«Кошмар! Це абсолютний жах! Від цього людина хоче плакати...», – говорив в суботу вранці Польському радіо один з парижан.
«Кошмар» – це одне з найчастіше повторюваних слів після серії терактів у Парижі. «Ми глибоко шоковані тим, що сталося», – зізнався наступного дня після замахів французький кореспондент у Польщі Домінік Лєсаж:
– Ми в глибокому шоці, з огляду на характер цих терактів. Адже ці замахи були як лотерея – теорористи стряли наосліп, вбивали абсолютно безневинних людей. Ми шоковані теж масштабом цих вбивств: стільки жертв – це просто немислимо. Такого не було від часів війни у Франції. Але люди намагаються залишатися спокійними. Парижани дотримуються розпоряджень, які видала влада, але я помічаю теж те, що люди – як це було у лютому – стали більш згуртовані, намагаються триматися разом.
Триматися разом повинні не тільки французи, але й усі європейці – тому поляки одразу після того, як з’явилася інформація про теракти в Парижі, почали збиратися під дипломатичними представництвами Франції.
Ми хочемо показати французам свою підтримку, – пояснює варшав’янин Мацєй Мальчевський. Але за хвилю додає – насправді тепер вже ніхто не почувається безпечно:
– Це страшна трагедія, це атака на усю європейську цивілізацію. Ми можемо зробити небагато, але принаймні цю лампадку принесу під посольство. Передусім висловлюю свої співчуття французам. Але ця атака на французів мені особисто показує, що вони – тільки на першій лінії. Якщо вони піддадуться, то наступними будемо ми.
Мешканці польських міст пояснювали, чому прийшли зі свічками до французьких диппредставництв:
– Єдине, що ми можемо зробити, аби показати, що ми – за французами, так це прийти сюд.
– Це жест солідарності з французьким народом, із жертвами терактів та їхніми сім’ями, тому я прийшов під консульство Франції у Кракові й запалив свічіку.
– Ми хочемо солідаризуватися з французьким народом.... Що ми, європейці, тримаємося разом. Адже це так близько...
Співчуття та співпереживання з французами після цієї трагедії вилилося теж у соцмережах. Користувачі Фейсбуку почали забарвлювати свої профільні фотографії, аватарки кольорами французького прапора. Це – один із способів показати свою емпатію, солідарність, а також – приналежність до спільноти, – говорить соціолог Юрій Таран з фонду «Наш вибір». Поряд із французькими кольорами у соцмережах почали з’являтися й українські. Свій профіль у жовто-блакитні кольори забарвив, зокрема, польський журналіст Марек Сєрант. "Я співчуваю французам, – каже, – але хочу нагадати, що набагато ближче, в Україні, теж гинуть люди. Кожного дня".
Про дисонанс пише теж польська журналістка Моніка Андрушевська. На її фейсбуковому профілі читаємо:
«Ми вже це бачили торік. Світ висловлював співчуття гаслом «Je suis Charlie», а коли у теракті, під обстрілом градами цивільного автобуса у Волновасі загинуло 12 осіб (переважно – жінок), ніхто й не здригнувся... Щоб переглянути вісті з фронту, вистачить увійти на сайт liveuamap.com: а тут написано: 33 хвилини тому – артилерійський обстріл Авдіївки; 2 години тому – бойовики обстріляли Авдіївку, один солдат загинув; восьмеро зазнали важких поранень; вісім годин тому: як передає прес-центр АТО, п’ятеро українських солдатів загинули в бою, четверо – поранені; один день тому: два вибухи в Ужгороді, які кваліфікуються як теракти... і так далі, і так далі... Я – полька та європейка і мені теж болить смерть людей у паризьких терактах. Але коли висилаю звіти про смерть на Донбасі, чимало моїх колег реагує приблизно так: «а... знову стріляють в Україні...». Так, знову стріляють і війна триває. Шкода, що вам це набридло
А може, справді, йдеться про пропорції?
Запрошую послухати звуковий файл передачі
Яна Стемпнєвич