і розмовляла з нею», – розповідає Маґдалєна Руткєвич.
Фонд працює у чотирьох різних напрямках. Перший з них – профілактика і охорона здоров’я. У цій ділянці організація навчає лікарів, керівників поліклінік, їхній персонал, медсестер тому, як покращити функціонування літніх осіб у системі охорони здоров’я, як спілкуватися з ними, правильно надавати допомогу. Такі тренінги охоплюють велику частину медичних закладів у польській столиці.
«Другий напрямок – найбільш розвинений і передовий, – це проблема насилля над старшими людьми. Це тема, яку ми вперше порушили на рівні громадської дискусії. Все, що було відомо на цю тему, ми перекладаємо на мову акції, скерованої до суспільства. Було три таких акції – у 2016, 2017 та 2018 роках. Першу ми адресували до громадської думки, до старших осіб. Друга і третя зосереджувалися на свідках. Оскільки дуже часто з інформацією до старших осіб важко дійти, а, з іншого боку, часто трапляється так, що це старим людям заподіюють кривду, а люди, які є серед них, це бачать і не реагують. Це – результати досліджень і наш власний досвід. Тому ці дві акції були скеровані до свідків. Це були акції у головній ролі з актором Вітеком Дембіцьким із гаслом: «Насилля над старшими людьми. Не будь пасивним глядачем». Вона також має свою інтернет-частину. Адже часто свідками випадків насилля є молоді люди, які користуються інтернетом».
Третій напрямок спрямований на опіку над людьми похилого віку. Передусім, це підтримка опікунів. З одного боку, вони потребують знань, як діяти в певних ситуаціях, а з іншого – підтримки. А четвертий напрямок – це активізація старших людей через мистецьку діяльність. І він, за словами Маґдалєни Руткєвич, найрадісніший.
«Ми робили міжпоколіннєві майстер-класи з трафаретного друку, лінориту. Вони дуже гарно вдалися. А вже чотири роки ми творимо проект „Зріле кіно”. Це – своєрідне відновлення Дискусійного кіноклубу. На початку при реалізації першого проекту це було так, що одна людина вела цей кіноклуб, виступала з коротким вступом, потім був перегляд фільму, а після фільму – дискусія. Звісно, старші люди, які приходили на ці фільми, знали, що ми б хотіли, аби вони залишились і подискутували. Спочатку це було дуже важко. Більшість осіб виходили із залу. Але на останньому кіноклубі, у жовтні-листопаді минулого року залишалось близько 200 осіб у залі. Ці люди брали активну участь у дискусії на тему фільму. Це були чотири різні фільми і після показу кожного з них була дискусія на їхню тему. Це не було якесь елітарне кіно. Це – фільми, які раніше йшли в кінотеатрах, але тоді треба було придбати квиток. Ми ж їх повторюємо, безкоштовно. Є нагода, аби переглянути ці фільми і не платити за це. Це досить позитивно. Люди виходять з дому, беруть участь у події, знайомляться з іншими, розмовляють між собою».
У Польщі існує ще декілька інших ініціатив для активізації осіб старшого покоління. Вони мають більш мистецький і пізнавальний характер. Є досить популярні. Наприклад, досить поширеною формою проведення часу для пенсіонерів є Клуби сеньйорів – так у Польщі називають літніх людей – при Будинках культури, де старші особи спілкуються між собою, творять музичні колективи, займаються аеробікою, рукоділлям. Інша ініціатива – це Університети третього віку. У них старші особи навчаються. Але це навчання не виглядає так само, як навчальний процес в університеті. Це – зустрічі на різні теми декілька разів на тиждень або на місяць. У менших містечках або селах популярними є Клуби сільських господинь, які займаються кулінарією, їздять на різні ярмарки, фестивалі зі своїми виробами, співають у ансамблях народної музики. Та це – ініціативи для людей, які здебільшого можуть самостійно пересуватися, не хворіють важкими хворобами. Маґдалєна Руткєвич з фонду «Проект старші» вважає, що у суспільстві треба створити більше ініціатив на підтримку старших осіб. Хоч, за її словами, не завжди інформація про ініціативи такого роду доходить до потенційно зацікавлених осіб.
Запрошуємо послухати програму у звуковій версії.
PR24/М.К.