«Рівні права – спільна справа!» із таким гаслом минулої суботи вулицями Варшави пройшов 15-тий Парад рівності. Парад згуртовує середовища ЛГБТ, які борються, зокрема, за толерантність і розширення прав одностатевих пар.
Відкриваючи похід Шимон Нємєц, котрий у 2000-му році організував перший Парад рівності, наголосив, що впродовж 15 років у ставленні та реаліях життя геїв, лесбійок і трансексуалів у Польщі чимало змінилося на краще, але ще є за що боротися:
- Ми зібралися тут, щоб показати усьому світові, що рівність є, що вона існує! І як би не старалися наші противники, колись у Польщі будуть одностатеві подружжя. Я не знаю, чи це стане можливим через рік, два, чи може десять років.
За інформацією організаторів, у суботньому Параді рівності участь взяли двадцять тисяч варшав’ян. І це не були тільки поляки... Наш кореспондент Ігор Ісаєв зустрів під час мрашу чимало українців.
У Києві 6 червня відбувся перший Марші рівності, - розповідає кореспондент Польського радіо Пйотр Поґожельський:
- Марш рівності був організований у повній конспірації. Його учасники та журналісти зустрілися у центрі, звідки їх перевезли до одного з районів Києва. Там вони пройшли півкілометра наберожною Дгіпра, тримаючи в руках веселкові транспаранти, а також вигукуючи гасла «права людини – понад усе!». Як говорили учасники походу рівності, вони змушені приховувати свою сексуальну орієнтацію, оскільки наражаються на появи нетолерантності та переслідування, зокрема, на роботі. Учасників ходи охороняли потужні сили міліції, але попри це марш атакували банди хуліганів, які кидали в няпрямку учасників петарди та вигукували образливі слова».
У Параді рівності участь взяли не тільки геї, лесбійки, трансексули. Вулицями Варшави пройшли теж батьки ЛГБТ-осіб. Як каже Катажина Ремін з Кампанії проти гомофобії, у Польщі дискримінують не тільки представників сексуальних меншин, але й їхніх батьків:
- Це велика група осіб, які підлягають виключенню, стигматизації, ці люди у більшості своїй живуть в ізоляції. Тому такі батьки збираються в клуби, тут зустрічаютсья матері та батьки, які приймають своїх дітей такими, як вони є, а також ті, котрі намагаються полегшити своїм дітям життя, і таким чином, полегшити життя собі.
До польської столиці приїхали теж батьки українських геїв, лесбійок та трансеексуалів. Говорить співзасновниця ініціатива «Терго»:
- Ми хочемо, щоб наші діти були вільні. Щоб вони не боялися жити, щоб могли розкрити себе, щоб вони мали такі самі права, як інші люди. І щоб в нашій державі не було гомофобії. Ми просто хочемо, щоб наші діти були щасливими.
До Варшави приїхали теж російські батьків ЛГБТ-дітей. Зкорема, Марина Мєльник, членкиня батьківського комітету «Вихід» із Сан-Петербурга:
- Ми приїхали на прайд... Ми ж теж боремося. У Росії діє батьківський рих, який допомагає дітям-ЛГБТ, щоб вони могли нормально жити.
Волонтер «Виходу» Роман Мельник розповідає чим займається комітет:
- Проект – це регулярні зустрічі батьків та самих дітей ЛГБТ. Кістяк батьківського комітету складають семеро батьків, вони дуже активно діють. Але крім цього, до нас часто приходять нові люди – наприклад, якщо їхня дитина зробила «coming out», то батьки звертаються до комітету за підтримкою, а також за інформацією – вони хочуть дізнатися більше про людей ЛГБТ. У сьогоднішньому параді ми беремо участь з гаслом «Гомофобія розбиває сім’ї».
Як каже Катажина Хімяк з польської організації «За вільну Росію», ЛГБТ-спільноті у Росії потрібна підтримка:
- Я сюди прийшла, щоб показати свою підтримку і солідарність із ЛГБТ-людьми, котрих часто дискримінують у Польщі, Росії, передусім в Росії. Вони там наражаються на дискримінацію та образи.
На Параді рівності ми зустріли теж гостей з Молдови:
- Я – Владімір, а це – моя дружина Єлена. Тут ми представляємо Молдову і хочемо, щоб наша країна якомога швидше подолала еру середньовіччя, яка зараз панує, коли говорити про ставлення до ЛГБТ-спільноти.
Парад Рівності – це не тільки права сексуальних меншин – говорить українка з Польщі Наталя Кертичак. Йдеться про те, щоб рівні права мали усі меншини – і національні, етнічні, сексуальні, расові...
- Я прийшла на парад по-перше, щоб висловити свою солідарність з людьми, які мають іншу сексуальну орієнтацію. А по-друге, тому що організатори Параду рівності цю рівність розуміють в широкому значенні слова. Тому що рівність – це теж права національних меншин, етнічних, це права іноземців, мігранітв у Польщі... Я б хотіла показати свою солідарність з цими всіма групами.
Саме о огляду на характер Параду Рівності участь у ньому взяли теж мігранти та організації, які мігрантам допомагають. Серед веселкових транспарантів можна було побачити і плакат з гаслом:
- «Ми всі – мігранти». Мене звати Марцін Кентжицький. До Варшави я приїхав з Познаня, а гасло це – не випадкове. Останнім часом проблема мігрантів стає у Польщі дедалі болючішою. Адже до Польщі доходять повідомлення з шокуючими картинками з півдня Італії. Для мене, як поляка, дискусія про те, чи Польща взагалі повинна допомагати людям, які знаходяться у смертельній небезпеці – просто принизлива.
Як каже Марцін Кентжицький, ми всі – люди, незалежно від кольору шкіри чи місця народження. Треба мігрантам допомагати. Так теж вважає Алєксандра Хжановська з Товариства правової інтервенції:
- Ми беремо участь у параді, тому що мігранти – це одна з груп, яка досі не має у Польщі рівних прав. Йдеться про доступ до різних послуг, проблеми із процедурою легалізації перебування (у Польщі дуже важко отримати дозвіл на пребування, проживання в цій країні), йдеться теж про дискримінацію на ринкуи праці, досуп до медичної опіки тощо. Як організація, в Параді Рівності ми беремо участь вперше, але я особисто йду цим маршем щороку.
Парад, як щороку, супроводжувався альтеративним пікетом націонал-патріотичного середовища. Цьогоріч обійшлося тільки вербальним поєдинком.
Ігор Ісаєв/Яна Стемпнєвич