ВВС отримало доступ до листів, які писав папа римський Іван Павло ІІ заміжній жінці, філософу польського походження Анні-Терезі Тименецькій. 15 лютого британська телерадіокомпанія показала документальний фільм про це листування, яке відкриває внутрішній світ понтифіка з іншого боку.
Як пише журналіст видання Ед Стоуртон, Анна-Тереза Тименецька вміла зберігати таємниці, і мало хто знав про її 32-річну дружбу зі Святим Іваном Павлом. Коли вона померла, серед її речей знайшли багато фотографій. Ми звикли бачити Івана Павла у папській сутані і у пишних залах Ватикану, але тут він на лижних схилах, на відпочинку біля озера і, вже у літньому віці, у своїй досить скромній приватній кімнаті.
Навіть більше цікавого можна дізнатися з листів, які пані Тименецька продала Національній бібліотеці Польщі у 2008 році. Усі ці роки їх тримали у секреті від громадськості, аж поки нещодавно не показали журналістам ВВС.
Вони познайомилися у 1973 році - на той час Іван Павло ще був кардиналом Каролем Войтилою, архієпископом Краківським. Анна-Тереза Тименецька народилася у Польщі і, так само як Іван Павло, пережила жорстокі часи нацистської окупації під час Другої світової війни. Після війни вона поїхала вчитися за кордон і врешті зробила кар'єру філософа у США, де вийшла заміж і народила трьох дітей.
Відомо, що кардинал Войтила і пані Тименецька чотири роки співпрацювали над англомовним виданням філософської праці, яку він написав, коли викладав у Люблінському університеті. Анна-Тереза епізодично фігурує у кількох біографіях Івана Павла. Проте їхні стосунки були набагато глибші і складніші, а також тривали набагато довше, ніж визнавалося раніше.
У 2008 році листи були придбані Національною бібліотекою Польщі нібито за семизначну суму. Зазвичай, коли до бібліотеки потрапляють важливі архіви, які стосуються людини масштабу Івана Павла ІІ, можна очікувати розголосу, публічної виставки надбань чи принаймні доступу для науковців. Але цей архів приховали від сторонніх очей.
У Польщі 1970-х років будь-які відносини між священнослужителем та жінкою були ризикованими. Варшавський комуністичний режим вважав Католицьку церкву ворогом, і таємна поліція - Служба безпеки, як її називали у Польщі, - постійно стежила за її керівниками. Доктор Марек Ласота, який вивчав архіви комуністичних часів у краківському Інституті національної пам'яті, каже, що Служба безпеки особливо цікавилася кардиналом Войтилою.
«Вони встановили „жучки” у його квартирі і прослуховували його телефонні розмови, - каже доктор Ласота. - Усі листи перехоплювалися і перевірялися, як офіційні, так і приватні».
Отже, перший натяк на справжню душевну близькість з'являється у листі не з Кракова, а з Рима, де восени 1974 року кардинал Войтила пробув понад місяць, поки тривав з'їзд католицьких єпископів. Він привіз з собою кілька її листів, щоб відповісти на них «без посередництва польської пошти», і пише, що ці листи «надзвичайно змістовні і глибоко особисті, хоч і написані філософською мовою».
Ближче до кінця свого листа від додає, що «є речі, про які мені надто складно писати». Як пише Ед Сноуртон, з листів, до яких йому вдалося отримати доступ, не завжди можна точно зрозуміти, про що говорить кардинал. Утім, публіцист вдався до традиційного журналістського дослідження і дійшов висновку, що десь на ранній стадії знайомства - можливо, влітку 1975 року, - Анна-Тереза Тименецька зізналася Каролю Войтилі у коханні.
Ставши папою, Іван Павло докорінно змінив розуміння папської діяльності, подорожуючи світом, як жоден папа до нього, і збираючи натовпи, як рок-зірка, особливо у свої перші роки на посаді. Його відповідь на зізнання Анни-Терези, ще коли він був кардиналом, показує, що так само нестандартно він поводився і у приватному житті. Замість того щоб обірвати стосунки, як зробив би більш обачний прелат, він подарував їй одну з найдорожчих своїх речей - символічний предмет під назвою «малий скапулярій». Цей елемент чернечого вбрання подарував Каролю Войтилі його батько під час Першого причастя; схоже, що передача його Анні-Терезі мала особливий зміст.
Пізніше він казав їй, що це дозволило йому «приймати і відчувати вас усюди, у будь-яких ситуаціях, коли ви близько чи коли далеко».
У кардинала Войтили було кілька подруг-жінок, зокрема Ванда Полтавська, психіатр, з якою він також листувався не одне десятиліття.
Але його листи до Анни-Терези Тименецької часом більш напружені та емоційні; відчувається, що йому складно було визначити характер їхніх стосунків.
Влітку 1976 року кардинала Войтилу обрали очільником делегації польських єпископів, що їхали на великий католицький зліт у США, і Анна-Тереза Тименецька запросила його у гості до своєї сім'ї, у сільський будинок поблизу містечка Помфрет, штат Вермонт. Кароль Войтила надзвичайно любив природу, і на фотографіях, зроблених, як здається журналісту, саме у цей час, він має дуже умиротворений вигляд.
Також здається, що під час цих гостин пані Тименецька продовжила розмову про свої почуття до нього, оскільки перший його лист по тому показує, що він намагався осмислити їхні стосунки у християнському ключі. Він каже, що вона - подарунок від Бога, і пояснює далі: «Якби я не мав такої впевненості, такого внутрішнього переконання у Благодаті і в тому, що прислухаюсь до неї у своїх вчинках, я не посмів би так чинити».
Коли його обрали папою, Іван Павло написав Анні-Терезі Тименецькій, що сподівається на продовження їхніх стосунків. Але вони сильно посварилися через книжку, над якою спільно працювали. Вона поспішно передала її у друк, а Ватикан подав позов у суд, звинувативши її у перекрученні ідей нового папи. Коли Іван Павло за неї не вступився, вона відчула, що її зрадили.
Та врешті-решт до стосунків повернулася колишня теплота, і деякі найзворушливіші фотографії та листи, які вдалося побачити журналістам, належать до останнього періоду його життя.
На початку 1990-х років в Івана Павла виявили хворобу Паркінсона, і він був змушений проводити дедалі більше часу на самоті у Ватикані. Вона часто його навідувала і відсилала йому зі своєї садиби поблизу Помфрета засушені квіти і фотографії. В одному листі він написав їй: «Я думаю про вас і у думках щодня навідуюсь до Помфрета».
Також він часто пригадує у листах їхнє спільне минуле. Після свого останнього візиту до Польщі у 2002 році він пише: «Наша спільна батьківщина; так багато місць, де ми бачились, де мали такі важливі розмови, де відчували красу Божої присутності».
Анна-Тереза Тименецька відвідала Івана Павла напередодні його смерті у 2005 році. Карл Бернштейн, журналіст, що розслідував ще Вотергейтський скандал, першим з авторів відчув важливість Анни-Терези Тименецької у житті Івана Павла. Він брав у неї інтерв'ю у 1990-х, коли працював над книгою «Його Святість».
«Ми говоримо про Святого Івана Павла. Це - надзвичайні стосунки, - каже він. - У них немає нічого протизаконного, втім, вони вкрай цікаві. Вони змінюють наші уявлення про нього».
bbc.com/Т.А.