У неділю Католицька церква відзначила 104-тий вже Всесвітній день мігранта й біженця. Цей день має звернути увагу на проблему людей, які шукають собі місця і притулку, та має пробудити у суспільстві почуття солідарності та відповідальності за те, аби таким людям допомогти.
І мігранти і біженці примушені покинути свої домівки, хоч причини будувають у них різними, – наголошує директор Центру Мігранта, отець Яцек Ґнядек. Він переконує, що Польща - це країна відкрита для інших:
- Я займаюся людьми, які вже є у Варшаві, і я супроводжую цих наших мігрантів і біженців. Це найчастіше економічні мігранти. У Польщі є півтора мільйона, а то й більше українців, є 30 тисяч в’єтнамців. І з цими людьми у мене є щоденний контакт. За кордоном до Польщі ставляться як до країни, котра не хоче приймати біженців. Але водночас за кордоном, зокрема саме на Заході, люди фактично нічого не знають про присутність українців у Польщі, про війну в Україні. Тим часом Польща – це країна відкрита. Польща приймає мігрантів, і приймає тих, хто хоче до нас приїхати. Це не лише наші сусіди українці, але теж доволі численна група в’єтнамців.
За словами директора Центру Мігранта, допомогти тим, хто опинився в Польщі, можна просто і практично:
- Допомога полягає в тому, що ми вчимо їх польської мови. Люди, які до нас приходять, найчастіше просять про саме таку допомогу, вони хочуть вивчити мову країни, до якої прибули, оскільки це їм допоможе здобути кращу роботу. А отже, у нашому центрі є група волонтерів, яка власне й займається цією справою. І навіть ті українці, які вже знають польську мову, надалі продовжують її вивчати, щоб знати більше і краще, оскільки це їм дозволить знайти кращу роботу. У нас у Центрі можуть також допомогти заповнити документи, чи допоможуть у контактах із чиновниками.
У світі є 220 мільйонів мігрантів, у тому числі й поляки, а приблизно 22 мільйони - це біженці, ті, хто змушені втікати від воєн, переслідувань та голоду, – наголошує речник Єпископату Польщі отець Павел Ритель-Андріанік. Представник духовенства наголошує на потребі конкретної допомоги українцям, які перебувають у Польщі:
- Важливо, щоб ставитися до них так, як до інших працівників. Отже, така просвітницька діяльність є завданням Церкви. У нас у Польщі так багато людей з України, що ми повинні бути по відоношенню до них порядними. Це стосується їх працевлаштування, плати і ставлення до них.
Речник Єпископату Польщі звертає увагу, що не йдеться про те, щоб країна безкритично приймала прихідців, але, щоб приймаючи їх, уміла забезпечити їм допомогу. Отець Павел Ритель-Андріанік наголошує, що обов’язком мігрантів і біженців є інтеграція з даним місцем і його суспільством:
- Але не йдеться про те, щоб замінити одну культуру іншою. Ідеться про те, щоб зрозуміти та співіснувати, вивчити мову. Усе це непроста справа, яка вимагає часу і бажання.
З мігрантами і біженцями пов’язана ще одна надзвичайно важлива справа. А саме йдеться про прояви расистської поведінки чи навіть агресії і нападів на представників інших національностей. Як наголошує експерт з Академії Леона Козьмінського Матеуш Воінський, нині не конче число расистських, ксенофобських злочинів є більшим, ніж ще, наприклад, двадцять років тому, але суттєва зміна полягає в тому, що ЗМІ та соціальні мережі негайно повідомляють про такого типу напади, тому й складається враження, що цих атак більше:
- Все таки, 10-20 років тому такі випадки також траплялися, тільки, можливо, ми про них не знали. Звичайно, це має свої добрі і погані сторони. Добра така, що у нас зростає усвідомлення цієї проблеми, а отже суспільство може здійснювати певний тиск на спосіб поведінки органів влади. Ми, як суспільство, стаємо чутливішими до цієї проблеми і реагуємо, передаємо інформацію, а це, в свою чергу, дозволяє поліції діяти відповідним чином. Натомість негативна сторона така, що в суспільстві спостерігається розпад взаємовідносин і зростає відчуття небезпеки і страху. І ці відчуття вже може викликати не лише наш колір шкіри, але, наприклад, наші політичні переконання, чи стать.
Тому вирішальне значення мають такі заяви, як остання заява голови Міністерства внутрішніх справ і адміністрації, який підкреслив, що у Польщі не буде толерантності до ксенофобії та агресивних дій, – наголосив експерт.
14 січня уже 26 раз зіграв Великий оркест святкової допомоги. Цьогоріч, поляки вчергове відкрили свої серця і гаманці. Бо поляки підтримують не лише Великий оркестр святкової допомоги, але й такі організації як Карітас чи Юнісеф Польща. Поляки допомагають радо і розумно, – вважає соціолог Ришард Ціхоцький з Університету імені Адама Міцкєвича у Познані:
- Протягом останніх 25-ти років у Польщі відбулися великі зміни, проте зміна, що стосується саме допомоги – є абсолютно фундаментальною. Ніколи раніше ми не допомагали настільки масштабно, ніколи раніше не було такого заангажування, відкритості на інших, і хоч досліджень на цю тему немає, та все-таки в поляків є певна специфіка. Поляки добре реагують на великі акції допомоги, радо відгукуються, радо беруть у них участь.
Експерт звертає увагу, що такі дії мають надзвичайно велике значення з токи зору суспільної інтеграції та відчуття спільноти:
- Ми, на жаль, є суспільством, якому характерний відносно невеликий рівень взаємної довіри, він найнижчий у Європі. Натомість рівень довіри в суспільстві має суттєве значення. Отже, ми, підтримуючи конкретних людей і конкретні організації, показуємо, що їм довіряємо, що ми з ними солідарні. І це вибудовує почуття спільноти.
Під час недільного фіналу Великого оркестру святкової допомоги, поки що, вдалося зібрати понад 81 мільйон 400 тисяч злотих, майже 20 млн євро. Остаточну суму повідомлять у березні, але, здається, вже можна сподіватися на черговий рекорд.
Лідія Іванюх