Полька, Юстина Трелінська, волонтером в Україну приїхала півроку тому. Її праця з дітьми в Дрогобичі та знайомство з українцями стали можливими завдяки програмі Європейської волонтерської служби (EVS), яку фінансує Європейська комісія.
В Україну Юстина поїхала від Центру Співпраці Молоді з Ґдині. Марта Отрембська з цієї неурядової організації, яка веде свою діяльність з 2000 року, розповіла УСПР про головні завдання Центру Співпраці Молоді.
Марта Отрембська: Наша головна мета - активізація молоді, пропагування ідеї демократії та формування громадянського суспільства як у Польщі, так і за кордоном. Ми працюємо передусім у місті Ґдиня, але організуємо також міжнародні проекти, як Європейський волонтаріат та навчальні візити до Польщі для осіб зі Східної Європи, тобто з України, Білорусі та Молдови.
Як довго ви співпрацюєте з партнерами в Україні і з якими саме організаціями? Це, в основному, неурядові організації?
Марта Отрембська: Це, здебільшого, дійсно, неурядові організації. Тепер, наприклад, волонтер, який виїхав з Ґдині, працює в організації Карітас в Дрогобичі. Наприклад, сьогодні ми шукаємо волонтера, який хотів би поїхати до Кременчука працювати у європейському клубі, де молоді люди можуть у час дозвілля розвивати свої творчі таланти. У міській бібліотеці волонтер розказуватиме, зокрема про польську культуру та історію, вестиме заняття з англійської або польської мови – залежно від його компетенції. Завданням добровольця є пропагувати європейські цінності, він може читати лекції про Євросоюз, а також проводити тематичні заняття, згідні зі сферою його зацікавлень.
Як багато волонтерів протягом кільканадцяти років вашої роботи ви відправили в Україну?
Марта Отрембська: Загалом, до всіх країн Європи в рамках ЄВС ми відправили близько 200 волонтерів, а в Україну - 66. Наші добровольці виїжджали до різних міст України. Я вже назвала Дрогобич, а крім цього волонтери були в Кременчуку і в Донецьку (звичайно, тепер уже туди не їдуть, але раніше були такі проекти і з цим містом ми співпрацювали найактивніше). Ми співпрацювали також з громадською організацією BARD ("Буковинською агенцією регіонального розвитку" в Чернівцях - ред.).
Який практичний досвід в Україні здобувають учасники Європейського волонтаріату?
Марта Отрембська: Волонтаріат, це, перш за все шанс отримати міжнародний і міжкультурний досвід. Добровольці мають можливість ознайомитися з культурними різницями. Наприклад, волонтери, які виїжджали до Дрогобича, працювали з кримськими татарами. Це була нагода, щоб ламати стереотипи, ознайомитися з культурою кримських татар. Адже стереотипи можна ламати лише у безпосередніх контактах. І цей проект відкрив для волонтерів культурне різноманіття, вони отримали практичний досвід багатокультурності.
Центр співпраці молоді з Ґдині до 30 березня ц.р. чекає на зголошення кандидатів віком від 18 до 30 років, які прагнуть виїхати волонтером до Кременчука. Нагадаймо, що кожному волонтерові забезпечується проживання і харчування, страхування, повернення коштів транспорту та, кишенькові, в Україні – по 60 євро в місяць.
Уроки польської мови для працівників та волонтерів Caritas у Дрогобичі. Фото: Євгенія Турчак
Учасниця EVS Юстина Трелінська, яка за півроку проекту трохи вивчила українську мову, УСПР розповіла про свої будні в Дрогобичі.
Юстина Трелінська: Весь проект розрахований на 9 місяців, я в Дрогобичі перебуваю півроку. І в мене є три головні завдання: я опікуюся дітьми у одному з осередків, я навчаю польської мови, допомагаю робити домашні завдання і граюся з дітьми. Я допомагаю також в центрі для дітей з обмеженими можливостями – ми разом вишиваємо, граємося у різні ігри, – і ще, разом з однією панею психолог, я перекладаю психологічні казки.
Чи Ви раніше були в Україні? Чому серед всіх європейських країн ви обрали Україну місцем своєї волонтерської служби?
Юстина Трелінська: Я випускниця сходознавства в Університеті ім. Адама Міцкевича (в Познані – ред.), і до того я декілька разів була в Україні. Двічі я була з туристичною метою. Півтора роки тому я була на сході України на запрошення одного з колективів, які приїжджали на гарцерський фестиваль до міста Кєльце, де я також працювала волонтеркою. Я не боялася їхати в Україну, бо вже декілька разів тут була і знала, що на мене чекає.
Я свідомо вибрала цей проект і я дуже рада. Мені дуже подобається те, що тут немає одного конкретного завдання, але є декілька проектів, де можна допомогти іншим, можна познайомитися з різними людьми і працювати над власним розвитком. Я задоволена своїм рішенням, цей волонтаріат дає мені велике задоволення.
Чим для Вас особисто є волонтерська служба в Україні, контакт з українцями?
Юстина Трелінська: Це, немовби, долання стереотипів. Я перебуваю у західній Україні. У Польщі сьогодні по-різному говорять про Україну, але я тут зустрілася зі щирими людьми, з кожного боку мені допомагають – це, по-перше. По-друге, це цінний досвід життя в іншій країні. Раніше я знала польську і російську мови, а тут вивчаю ще українську мову, і тепер я уже можу спілкуватися також українською на основному рівні – для мене це нове вміння. Цікавим досвідом є для мене також праця з дітьми. У мене немає педагогічної освіти, але тут я можу працювати з дітьми, побачити, як щодня виглядає праця в такому центрі.
І для мене важливою практикою є праця з неповносправними. На початку я боялася йти до цього центру, але мене там прийняли дуже щиро, всі обіймалися, спілкувалися один з одним… Тепер я собі не уявляю, щоб принаймні один-два рази в тижні не відвідати цей центр і не провести трохи часу з його підопічними.
Остання зустріч поколінь, Дрогобич. Фото: Петро Кузьмин
Інформацію для тих, хто хоче стати волонтером можна знайти за адресою:
http://erasmusplus.org.ua/novyny/421-european-voluntary-service-evs-yevropeiska-volonterska-sluzhba-informatsiia-dlia-tykh-khto-khoche-staty-volonterom.html та http://europa.eu/youth/volunteering/evs-organisation_en
Передача у звуковому файлі.
Лідія Залітач