Які звичаї, пов’язані з Різдвом, що збереглися в Польщі до нашого часу, є особливими саме для польської культури? З цим запитанням звертаємося до Патрика Павлячика з Державного етнографічного музею у Варшаві.
Патрик Павлячик: Мабуть, найбільш характерним і відомим святвечірнім звичаєм є ділитися оплатком (це тоненький випечений листок прісного тіста). Але поки оплаток з’явився на польських столах, ділилися подпломиками, а на Підгаллі – москалями (це особливий вид печива з картоплею). Святвечір – незвичайний час у польській символічній культурі. Дуже частими є мотиви бенкету, братання з потойбічним світом, звертання до початків, до райського життя. Це граничний період. Крім ялинки, важливі різдвяні атрибути на столі й прикраси, які колись з’являлися в хаті, одним з таких елементів є солома: у хату вносили сніп збіжжя. Ця традиція втратила символічно-магічне значення, але вона продовжена у вигляді солом’яних ялинкових прикрас.
Найбільш поширений і універсальний символ – це, певно, ялинка?
Патрик Павлячик: Сама ялинка прийшла до Польщі з Заходу й стала, мабуть, найпопулярнішим символом Різдвяних свят, поряд із стаєнкою, тобто яслами. Колись таку роль виконувала подлазьнічка – зелена гілка, зазвичай хвойного дерева, повішена під стелею, прикрашена горіхами й сушеними фруктами. Дуже важливими є продукти, які споживають під час святвечірньої вечері, коли очікують народження Спасителя. У польській тридиції характерні мак і гриби. Мак пов’язаний зі сном, ніччю, періодом очікування, а гриби походять з чужого для людини світу, з лісу, тобто потойбічної території. Подібним є значення порожнього місця, яке залишають за святвечірнім столом. Нині поширене переконання, що воно призначене для мандрівника, але в давнину йшлося про душі померлих, які відвідують родину саме цієї ночі.
Празник починається Святвечором 24 грудня, а Різдво триває 25 і 26 грудня.
Патрик Павлячик: У Польщі святкують два дні. Колись перший день у польській культурі бесідували вдома, проводили час з родиною. Рідко запрошували гостей. Тепер це здається неймовірним. Уже закінчувався піст, отже, на столі з’являлися м’ясні страви. Другого дня, у день святого Щепана, посвячували овес, який використовували у період весняних посівів. Вся обрядовість Різдвяних свят, які колись називали ще ґодами, насичена аграрною магією. Звідси й солома і ялинка, яка символізує дерево життя, універсальну житттєздатність. У давнину випікали печиво новелятка з хлібного тіста, що мали форму тварин і служили за іграшки. Діти мали їх з’їсти, щоб був урожай.
У сучасному світі люди надають менше значення релігії. Які зміни відбуваються у відзначенні Різдва?
Патрик Павлячик: Помітним є процес розмежування свят і релігії. Колись люди насправді святкували, а зараз поширилася категорія вільного часу, дозвілля, хоч мається на увазі празник. Дуже часто це момент відпочинку, ми виїжджаємо з дому, відвідуємо родичів або деінде активно проводимо ці дні. Але, на мій погляд, дуже важливі елементи польського святкування збереглися і маються добре. Це – ялинка, оплаток, зустріч з родиною, знайомими. У великих містах виникло явище альтерпастерки – коли після святвечірньої вечері не йдуть на богослужіння в храмі, а зустрічаються з друзями. Також не зник звичай прикрашати житло до Різдва. Тут слід відзначити, що традиція дуже добре продається і навіть ця символічна сфера підлягає правилам ринку.
Чи поляки ще ходять колядувати?
Патрик Павлячик: Іноді навіть у містах, у деяких районах Варшави, зустрічаються колядники. У горах на півдні Польщі, в Сілезькому та Живєцькому Бескиді також відвідують мешканців з колядою. Хоч часто вони вже не перевдягнені, як колись, немає з ними рогатої тварини – Туроня.
Чи святкова атмосфера є в Німеччині? Розповідає кореспондент Польського радіо з Берліна Войцєх Шиманський: Це видно вже від початку посту, на вулицях міст і містечок з’явилися ялинки, святкові прикраси, у вікнах – світла, зірки. У кожному місті влаштовано славні німецькі різдвяні ярмарки – у Берліні, певно, 60. Там купують подарунки, зустрічаються зі знайомими, слухають колядок. Діти, згідно з традицією, щодня відкривають нове віконце в різдвяному календарі. У Німеччині не може бути Різдва без ялинки, прикрашання її – це давня німецька традиція, яка поширилася майже в усьому світі. Ялинок продається дуже багато, а після свят їх акуратно збирають і спалюють, використовуючи до вироблення електроенергії. Святвечір – особливий день, люди зустрічаються за столом, дехто увечері відвідує храм, під ялинкою – подарунки, але, певно, це не такий урочистий вечір, як у Польщі. Невід’ємний елемент – це картопляний салат з ковбасками, на півночі – з оселедцями.
Як святкують в Іспанії? З Барселони – кореспондентка Польського радіо Ева Висоцька: Іспанці не уявляють собі свят без морепродуктів, вони дуже подорожчали й була біганина: де дешевші креветки, анґуляси (міньятюрні вугри, кілограм яких коштує до п’ятисот євро). Але Різдвяні свята в Іспанії не мають такої магії, як у Польщі – може, тому, що не буває снігу. Ялинки з’явилися в кінці 80-тих років, коли Іспанія вступила до Європейського Союзу і це більш символ об’єднаної Європи, ніж традиція – вони стоять на майданах, у торгових центрах, але вдома їх немає. Тут розставляють белєни, тобто ясла, щороку докупляють нові фігурки – це не тільки Свята Родина, але й будинки, ремісники, тварини. Інколи на це призначають окрему кімнату. Не чекають першої зірки, бо немає Святвечора. Не дотримуються посту. У Мадриді вечеря більш урочиста, родини грають у карти – хто програв, уранці приносить печиво чуррос, яке вмочують у шоколад. Іспанці не їдять коропа, буряка, рідко вживають квашену капусту. Також немає різдвяних подарунків.
Як виглядають Різдвяні свята в Ірландії? Журналіст ірландського радіо (RTE Radio 1) Збіґнєв Залінський з Дубліна: Це традиція 12-ти святкових пабів – у передріздвяні тижні треба відвідати 12 ірландських барів, а в кожному з них щось випити, хоча б славне пиво ґіннес. Це – нова, весела, характерна для ірландців традиція. Мені ще не вдалося дійти до останнього пабу, а лише до 9-го, й треба було повертатися додому. Ще один новий звичай – різдвяний светр. Як правило, чоловіки отримують їх від мами, свекрухи або сестри. Може, вони не завжди відповідають моді, на кожному з них спереду узір – Миколай, ялинка, іноді світла з елементами живлення й записи колядок. У такому одязі й відвідують паби...
А нашим слухачам, усе-таки, бажаємо більше традиційних звичаїв.
Н.Б./PR