Християнська служба порятунку надає всебічну допомогу військовослужбовцям, а також цивільному населенню на cході України: від забезпечення питною водою, їжею та одягом до душпастирської опіки. Допомагають і ветеранам АТО та їхнім родинам. На прифронтових територіях волонтери та капелани різних конфесій співпрацюють з підрозділами Управління цивільно-військового співробітництва Збройних сил України. Про екуменічне служіння розповідає Ігор Шулік з Києва (позивний «Шторм»), командир Християнської служби порятунку, римо-католик, світський військовий капелан. На фронті він перебуває з 2014 року, був першим командиром Міжконфесійного батальйону військових капеланів.
– Наш батальйон брав участь в Дебальцевому (під час боїв, – ред.), а також у захисті ДАП, Донецького аеропорту, у нас був підрозділ капеланів-кіборгів, які здійснили 11 ротацій разом з бригадами Збройних сил України. На жаль, є в нас загиблі капелани, які загинули у 2014-2015 роках, є поранені, тяжко поранені капелани, яким уже зробили багато операцій, але ще треба допомогти в лікуванні та в реабілітації. І тому з 2014 року, знаючи всі ті проблеми, які є на сході України, ми бачили страждання людей. Але більш за все нас зворушила тяжка доля дітей.
Ірина Кондратюк/УСПР
Християнська служба порятунку діє з благословення римо-католицьких єпископів та має п’ять підрозділів у зоні АТО.
– Ми маємо офіційний дозвіл від генерального штабу Збройних сил України на заїзди у всі сектори по всій лінії фронту. І ми заїжджаємо туди, куди не заїжджає практично жодна волонтерська організація. Є дуже багато болісних питань стосовно дітей. На тих територіях, де ці діти перебувають, те, що йдуть бої – це ще, мабуть, не найстрашніше. Найстрашніше те, що ті території дуже щільно заміновані і є досить багато випадків, коли діти підриваються на цих мінах, тому що там практично зруйнована інфраструктура: там немає нічого, практично немає шкіл, нормальних магазинів чи якихось лікарень. Діти не мають де гратися, діти лізуть в ці заміновані поля, в ці заміновані лісосмуги. І ми навіть зробили спеціальну програму, яка стосується мінної небезпеки, і ми їздимо по цих селах, по лінії розмежування, та розповідаємо дітям, як треба себе поводити поблизу цих замінованих територій, взагалі, як себе поводити в стані війни на цих територіях. Ми дуже багато роботи проводимо і в дитячих садочках, і в школах, і в різних училищах, які межують з цією лінією розмежування.
Приблизно 300 дітей загинуло, приблизно 300, а може, й трохи більше, дітей поранено, але на територіях, де йде війна, де дуже щільне замінування, ця цифра, безумовно, меншою не стане, вона ставатиме тільки більшою, доки йде війна.
Від часу до часу дітей намагаються вивозити на мирні, безпечні території, особливо під час канікул. Християнська служба порятунку створила також підрозділ у Варшаві, одним із завдань якого буде забезпечити відпочинок у Польщі дітям із зони бойових дій.
– З європейських країн так, як допомагає нам Польща, не допомагає зараз ніхто. І люди в Польщі реально відкриті на поміч Україні. В нас Польща, країна, люди, викликають дуже глибоку повагу за те, що вони дійсно реально практично допомагають нашій країні в цей тяжкий час війни.
Це для нас дуже принципово, щоб ми могли цих дітей вивозити на мирні, спокійні території. Тому що вони перебувають п’ять років у стані війни, там деякі діти все життя своє провели на війні, ті, які народилися в 2013-2014 роках, – вони взагалі не знають мирного життя. Вони тільки чули постійно свист цих мін, десь якісь вибухи, десь якісь пожежі, відчували страх. Була така ситуація, що привезли дітей до Києва на якісь свята, і коли був салют, то діти почали залазити під стіл, бо подумали, що це обстріли. Вони вже звикли до цього і знають, де ховатися. Тому діти дуже зранені та потребують любові, потребують реабілітації, зміни цієї атмосфери, де вони проживають, хоча б ненадовго, – але це вже буде дуже добре для них.
Ірина Кондратюк/УСПР
В Україні дітей зі Сходу постійно приймає реабілітаційний центр Дому святого Мартіна у Фастові. Зараз Християнська служба порятунку домовляється з санаторіями в Західній Україні, щоб там також могли відпочивати діти з зони конфлікту. Родини у Хмельницькій області приймали школярів з Авдіївки на Різдво. Вже перші сім’ї у Польщі теж погодились прийняти до себе в гості дітей з прифронтової зони. Також у планах варшавського підрозділу Християнської служби порятунку – організація поїздок до Польщі для матерів загиблих воїнів та для вдів, які втратили своїх чоловіків на війні.
– Це можуть бути такі елементарні речі: пожити в родині на спокійній території, на території, де немає війни. Це можуть бути якісь екскурсії, паломницькі тури для матерів. Взагалі, зміна навіть цієї території – це вже є певна реабілітація, ресоціалізація. Ми офіційно працюємо з державними структурами, ми є офіційною організацією, і у нас є всі контакти і щодо дітей, і матерів загиблих, і вдів.
Шукають теж реабілітаційні центри у Польщі, які б могли приймати ветеранів АТО.
– При тій кількості ветеранів – це приблизно до 100 тисяч людей, які пройшли війну, у нас практично немає нормальних реабілітаційних центрів, в нас немає професійних військових психологів. І тому, безумовно, для нас була б дуже цінна допомога і в реабілітації ветеранів АТО. Серед них є дуже багато молодих хлопців, які скалічені фізично і духовно цією війною.
І останнім часом була дуже серйозна хвиля самогубств серед ветеранів, які прийшли додому. За останньою статистикою, у Києві було більше тисячі самогубств серед ветеранів АТО. І статистика росте, прогресує. Тому що дійсно ці хлопці потребують професійної допомоги.
Для того, аби втілювати ці проекти на території Польщі та продовжувати здійснювати свою місію на сході України, Християнська служба порятунку потребує також фінансової підтримки.
– Нас підтримує тільки Римо-католицька церква і деякі пожертви складають люди, які співчувають, в яких дійсно відкрите серце на це. А таких меценатів потужних у нас просто немає, і часом стає дуже прикро, що є діти, є кому допомогти, але немає як це зробити.
Ми дуже надіємося на те, що зможемо привозити до Польщі дітей на реабілітацію, зможемо привозити матерів, сини яких загинули, зможемо привозити вдів, а також дітей «двохсотих» – це діти загиблих батьків: чи матері, чи батька на сході України. І в цьому нам теж дуже необхідна допомога: волонтерська підтримка, фінансова підтримка. Взагалі, ми потребуємо вашої підтримки, тому що нас, на жаль, дуже мало. По всій лінії фронту працює всього-на-всього 65 людей у центрах ХСП. Роботи є дуже багато. Загалом лінія фронту простягається приблизно на 400 чи понад 400 кілометрів. Розумієте, на 400 кілометрів 60 людей – це взагалі крапля в морі. Тому ми звертаємося і до українських організацій, до діаспори, до наших громадян, також до наших друзів з Польщі для того, щоб вони залучались і допомагали нам робити нашу спільну справу.
Це наша загальна справа – боронити нашу землю, допомагати тим людям, які перебувають у цих тяжких умовах.
Волонтери та капелани Християнської служби порятунку; Фото: з архіву ХСП/надав Ігор Шулік
З пропозиціями допомоги до підрозділу Християнської служби порятунку у Варшаві можна звертатися за номером телефону: +48 578 022 129 або контактувати через сторінку у Facebook під назвою «Chrześcijańska Służba Ratunku».
Сторінка підрозділу ХСП-Варшава у Facebook: https://www.facebook.com/csrpl/
Офіційний сайт ХСП: https://crs-center.org/
Ірина Кондратюк