Сьогодні Жанна Нємцова отримала у Варшаві з рук Броніслава Коморовського та Лєха Валенси нагороду «Солідарності».
Ця нагорода є заохоченням для російської опозиції, – наголосив Лєх Валенса, чиє ім’я носить премія «Солідарності». Відзначаються нею ті, хто захищає громадянські права та бореться за демократію. Нагороду засновано торік, а першим лауреатом став лідер кримських татар Мустафа Джемілев. Цього року журі вирішило вручити статуетку «Солідарності» та один мільйон євро доньці вбитого російського опозиціонера Бориса Нємцова.
Польському радіо вдалося поспілкуватися з Жанною Нємцовою. Ви виїхали з Росії, зараз мешкаєте у Європі. Чим було зумовлене це рішення?
Жанна Нємцова: Я справді виїхала з Росії 26 травня, але не планувала назавжди залишати свою батьківщину. Мушу сказати, що з огляду на безпеку я все-таки вирішила залишитися у Європі, а останньою краплиною стала ситуація з Володимиром Кара-Мурзою. Він був, і дякувати Богові, залишається активним учасником опозиційного руху. Він був теж другом і побратимом мого батька. А 27 травня я дізналася, що Володимир перебуває у реанімації, а його стан – критичний. На моє глибоке переконання (з цією оцінкою, додам, погоджується багато людей), його отруїли. Те, що Володимирові вдалося вижити, можна порівняти з чудом, оскільки – як він потім говорив – шанси на виживання в його випадку лікарі оцінили на 5%. Прагну додати, що це не перший випадок в Росії. Анну Політковську теж отруїли, в літаку, коли вона летіла в Бєслан. Отже, усі, кого зараз можна назвати опозицією до теперішньої влади (а це дуже широке поняття, я маю на увазі не тільки опозиційних діячів, а просто людей, які відкрито висловлюють свою незгоду на дії влади) – цим людям загрожує небезпека.
Ви попрощалися з Росією. Тепер мешкаєте у Європі. Що повинно статися, що повинно змінитися в Росії, щоб Ви могли або захотіли туди повернутися?
Жанна Нємцова: Я не погоджуюся із Вашим формулюванням – я не попрощалася з Росією, насправді я щодня займаюся Росією. Більше того – вважаю, що факт проживання за кордоном дає мені більше можливостей зробити те, що я запланувала, реалізувати важливі цілі. Передусім, тут на мене важче тиснути, ніж у Росії. А я поставила перед собою кілька завдань, серед яких – об’єктивне і безстороннє розслідуваня вбивства мого батька. Інша мета – створити фонд Бориса Нємцова, організацію, яка (маю надію) наблизить нас до дня, коли Росія стане вільною країною. І щойно тоді, коли цілі фонду буде досягнуто, коли Росія стане вільною та правовою державою, тоді я повернуся на батьківщину.
Ваш батько теж відчував на собі той тиск, про який Ви згадали. Але незважаючи на це, він брав активну участь у політичній, опозиційній діяльності. Він вірив, що альтернатива для Путіна є. Чи Ви теж так думаєте?
Жанна Нємцова: По-перше, мого батька вбили. Він не чекав такої розправи. Він думав, що його можуть запроторити за ґрати – так, як це робили з багатьма іншими лідерами опозиції. Прагну нагадати, що зараз у СІЗО тримають голову виборчого штабу Демократичної коаліції Костромської області. Тобто в Росії почалися справжні політичні репресії – це вже не жарти. Це і фізичні розправи, це і те, що людей закривають у в’язницях... Це все стало дійсністю... А відповідаючи на Ваше запитання – це міф, що немає альтернативи для Путіна, і цей міф сторив сам Путін. Це притаманно кожному диктаторському режиму – аби переконати свій народ, що кращого лідера не буде, що без цього лідера країна не існуватиме. Але найстрашніше – те, що так, як це буває у випадку багатьох диктаторських режимів, які вже довго існують, тобто непередбачуваність політики диктатора. Політика Путіна є непередбачуваною, так само важко спрогнозувати те, що буде після нього. Безумовно, існує великий ризик і ймовірність того, що в Росії не буде мирної передачі влади.
Чи, на Вашу думку, росіяни можуть вийти на вулицю і повалити цей режим? Чи колись вони зможуть це зробити?
Жанна Нємцова: Ви, певно, погано уявляєте російські реалії, на щастя. По-перше, останньою масовою акцією протесту була жалобна хода після вбивства мого батька. Цей марш пройшов 1 березня 2015 року. Я з Вами погоджуюся в тому, що росіяни не настільки схильні самооорганізовуватися, як українці. Але Ви теж повинні зрозуміти, що зараз відбувається кампанія залякування людей – влада найбільше боїться власне акцій протесту. У свідомості людей формується такий образ, що акція протесту обов’язково супроводжується насиллям та кров’ю. А крім цього, у суспільство вже запущено месидж, що з протестувальниками будуть розправлятися жорстоко і за допомогою війська. І ще дуже важлива особливість російської дійсності – влада боїться не тільки антиурядових демонстрацій, а будь-яких демонстрацій, навіть неполітичних. Влада боїться будь-якої форми самоорганізації людей, бо це становить насправді загрозу для режиму. Тому передчасно розраховувати, що найближчим часом відбуватимуться масові акції. Градус суспільного незадоволення не настільки високий, щоб люди йшли на ризик.
У цьому контексті, наскільки реальною є демократія у Росії? Наскільки реальними є зміни в Росії? Чи Ви в них вірите?
Жанна Нємцова: Я не тільки вірю, але й докладу усіх зусиль, щоб це сталося – у цьому полягає патріотизм. Але я розумію, що треба запастися терпеливістю. Мій батько говорив, що боротьба з режимом – це не спрінт, а марафон. Це боротьба для сильних духом, ідейних людей. Я розмовляла з людьми, які були у польській «Солідарності». Вони говорили, що не вірили, що ці зміни вдасться провести так швидко. Але Польща змінилася завдяки цим людям. Хочу наголосити, що ця премія – велика честь для мене, моєї сім’ї. Це велика честь для Росії – у Польщі ще вірять в Росію. Але у світі панує песимізм відносно Росії. А ще велика честь – що премію «Солідарності» вручив дійсний президент Броніслав Коморовський і перший президент – Лєх Валенса, лідер профспілки «Солідарність».
Якщо Ви вже згадали про нагороду «Солідарності»... Премія складається з трьох частин. Одна з них – 700 тисяч євро – повинна бути призначена на розвиток демократії та благодійність у вказаній лауреатом країні. Чи Ви вже знаєте, на яку мету призначите ці кошти?
Жанна Нємцова: Що стосується цієї індивідуальної частини, я вирішила її повністю передати для фонду імені Бориса Нємцова. Це очевидно, тому що цю премію я сприймаю як нагороду для свого батька. Що стосується 700 тисяч євро, про які Ви запитали, ці кошти будуть направлені на благодійні проекти у країнах Східного партнерства – зрештою, такими є вимоги. Ці благодійні проекти відбуватимуться переважно в Україні, яка зараз страждає через жорстоку війну. По-перше, це підтримка сімей Небесної сотні, по-друге, це ремонт і закупівля необхідного обладнання для шкіл у регіонах, де є багато внутрішніх переселенців, по-третє, це підтримка кримського телебачення у вигнанні, яке зараз мовить з Києва. Це тлебачення можу назвати прикладом свободи слова та об’єктивної інформації про ситуацію на півострові. Крім цього, планується виділити ґранти для білоруського сайту Хартія-97.
Що може зробити Європейський Союз власне для демократизації Росії? Наразі діють економічні санкції...
Жанна Нємцова: Те, що вже зроблено, досить серйозно вплинуло на російську економіку та сприйняття Росії у світі. Санкції пришвидшили падіння російської економіки, а значне погіршення іміджу ускладнює завдання пошуку інвесторів. На моє переконання, слід розширити персональні санкції – вони є дуже ефективним інструментом, але, як здається, Захід його недооцінює. Я роблю такий висновок, тому що депутати Госдуми, котрих не пускають в Європу, голосно плачуть, а відомий співак та автор гімну ДНР Кобзон вже просить Путіна, щоб він посприяв, аби з нього зняли санкції, оскільки Кобзон хоче лікуватися не в Росії, а в Німеччині. Тому я вважаю, що санкції слід застосувати проти всіх причетних до цієї злочинної пропаганди і цього режиму. Брехливість цього режиму полягає в тому, що його люди на’язують росіянам оцю імперську ідеологію, ура-патріотичні настрої... але всі вони з насолодженням користуються благами демократії та капіталізму.
Jedynka/Я.С.