Нещодавно у польських та українських ЗМІ з'явилася інформація про те, що українець, 17-річний підліток, учень польського технікуму в Свідніку (Świdnik) показав середній палець, скерований у напрямку пам’ятника Боротьби і Мучеництва, який розташовано в концентраційному таборі Майданек.
Після оприлюднення фото в соціальній мережі, юнак додав до нього коментарі, образливі для поляків, щоправда, через певний час перепросив. Витівка підлітка коштувала йому місця в технікумі.
Ця ситуація на перший погляд виглядає не вартою уваги, дурницею у порівнянні з подіями на сході України або з питаннями міжнародної політики. Проте, у юнака на руці можна було побачити татуювання з державним символом України – гербом України, що і надало події сенсаційний характер.
Ситуація з виключенням українців з польських закладів освіти за неприпустиму поведінку, пов’язану з українською символікою або національною ідентичністю, не поодинока.
Наприкінці минулого року студенти з України, які навчалися у Вищій державній східноєвропейській школі в Перемишлі, сфотографувалися на фоні червоно-чорного прапора УПА, за що їх відрахували з польського ВНЗ.
Тоді польські ЗМІ пояснювали, що червоно-чорний прапор у Польщі трактують як «символ вбивства понад 100 тисяч поляків бійцями УПА (цифра загиблих наводиться відповідно даних джерела, офіційні данні Української сторони можуть відрізнятися).
Фотографія, на тлі якої майоріє прапор УПА, не для кожного українця видається однозначною. Адже, дискусійним є питання, чи своїм вчинком українські студенти хотіли зневажити пам’ять поляків, чи може мали на меті підтримати українську національну ідею боротьби за незалежність, або взагалі нічого не мали на меті – хотіли виключно сфотографуватися?
Не спрощує ситуацію українська державна історична політика. Нагадаємо, що Верховою Радою України було прийнято Закон України «Про правовий статус і пам'ять учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті», який низка українських ЗМІ скорочено називає «Законом про УПА».
Після прийняття закону в українських та польских ЗМІ з'явився коментар Директора польського Інституту національної пам’яті Лукаш Камінський, який наголосив, що Польща опинилася у складній ситуації після такого рішення (ред.: ВР України).
Президент Польщі Броніслав Комаровський прокоментував цю подію так: «Нещастя цього закону полягає в тому, що він засадничо унеможливлює українсько-польський історичний діалог».
Що слід знати кожному з нас, щоб не потрапити у неприємну ситуацію в Польщі, зважаючи на особливості української та польської історичної політики?
По-перше – у Польщі історична політика провадиться вже досить давно і вона відмінна від української, тому для поляків слова або дії, які стосуються історії їхнього народу, можуть сприйматися як свідома образа, навіть, якщо ви не мали того на меті.
По-друге – події «революції гідності», «антитерористичної операції на Сході України» призвели до того, що поняттю націоналізм в Україні стали приписувати здебільшого позитивні риси. Люди на центральній площі української столиці під час «революції гідності» декларували на камеру, що є націоналістами. Тоді, це викликало низку обговорень в Польщі.
Не всі поляки сприймають термін націоналізм у позитивному значенні, тут йому приписують суто наукове визначення і часто пов’язують із шовінізмом. Позитивно, що може бути пов’язано з історичною політикою Польщі, сприймається патріотизм.
В чому різниця цих понять? Про це ми запитали Яна Маліцького – Директора Студіуму Східної Європи Варшавського Університету.
- «Патріотизм – це любов до власного народу, націоналізм – це ненависть до інших народів, а шовінізм це бажання знищення інших народів, тобто версія найбільш гостра. Але правда полягає у тому, що в Україні ці поняття плутають. Люди на загал кажуть, що вони націоналісти. Але nota bene (ред. прошу звернути увагу) поляки цього не розуміють. Тому у Польщі була велика дискусія про гасла на Майдані. Люди (ред. поляки) не розуміють, що в українській свідомості немає такого глибокого розподілу, бо українці все ще будують свою національну свідомість, все ще перебувають у періоді чіткого врегулювання всього того. Але слово має велику вагу -, це сказав великий Єжи Гєдройць. Слово є могутнім, тому важливо, чи говорять «я – націоналіст» чи (ред. говорять) «я - патріот».
Зважаючи на наш інтерес до поняття «патріотизм» співрозмовник розповів про етимологію цього слова.
- «Патріотизм, очевидно, походить корінням від (ред. лат.) pater - батько, але передовсім від Patria – Батьківщина. Очевидно, що у Польщі в історичному сенсі від 15-16 сторіччя це поняття розуміють у сенсі громадянському, а не національному. Тобто, громадянином Речі Посполитої на тому самому рівні був поляк, вірмен, русин, литовець. Очевидно, що в зазначених віках це було пов’язано виключно зі шляхтою…але це питання історичне. Тобто важливо поєднувати (ред. патріотизм) з питанням громадянства, а не питанням національності – етнічного походження».
Щодо розвитку України Ян Маліцький вважає, що у нас:
- «Націоналізм має бути замінений на патріотизм».
Сподіваємось, що розуміння цих понять та реалій історичної політики України та Польщі допоможе тим натхненним національною ідеєю українцям, які перебувають або планують візити до Польщі, уникати клопотів та вдало позиціонувати себе.
Денис Іванов