Попри напад на учасників урочистості та контрмітинг місцевих футбольних фанатів та націоналістів, головна урочистість на меморіалі воїнів УГА і УНР у Пикуличах біля Перемишля відбулася спокійно і гідно.
У передачі ми розповідаємо про Пикулицький некрополь, про цьогорічний захід, і, зокрема, про участь у ньому представників польської громадськості. Бо хоч на цвинтар не прийшли ні представники влади міста Перемишля, Підкарпатського воєводства, ні духовенство Римо-католицького костелу, ні місцеві депутати Сейму РП, які в минулі роки брали участь в урочистостях, то разом з українцями шану воїнам Петлюри віддали й польські друзі – з Варшави, Люблина та самого Перемишля. Це були: Данута Куронь, Павел Вінярський, Кшиштоф Становський з родиною, Іза Хруслінська, Ян Бартмінський та Станіслав Стемпень. Слід відзначити також те, що під час самої ходи були й такі містяни, які з вікон своїх домівок поздоровляли учасників ходи.
Данута Куронь і Павел Вінярський з Освітнього фонду Яцека Куроня зачитали Звернення до українців польських політиків, священиків, артистів, у тому числі й нащадків польських легіонерів, чиї діди були союзниками українців, зокрема онука коменданта Юзефа Пілсудського Йоанна Онишкевич.
Нижче публікуємо його зміст:
Тут, на могилах українських воїнів, котрі боролися за Україну у 1918-1921 рр., слід нагадати, що той період був не лише періодом польсько-українського протистояння, але також польсько-українського союзу та спільної польсько-української боротьби за свободу народів проти більшовицької загрози, що нависла над Європою.
У XX столітті мало було прикладів польсько-українського братерства, та й союз, символами якого є Юзеф Пілсудський i Симон Петлюра, не закінчився для українців успіхом. Маршал усвідомлював це, тому після підписання Ризького договору, яким завершилась польсько-більшовицька війна, поїхав до інтернованих у таборі в м. Каліш солдатів та офіцерів Дієвої армії Української Народної Республіки зі словами:
«Панове, я вас перепрошую, я вас дуже перепрошую».
Ми, Поляки, не виправдали довір’я наших союзників i слова маршала Пілсудського цього не змінять.
Однак нині, в контексті подій на Майдані та нової агресії Росії проти України ці слова, як і слова українських інтелектуалів та ієрархів Церкви зі Звернення про примирення, повинні стати містком, який нас об’єднає і дасть змогу відокремити історію від сьогодення та майбуття.
Тут, у Перемишлі, в символічному місці, на могилах трьох тисяч українських Січових Стрільців і воїнів Української Народної Республіки, ми повинні стати мудрішими досвідом тих, які тут спочивають. Мудрість та вміння взаємного вибачення провин – це риси, які нині потрібні особливо. Адже нові конфлікти, незгода чи чвари між людьми і народами підуть на користь третій силі. Ця сила не гребує жодними засобами, аби постійно ділити, вносити антагонізм, підживлювати ворожість між нами. Ми повинні усвідомлювати це i там, де можемо, давайте протидіяти цьому єднаючись у дружбі та спільних діях, так як це колись робили наші Батьки.
Вічна пам'ять героям України і Польщі!
Данута Куронь, Іза Хрусьлінська, Кристина Захватович-Вайда, Анджей Вайда, Катажина і Павел Вінярські, о. Альфред Вєжбіцький, Славомір Сєраковський, Кристина Енгелькінг, Магдалєна і Матеуш Кійовські, Агнєшка Коритковська-Мазур, Тереза Філярська, o. Томаш Достатні, Йоанна і Януш Онишкевичі, Беата Фудалєй, Анджей Куронь, Войцєх Онишкевич, Юзеф Піньор, Барбара і Кшиштоф Становський, Бартош Пєхович
Галя Леськів