При нагоді Дня усіх святих 1-го листопада, пропонуємо вашій увазі різні факти про найважливіші польські некрополі. Найбільш відомим є варшавський Повонзковський цвинтар, поширена також назва Старі Повонзки. Екскурсовод Артур Стаховський звертає увагу, що Повонзковський цвинтар не є найстарішим у польській столиці – колись поховання знаходилися при костьолах. Некрополь поза мурами міста засновано 1790 року, посвячення відбулося на два роки пізніше. Повонзковський цвинтар багато разів розбудовувався, спочатку займав понад 2 гектари, а сьогодні – 43.
– У XIX столітті це був спільний цвинтар для мешканців міста – до часу створення кладовища в районі Брудно, на якому почали ховати убогіших. А тут хоронили більш знаменитих громадян.
Два роки тому Повонзковський цвинтар визнали пам’ятником історії. У найдавнішій частині кладовища похований письменник і політик, співавтор Конституції 3 травня, священик Гуґо Коллонтай, великий гетьман литовський, меценат мистецтва Міхал Казімєж Оґінський, художник Яцек Мальчевський. Визначним місцем на Повонзках є Алея заслужених – розповідає Артур Стаховський.
– Алея заслужених постала вже в Другій Речі Посполитій – 1925 року на тильній стіні катакомб. Першим, кого поховано в цій алеї, був Владислав Станіслав Реймонт.
Реймонт – лауреат Нобелівської премії 1924 року за роман «Селяни». Продовжує Артур Стаховський:
– Тут спочивають, передусім, люди, пов’язані з культурою, мистецтвом, рідко – з політикою чи іншими галузями. Хоч іноді так буває. Зокрема, тут поховані авторки Ганка Бєліцька, Ірена Квятковська. Цей список – величезний.
Популярними є дві тактики відвідин Повонзок – почати від Алеї заслужених і найбільш відомих місць. Або інша – неважливо, куди підемо найперше – завжди натрапимо на відоме прізвище і фрагмент історії Польщі. Котру стратегію пропонує екскурсовод Артур Стаховський?
– Мабуть, ця друга є цікавішою – просто, йдемо, йдемо і зустрічаємо різних давніх знайомих.
Повонзки охоплюють сім цвинтарів – крім Старих Повонзок, існує, зокрема, Військовий цвинтар (заснований 1912 року). Які ще – розповідає екскурсовод з порталу «Варшави історія прихована» Аркадіуш Жолнєрчик.
– Маємо ще православний цвинтар у районі Воля, мусульманські цвинтарі – аж два; маємо єврейський цвинтар. Про ці некрополі пам’ятається куди менше – вони ж створені пізніше.
На єврейському кладовищі на вулиці Окоповій похованай творець есперанто – Людвік Заменгоф. А на одному з протестантських цвинтарів у Варшаві – видатна співачка Анна Ґерман.
На вольському Православному цвинтарі похоронені військові Армії Української Народної Республіки: генерал-хорунжий Марко Безручко, генерал-хорунжий Всеволод Змієнко, генерал-хорунжий Володимир Сальський, підполковник Олександр Виговський, історик, археолог, етнограф Олександр Цинкаловський.
Слідами українських поховань у Польщі слід назвати Український військовий цвинтар у Пикуличах поблизу Перемишля, неподалік кордону з Україною. Тут спочивають в’язні табору для військовополонених Української Галицької армії, армії Української Народної Республіки та, пізніше, членів Української повстанської армії.
Слід також назвати кладовище в Ланьцуті на південному сході Польщі, де поховані понад півтисячі полонених та інтернованих вояків, старшин Української Галицької армії і Армії Української Народної Республіки. Саме в цьому місці генерали Марко Безручко і Всеволод Змієнко сформували ядро 6-ої Січової дивізії, яка 1920 року брала безпосередню участь у спільній польсько-українській боротьбі з більшовиками і внесла вагомий внесок у т.зв. «чудо над Віслою». Про їхні поховання декілька років тому розповів голова громадського об’єднання «Надсяння» Володимир Середа.
– Дехто тут похований, дехто – у Варшаві на Волі, з почестями їхні могили. А скільки таких могил ще до кінця не впорядкованих або, просто, символічні могили... Починаючи від Алєксандрова Куявського, Тухолі, Щипйорна (район Каліша), Раковіцького цвинтяра в Кракові і так далі. У східній Польщі, на Підляшші, на Холмщині, у Бресті білоруському і так далі. Це дуже складна і сумна сторінка нашої історії.
До найважливіших у Польщі належить Раковіцький цвинтар у Кракові, його поверхня – 42 гектари. Серед багатьох заслужених осіб, які тут спочивають: видатний художник Ян Матейко, етнограф і композитор Оскар Кольберґ, художники Юліуш та Войцєх Коссаки, актор Єжи Біньчицький, композитор і співак Марек Ґрехута, голова Інституту національної пам’яті Януш Куртика.
А з українців – письменник Богдан Лепкий, мовознавець Степан Смаль-Стоцький, громадський і політичний діяч, письменник Осип Назарук, художник лемківського походження Юрій Новосільський.
Найстарішим у Польщі кладовищем поза територією міста вважається цвинтар у Плоцьку – створений 1780 року, тобто на 10 років раніше, ніж Повонзковський у Варшаві.
З історичних кладовищ колишньої Польщі довше існує лише некрополь на Расу у Вільнюсі, в Литві. Тепер він дещо занедбаний – розповідає Аліція Клімашевська, яка займається цвинтарем.
– Ми не знайшлися тут випадково. Ми були тут багато століть. Написи, епітафії польською мовою, свідчать про це. Колись цвинтар виглядав по-іншому, особливо у 30-ті роки був дуже задбаний. Після другої світової війни наші земляки, масово тікаючи від совєтів, виїжджали на Захід або їх примусово виселили на Схід. І цвинтар осиротів.
З кладовищ в Україні, де похоронені поляки, згадаймо Личаківське та Янівське кладовища у Львові – це місця поховання багатьох заслужених осіб. Цвинтарі є також цінною пам’яткою з унікальними скульптурами – розповідає журналістка, авторка книжки «Львівський альбом» Беата Кост.
– Личаків є справді особливим місцем з огляду на те, що сьогодні це також музей просто неба. Не лише місце спочинку відомих постатей, але й місце, де є багато цікавих різьбярських проектів, великих фігуральних скульптур з 19-го, зламу 19 і 20 століть та міжвоєнного 20-ліття. Також чимало видатних польських різьбярів залишило там свій доробок.
Серед похоронених на Личаківському цвинтарі – зокрема, видатний художник Артур Ґроттґер, який чимало своїх робіт присвятив Січневому повстанню 1863 року та поетеса, авторка «Роти» Марія Конопніцька, письменниця, авторка п’єси «Мораль пані Дульської» Ґабрієля Запольська.
Частиною Личаківського кладовища є Цвинтар захисників Львова, де поховані «Львівські орлята», тобто молоді поляки, які під час польсько-української війни 1918–1920 років боролися проти українців та більшовицьких сил.
IAR,PR1/Н.Б.