У лютому цього року у Барселоні відбулася велика маніфестація «Вітаємо біженців», на яку прийшло 200 тисяч мешканців цього міста. А кілька днів тому кільканадцять громадян Марокко або народжених у цій країні, організували і провели теракт у Барселоні, вантажівкою в’їхали у натовп на головній вулиці Ла-Рамбла, від чого загинуло 14 людей, а також намагалися підірвати головні сакральні об’єкти міста.
На думку Якуба Яловічора з тижневика «Gość Niedzielny», Європа втратила інстинкт самозбереження:
- Вже після перших терактів можна було дійти висновку, що іммігрантська політика є хибною - і йдеться не тільки про прийом біженців. Я маю на увазі теж реформу спецслужб. Траплялося так, що спецслужби довго слідкували за якимось радикалом, але вирішили зняти його з «чорного списку» тільки тому, що він впродовж якогось періоду не проявляв активності. А потім виявляється, що через рік-два цей радикал активізувався і провів теракт або був до нього причетний.
Як приклад країни, котра втратила контроль над терористичною загрозою, публіцист називає Бельгію:
- Бельгія – це класичний приклад держави, яка не може впоратися ні з мусульманською меншістю, ані з тероризмом. Адже саме там траплялися ситуації, коли відділки поліції у мусульманських кварталах охоронялися військом. У Брюсселі, з одного боку, маємо звичайну вуличну злочинність, з якою поліція теж ефективно не бореться, але з другого боку – досить активно, і практично без перешкод, там працюють більш винахідливі терористи. На мою думку, це повна поразка Європи. Звісно, тепер критично оцінювати - просто, але, як на мене, йдеться про ширшу проблему – європейську культуру. Адже коли ми говоримо про інтеграцію іноземців з Близького Сходу, то важко знайти щось, чим Європа могла би їх привабити, якими європейськими цінностями. Нині Європа повністю атеїзована, позбавлена якоїсь філософії, ідеї. Звісно, іммігранти мають тут кращий рівень життя, але їхня культура для них є вищою, адже Європа для них це стріп-клуби, це те, що вони тут бачать. Ми не можемо сподіватися, що люди, виховані у суворій, але послідовній культурі, захочуть прийняти те, що їм пропонує Європа.
Публіцист Міхал Матис, однак, застерігає – не можна в кожному іммігранті бачити потенційного терориста. Нині, додає, дискусію про мігрантську політику Європи редуковано до простого голосування – «за» або «проти» біженців.
- Я зацитую журналіста, якого надзвичайно ціную. Це Войцєх Яґєльський, котрий нещодавно сказав: «Дискусія про біженців та теракти має форму смс-голосування "Ти за прийняття біженців, чи проти?"». Це якесь непорозуміння. Звісно, я не стверджую, що ці теракти не мають нічого спільного з імміграцією до Європи. Але з другого боку, вбачання у кожному іммігранті терориста або у самому факті приймання біженців до Європи – терористичної загрози, це теж помилка. Прагну вам нагадати, що теракти проводить Ісламська держава, яку було утворено 2014 року. Ці терористичні акти є елементом війни, яку варто пов’язувати з конфліктом у Сирії, в Іраку, де, власне, існує ІДІЛ. Звісно, західноєвропейські уряди не підготувалися до приймання іммігрантів, але може би ці уряди замислилися як покласти край цій війні, як ліквідувати Ісламську державу? Може тоді би нам вдалося вирішити принаймні половину цієї загрози. Варто говорити про джерело проблеми, а не йти найпростішою дорогою і голосувати – хочемо приймати іммігрантів чи не хочемо їх приймати. Це не є простий поділ на чорне-біле.
На думку публіциста, у Польщі посилюється атмосфера загрози з боку біженців, тим часом, іммігрантської проблеми у Польщі насправді немає.
- Мені не подобається ця атмосфера, особливо у Польщі, яку створюють мас-медіа, але теж політики владного табору. Це атмосфера загрози з боку іммігрантів. У Польщі такої загрози немає, тому що ці іммігранти навіть не проявляють якогось бажання до нас приїжджати.
- Немає прямого зв’язку – що кожен неідентифікований іммігрант є терористом. Звичайно, що імміграція існує, а люди з бідніших країн світу втікають до багатої Європи, так само роблять поляки. Але я б хотів звернути увагу, що серед терористів, котрі стоять за останніми терактами – переважна більшість це люди, народжені й виховані у Європі.
На думку Міхала Матиса, Польща повинна добре продумати іммігрантську політику. Як приклад такої політики публіцист вказує на три країни:
- Є країни, як наприклад, Австралія, Канада та США, котрі – попри чудовий піар – мають досить радикальні методи відсіювання іммігрантів, котрих вони не хочуть приймати. Наприклад, вони надають перевагу добре освіченим, неекспансивним, нерадикальним... Європа цього не робила. І Європа змагається тепер з проблемою. Я теж вважаю, що Європа повинна зберегти свою ідентичність, тому ми не можемо відкривати двері і впускати всіх підряд. Але теж не можемо казати, як це робить польський уряд, що не впустимо жодного іммігранта, тому що він становитиме небезпеку для нашої країни. Ось приклад з останніх днів. Румунія, котра на загал має дуже схожу позицію, як Польща. Бухарест теж не хоче примусового розподілу біженців поміж країнами ЄС, але з другого боку – оголосив, що прийме 2000 іммігрантів, на які буде виділено відповідну суму з бюджету. Тож я думаю, що Варшава може зробити так само.
Polskie Radio 24/Яна Стемпнєвич