Українки та українці вже з’являлися у польських фільмах та серіалах. Але це були другорядні сюжетні лінії. Тепер українки – головні героїні.
Робоча назва серіалу – «Дівчата з України». Поки що не відомо, чи вона залишиться, але вибрана вона невипадково, - каже режисер Войцєх Адамчик:
- Якщо ми впишемо у пошукову систему, наприклад Google, гасло «дівчата з України», побачимо підказки – або еротичні портали, або ж веб-сторінки служби знайомств. Але в назві цього серіалу – зовсім інше смислове навантаження, під нею сховані зовсім інші історії. Ми знайомимося з чотирьома вразливими, тендітними істотами, які зустрічаються з різними дилемами, переживають глибокі, людські проблеми. Їхні емоції й потреби – такі ж, як і наші, вони так само прагнуть любові, кохання, тепла і затишку. Тільки не всі це зауважують...
Історія починається так: чотири героїні приїжджають до Варшави зі Львова. Впродовж 13 серій глядачі слідкуватимуть за їхніми пригодами, співчуватимуть та радітимуть разом з Ульяною, Олею, Світланою та Поліною... Як каже режисер Войцєх Адамчик, українські жінки приїжджають до Польщі у пошуках праці:
- Ми хочемо розповісти про людей, які опинилися, не з власної вини, у скрутній життєвій ситуації, у зв’язку з цим були змушені самі себе професійно деградувати. А потім показуємо процес їхнього зростання... Я не можу всього сказати, не хочу розкривати сюжету... Але прагну підкреслити одне – ми, автори, прагнемо з одного боку вселити віру в тих, хто опинився у подібній ситуації, а з другого – вислати сигнал роботодавцям, щоб бачили у своїх працівниках передусім людину. Саме тому ми не показуємо мігрантів, які мають у Польщі добру , стабільну працю, тут немає журналістів, науковців і так далі...
...А є випускниці політехнічного інституту, консерваторії, котрі свій шлях до кращого життя починають у Польщі зі шваброю в руках. Акторка Анна Ґорайська у серіалі грає Ульяну:
- Ульяна мешкає у Львові, вона розлучилася зі своїм чоловіком, самотньо виховує донечку. Вона – скрипалька, працює у Львівськіій філармонії. Ми з нею знайомимося у такий момент, коли Ульяну звільнили, і вона змушена виїхати до Польщі на заробітки – адже треба якось годувати сім’ю. Вона починає від оіпки над літнім чоловіком. Але згодом виявляється, що вона може виконувати тут свою професію.
Акторка Катажина Ухерська грає в серіалі наймолодшу героїню – Олю.
- Оля – випускниця школи, вона щойно склала іспит на атестат зрілості, і приїжджає до Польщі без жодних конкретних пропозицій праці... У її житті так склалося, що Оля натрапляла на чоловіків, які її використовували, у певний момент дівчина просто була змушена втекти з рідного міста... Оля починає прибирати у польських оселях. Вона прибирає у літньої польки, потім – у дружини гангстера, і таким чином заробляє на життя. Потім вона потрапляє до дому однієї пані, котра вирішує їй запропонувати, щоб Оля пішла вчитися в університет.
Отже, героїні-українки заробляють у Польщі прибиранням, працюють – хоча б як Ульяна – нижче рівня своїх кваліфікацій. Саме такий старт героїнь вибрано тому, щоб нагадати польським глядачам – ми теж їздили на заробітки, ми теж прибирали... Каже режисер Войцєх Адамчик:
- Адже ситуація цих жінок – не є для поляків чимось новим і незнаним. Ми їздили і далі їздимо далі на Захід, може тепер – дещо з іншою метою, у пошуках кращих перспектив. Але раніше – щоб заробити. За два місяці збирання полуниць десь у Західній Європі польський доцент міг спокійно працювати рік над своїми науковими дослідами тут, у Польщі. Зараз Польща опинилася у новій для себе ситуації. За останні двадцять років до нас не приїжджало аж стільки мігрантів, на додаток з однієї країни. Тому варто пригадати свій заробітчанський досвід і вміло будувати взаємини із українцями та українками, котрі приїжджають до нас у пошуках кращого життя. І цей серіал має в цьому допомогти – щоб побачити в мігрантках передусім іншу людини. І коли зустрінемося зі, скажімо, Олею чи Ульяною, не звертатися до них одразу «на Ти», а «пані Олю», «пані Ульяно» - так, як звертаємося до незнайомих польок. Цього вимагають правила доброго тону.
Тому – як зауважує режисер, «Дівчата з України» - це серіал не тільки про українок...
- З моєї перспективи це буде розповідь не тільки про жінок, які приїжджають до Польщі з іншої країни, але це буде теж розповідь про нас, поляків. Адже завдяки присутності у серіалі людей ззовні, можна легко побачити риси характеру польського суспільтва. Жінки стануть таким собі дзеркалом, в якому можна буде побачити себе. Це дзеркало покаже і позитивні для поляків моменти, і негативні. Словом, як у житті.
Українки – це однозначно позитивні характери, - каже акторка Анна Ґорайська:
- Кожна з наших героїнь має свій життєвий план. І кожна, коли переїжджає зі Львова до Варшави, змушена тимчасово відмовитися від своїх мрій, щоб почати життя в іншій країні. Ці героїні – позитивні й, я б сказала, войовничі. Тому кожна намагається отой свій план втілити у життя.
А якими ж поляки?
- А якими є поляки? Різними. Деякі – це ксенофоби, негативно налаштовані до інших національностей, до національних меншин. А деякі – дуже доброзичливі, як, наприклад, пан Генрик, власник помешкання, в якому ми зупинилися. Він нас пригорнув, і допомагає всі, чим може. Зрештою, так буває у кожній країні – мігранти зустрічають людей з позитивною і негативною енергією.
Головних героїнь-українок грають польські акторки. У перших серіях вони частіше розмовляють українською, ніж польською, але згодом преходять на польську мову. Щоб втілитися у свої ролі треба було присвятити чимало часу хоча на те, щоб навчитися хоча б трішки говорити українською мовою... каже Катажина Ухерська:
- Я готувалася так – вродовж двох місяців вивчала українську мову, потім у нас були репетиції з режисером. Я теж зустрічалася з українськими дівчатами, жінками, котрі мешкають у Варшаві. З ними багато розмовляла, вони розповідали про своє життя, а також вчили правильно вимовляти слова.
Українська мова – складна для поляків?
- Так, складна... На перший погляд, вона дуже схожа на польську, але вона – зовсім інша, артикуляційний апарат теж працює по-іншому..
Чи цей серіал щось змінить у ставленні поляків до мігрантів, українців, українок? Чи допоможе змінити образ українки, про який на початку говорив режисер? Акторки впевнені – що так. Принаймні, мають таку надію.
- Я б дуже хотіла, щоб це образ став позитивнішим, теплішим... Взагалі я думаю, що ми зараз – на доброму шляху, щоб стати ближчими (маю на увазі поляків та українців). Мені особисто дуже залежить, щоб поляки були більш доброзичливими.
Катажина Ухерська:
- Я маю величезну надію, що змінить. Змінить на краще. Головні героїні виїжджають зі свого пекла (найчастіше – в особистому житті). Кращого життя, надію вони шукають у Польщі. Спочатку їм дуже важко, тому що поляки не зважди позитивно до них ставляться. На жаль, це ставлення, яке ми показуємо у серіалі, є віддзеркаленням дійсності. Маю теж надію, що цей серіал стане таким собі дзеркалом для нас, поляків. Дзеркалом, в якому побачимо наші національні побоювання, ксенофобію, комплекси... А також якісь історичні образи, які – переконана – слід вже залишити в минулому і перейти до сучасності, й не вераттися постійно до того, що було колись.
Серіал «Дівчата з України» - вже незабаром можна побачити на малому екрані. За планом, першу серію покаже польське громадське телебачення у вересні.
Запрошуємо послухати звуковий файл передачі
Яна Стемпнєвич