На 75-му році життя помер Збіґнєв Ромашевський, легендарний діяч польської «Солідарності», політик, правозахисник. Він одним з перших почав встановлювати контакти з радянськими дисидентами. Кілька тижнів перед смертю Ромашевський відвідав Україну аби підтримати учасників Євромайдану.
За освітою Збіґнєв Ромашевський був фізиком, навіть отримав ступінь доктора у цій галузі. Але все своє життя пов’язав з громадсько-політичною діяльністю. У 60-і приєднався до польської антикомуністичної опозиції, за десять років став активним діячем Комітету захисту робітників. Разом з дружиною Софією керував інтервенційним бюро цього комітету, яке нотувало випадки порушення прав людини та організовувало допомогу потерпілим. Тоді з ним познайомився Анджей Целінський, який так згадує той період:
- Він не мав жодних обмежень у своїй свободі, роблячи те, що вважав морально слушним. Всі ми мріяли про контакти з російською опозицією. А він без зайвих роздумів спакував валізу та поїхав до Москви.
У 70-і Ромашевському вдалося встановити співпрацю з відомим російським опозиціонером, фізиком Андрієм Сахаровим, майбутнім лауреатом Нобелівської премії миру. Ромашевський тоді ж заснував першу у Польщі Гельсинську спілку. Про роль опозиціонера у польсько-російському діалозі говорить Лукаш Ясіна, історик та публіцист видання «Kultura Liberalna»:
- Збіґнєв Ромашевський зробив тоді щось небувале: будучи вже знаним опозиціонером, якого переслідувала комуністична влада у Польщі, він купив звичайну туристичну поїздку до Москви. Там він зустрівся з Сахаровим напередодні його депортації до Горького, тобто сучасного Нижнього Новгороду. Він тоді зустрівся й з іншими опозиціонерами, і повернувшись до Польщі став тією людиною, яка міцно підкреслювала різницю між радянською владою та російським суспільством. Ромашевський підтримував контакти правозахисницею з Наталею Горбанєвською, Владіміром Максімовим, редактором журналу «Континенти». Він був людиною, яка нас вчила, як виглядає Росія поза Брєжнєвим, Сусловим та Політбюро.
Переховуючись під час воєнного стану на початку 80-х, Ромашевський створив підпільне «Радіо Солідарність». Пізінше був арештований, провів у в’язниці 2 роки. Amnesty International тоді визнала його польським в’язнем сумління. Згадує сенатор Пйотр Анджеєвський, тоді адвокат Ромашевського на судових процесах:
- Його смерть це велика втрата. Це так, якби ми прощалися з певним періодом героїзму у польській історії, який сьогодні аж так не цінують. Його позиція тоді у 80-і, і зараз була дуже конкретна, він був лідером, який брав участь у становленні нової системи права та трансформації державної системи не тільки в Польщі.
Вже наприкінці 80-х Ромашевський брав участь у нарадах «круглого столу». Як говорить політолог Славомір Совінський, навіть після демократичної трансформації Ромашевський не залишав свою працю захисника прав людини:
- Він хотів радше залишитися своєрідним дисидентом навіть у вільній Польщі. Дисидентом в сенсі охорони певних стандартів, бути таким арбітром політики.
З 1989 до 2011 Збіґнєв Ромашевський був членом Сенату Польщі, частина його політичної кар’єри пов’язана з партією Право та справедливість. Три роки тому він став членом Державного трибуналу. Був кавалером найпочеснішої польської нагороди – Ордену Білого орла, а також державних нагород Литви та Португалії. Депутат польського Сейму Стефан Несьоловський вважає, що Ромашевський зіграв непересічну роль у польській трансформації. Несьоловський говорить, що дуже цінував думку Ромашевського, незважаючи на те, що їх поділили політичні преференції:
- Попри те, що він виступав проти Громадянської платформи, наші суперечки ніколи не втрачали певної елегантності. Він був людиною великої статечності, ніколи її не втрачав.
Януш Онишкевич, один з засновників «Солідарності», згадує, що Ромашевський був дуже вразливим на страждання інших людей:
- Він займав таку позицію в Комітеті охорони робітників, а пізніше в «Солідарності», яка робила його мішенню атак з боку влади, адже він керував різноманітними акціями на підтримку людей, яких влада скривдила.
У 90-і Ромашевський розвивав контакти з громадянським суспільством у Білорусі, а пізніше зацікавився й українсьтким справами. Лукаш Ясіна:
- Сенатор Ромашевський усвідомлював, що важливим обов’язком польського політика є підтримка безпеки країни на Сході та підтримка громадянського суспільства на пост-радянському просторі. Наприкінці 90-х він активно долучився до спроби побудови громадянського суспільства у Білорусі, утримував контакти з білоруськими опозиційними політиками. Лобіював створення каналу «Бєлсат» у Варшаві, також промував вільні медіа у Білорусі. Брав участь у кожній міжнародній акції проти президента Лукашенка та порушенню прав людини у цій країні. Дещо менше Ромашевський був пов’язаний з Україною, але й там був присутній під час «помаранчевої революції», підписував листи на підтримку українських неурядових організацій. До речі, найбільшу підтримку для української демократії Збіґнєв Ромашевський показав протягом останніх тижнів. Він разом з іншими політиками з «Солідарності» поїхав в Україну, в Харків, виступив з заявою про підтримку Євромайдану. На жаль, передчасна смерть не дозволила сенатору Ромашевському побачити результати демократичних змін в Україні.
Наприкінці січня Збіґнєв Ромашевський, разом з іншими героями «Солідарності»: Генриком Вуєцом, Чеславом Бєлєцьким та Збіґнєвом Буяком, записали відео-звернення до протестуючих українців, щоб підтримати їх, і нагадати, що дорога до перемоги тривала і терниста. Це був один з останніх публічних виступів легендарного польського політика та правозахисника. Ось його слова, скеровані до українців:
- Найважливішою річчю, коли будується громадський рух, є те, аби ніхто не залишився сам. Аби кожен міг розраховувати на допомогу, на людську солідарність. Ми будемо вам допомагати, але не здавайтеся. Не здавайтеся заради своєї країни.
Олена Бабакова