За нинішньої ситуації в Україні ми щоденно чуємо словосполучення, «пропаганда», «російська пропаганда» тощо.
Про походження і значення слова «пропаганда» розповів Директор Студіуму Східної Європи Варшавського Університету, honoris causa (ред. почесний доктор) Ян Маліцький.
- «В своєму першочерговому значенні слово пропаганда, яке походить з латини, означає «поширення», поширення якогось повідомлення. У нейтральному – першочерговому значенні це слово не має поганих асоціацій».
Негативні асоціації, пов’язані зі словом пропаганда, Ян Маліцький пояснив так:
- «Якщо ми ставимося до політичної пропаганди погано, або сприймаємо її як щось погане, то тільки через тоталітарні інституції і тоталітарні держави, які скомпрометували слово пропаганда і його нейтральне значення – історичне, давнє, яке також вживали у католицькому костьолі в Ватикані. У Ватикані є відділ, який називається Congregatio de Propaganda Fide або ж конгрегація (ред. від лат. «congregatio»з'єднання, збори, союз), що займається поширенням віри».
Професор Варшавського Університету, історик, журналіст польського видання «Polityka» Вєслав Владика витлумачив значення слова пропаганда по своєму:
- «Це мистецтво і техніка використання засобів, які мають маніпулювати свідомістю адресата, мають дійти до адресата з визначеними згори прагненнями - з визначеною метою, змістом, ідеєю, з певним повідомленням і його інтерпретацією... інтерпретацією реальності».
Анджей Чарнецький – польський режисер, який зняв тематичний фільм про куліси діяльності російської пропаганди «Друзям москалям» ориг. «Do przyjaciół Moskali» (2015), на запитання «чим є пропаганда?» відповів:
- «Пропаганда, яку я бачу по нашому (ред. польському) телебаченню, є певним видом здійснення тиску на людей для того, щоб вони думали, навіть коли це є неправдою, так як того хочемо ми,, або інакше кажучи, вчиненням тиску на людей, щоб у результаті вони погодилися з нашими думками та ідеями».
Чому людина піддається на пропаганду? Роз’яснює Вєслав Владика:
- «Це досліджений психологічний механізм, який полягає в тому, що людина піддається впливові авторитету, впливові метнорства (ред. виховання), також вона піддається на певні концепції реальності, які володіють силою зваблення або силою логічної демонстрації того, відповідно до яких засад існує реальність, або ж того, як необхідно її (реальність) змінювати. Це природна потреба людини - впорядковувати собі реальність. Пропаганда є певною пробою впорядкування реальності».
Едвард Бернейс – племінник Сигизмунда Фройда, піонер американської пропаганди, якого The New York Times у некролозі назвало «Батьком зв’язків з громадськістю» розпочинає свою книгу «Пропаганда» словами: «Свідоме і вміле маніпулювання впорядкованими звичками і смаками мас є важливою складовою демократичного суспільства».
Чи дійсно це так, невже і нині пропаганда є необхідною умовою для існування демократії та функціонування демократичного суспільства?
Відповідає Ян Маліцький:
- «Так, вона (ред. пропаганда) є необхідною при розумінні звичайного (ред. першочергового) смислу цього слова, це означає, що держава Польща зобов’язана представляти власним громадянам та іноземним адресатам бачення (ред. історичних) подій, не просто повинна – зобов’язана. І так кожна дежава – Україна, Білорусь зобов'язані це робити, бо для того виконують державні функції, мають відповідні державні інституції, щоб щось робили для громадян, зокрема й навчали їх».
Вєслав Владика висловив подібну точку зору:
- «Я б робив наголос на тому, що вона (ред. пропаганда) є невід’ємною. Вона є сталим елементом демократії, гри демократичної, як на вільному ринку, так і в демократичній грі боротьби за владу. Вона є невід’ємною, тому тут нема на що ображатися. Потрібно вміти з цим співіснувати, жити, а також безперечно захищатися від впливу пропаганди, це можна реалізувати тільки через навчання і усвідомлення адресатами того, що вони підлягають певного типу маніпуляції, що така небезпека існує».
Як не стати жертвою пропаганди? І як її розпізнати, перебуваючи під інформаційним тиском, характерним для 21 сторіччя?
Ілля Змєєв – актор, диктор Російської служби Польського радіо з понад 20 річним стажем, пригадав як захищався від пропаганди за радянських часів:
- «Колись казали «капіталісти – вони своїм громадянам мізки промивають», при радянській владі нам так само промивали мізки, але люди, які їх (ред. мізки) мають, не піддавалися цьому. Ми шукали свої ніші, зустрічалися з друзями, читали добрі книжки, вони були заборонені: «Архіпелаг ГУЛаг», Булгаков «Собаче серце», «Рокові яйця» - здавалося б невинні книжки… їх друкували на фотопапері або були якісь копії на папіросному папері. Ми давали їх один одному почитати на ніч – це була протиотрута пропаганді».
Вєслав Владика також вважає, що секрет протидії пропаганді криється у мізках:
- «У мене немає іншої поради, окрім як взяти за свої мізки відповідальність».
Але маємо пам’ятати, що багато людей прислухається до свого «серця», а не до мізків. Чи не на це тисне пропаганда?
Ілля Змєєв, охарактеризував це так:
- «Пропагандистський текст тисне на прості людські інстинкти».
Аджей Чарнецький роз’яснив як це виглядає на практиці:
- «Людина так збудована. Я готовий дивитися на привабливу дівчину, і не важливо, що вона буде говорити дурниці, ніж на дуже розумну пані профессор, яка буде говорити дуже мудрі речі, але, на жаль не буде такою привабливою. І це вже є певного роду маніпуляція. Зверніть увагу, що по телебаченню виступають в основному гарні жінки. Погода - про неї розказують дуже гарні жінки, але вони не завжди розповідають про гарну погоду. І коли вона каже буде дощ, то звісно важко, але чорт забирай! - ти маєш гарну сукню і такі стрункі ноги. Ми є невільниками певних речей. І вони про це знають – ті хлопці від пропаганди і маніпуляції, вони чудово про це знають».
Звісно, пропаганда не базується виключно на базових інстинктах, також вона впливає на високі почуття, на відчуття справедливості, альтруїзму, давить на емпатію. Пропаганда апелює не тільки до репродуктивних органів, але й до серця – почуттів, мізків – переконань. Коли ми бачимо на екрані привабливу дівчину/хлопця, що бореться за високі ідеали свободи, рівності, справедливості, пропаганда б’є у всі три органи і не кожен здатний витримати такий удар.
На щастя, серед нас є ті, хто часом допомагає осягнути наскільки ми залежимо від того, як різні джерела пропаганди – починаючи від державної інформаційної політики, закінчуючи книжками, художніми фільмами і рекламою, формують наше «індивідуальне» бачення реальності.
Денис Іванов