1 липня в силу увійшли нові приписи щодо лібералізації візового руху між Україною та країнами Шенгенської зони. Євросоюз, який декларує у перспективі можливість скасування візового режиму з Києвом, зробив черговий крок назустріч українцям. Кому відтепер легше стане отримати візу та в якому стані перебуває діалог Україна-ЄС у візовій площині – про це розмовляємо з Якубом Бенедичаком, експертом варшавського фонду Стефана Баторія.
Пане Якубе, починаючи з 1 липня збільшився перелік категорій осіб, котрі можуть аплікувати на шенгенську візу згідно зі спрощеною процедурою. Кому адресовані нові «візові пільги»?
- Можна сказати, що спрощення візового режиму відбулося на трьох рівнях. Перше: збільшено перелік осіб, які можуть аплікувати на довготермінові, зокрема 5-річні багаторазові візи шенген. Це працівники центральної та місцевої адміністрації, Верховного та Конституційного суду, прокуратури, шлюбні партнери та діти осіб, що мають дозвіл на постійне проживання в ЄС, а також бізнесмени, які регулярно відвідують Європу. Друге: це річні багаторазові візи для водіїв міжнародного транспорту, провідників, митців, учасників спортивних змагань, учасників різноманітних програм обмігу, працівників громадських організацій. Третє, і як я вважаєю, найважливіше: якщо раніше аби отримати 5-річну візу треба було представити в консульстві принаймні одну річну шенгенську візу, тепер вистачить представити візу будь-якої тривалості, видану однією з країн-учасниць Шенгенської угоди.
Ви згадали, що однією з категорій, представникам якої тепер буде легше отримати візу, є члени українського уряду. Який, як показують останні події, не дуже поспішає з проведенням заходів, котрі б полегшили українцям подорожі до Європи. Чому ж тоді ЄС робить крок їм назустріч?
- Це добре питання. Якщо минулого року та на початку цього ми спостерігали певне пожвавлення зі сторони української влади у справі лібералізації візового режиму, то зараз цей процес виразно сповільнився. Українські колеги запросили мене виступити у Верховній Раді, аби наголосити, що зараз процес лібералізації візового режиму сповільнився власне з причини браку активності в Києві, а не в Брюсселі. В Європі закладали, що саме Україна буде першою державою, з ким відбудеться повна лібералізація, спрощення візового режиму, але зараз її в цьому процесі майже випередили Грузія, Вірменія та Молдова. Те, що зараз роблять українські політики у візовій площині – це постріл собі в ногу. В ЄС не всі країни прихильно ставляться до скасування короткотермінових віз для громадян України, і своєю бездіяльністю українські політики тільки дають їм козирі до рук.
Тобто, з точки зору Євросоюзу у візовому діалозі зараз має відбутися хід зі сторони України? І допоки Київ нічого не зробить, Брюссель не буде форсувати візову лібералізацію?
- Мені здається, саме так це виглядає. Євросоюз нещодавно зробив великий крок уперед. До цього часу Україна докладала багато зусиль та грошей, аби поліпшити функціонування прикордонного контролю, боротися з міжнародною злочинністю, торгівлею людьми, наркотиками. Але зараз ця активність сповільнилася. Останні приписи щодо спрощення візового режиму, що увійшли в дію 1 липня, це було якби заохочення для української влади до подальших дій. Але ми, європейці, цих дій не бачимо. Так що наразі ЄС напевно займе вичікуючу позицію.
В Україні особлива увага суспільства та медіа прикута до питання нових закордонних біометричних паспортів. Складається враження, що брак цих документів – це головна перешкода на шляху до скасування візового режиму. Чи так є насправді?
-Це дійсно одна з дуже важливих вимог. Без біометричних паспортів не буде безвізового руху між ЄС та Україною. Але це не центральний пункт вимог Євросоюзу до Києва. Не буде так: сьогодні біометричні закордонні паспорти увійшли в обіг, а вже завтра з ними можна вільно виїхати на Захід. Тим більше, як я вже казав, хоч Україна має діяти на користь лібералізації, не все залежить від неї. Є держави, які можуть заблокувати цей процес. Звісно, можемо сказати, що це ірраціональний страх. Що можливість безвізових поїздок до Європи на 90 днів ніяк не змінить ситуацію на європейських ринках праці. Але європейські суспільства однак бояться. І йдеться не тільки про охоплені кризою Італію, Грецію чи Португалію, а й в першу чергу про Німеччину, яка цю кризу переживає відносно лагідно. Так що лібералізація це з одного боку процес технічний: нові паспорти, угоди, тренінги, документи. Але з іншого боку це політичний процес з усіма тонкощами. Але виконуючи технічні вимоги Україна збільшує свої шанси в політичній площині.
Важливе практичне питання: відбувається спрощення візового режиму, проходять конференції у парламенті з цього приводу, а звідки українські громадяни можуть дізнатися, що от від завтра вони мають приносити до консульства менше документів чи що можуть податися на 5-річну візу, а на річну? І друге – куди українці можуть скаржитися, якщо їх права, запроваджені новими приписами, не дотримуються?
-Дійсно, з боку як всього Євросоюзу, так і кожної окремої країни, зокрема Польщі, існує проблема інформування українців про їх права у процесі контактів з консульствами. Такі самі проблеми існують і в контактах з громадянами інших країн Східного партнерства, і позаєвропейських держав. По-перше, самі візові кодекси це доволі складні до прочитання документи. По-друге, їх ще й важко знайти на Інтернет-сторінках євросоюзних існтитуцій. Можу чесно сказати: перед цією розмовою я спробував знайти документи про порядок дії візового режиму з Україною в Інтернеті, і всіх мені знайти не вдалося. Тобто, для українця який має пошукову систему та ключові слова «візи», «пільги», «спрощення» відшукати потрібні документи буде непросто. Часом переказ угод можна знайти на сторінках туристичних агенцій чи посередників, але ж це не є офіційний переклад чи документ. Зараз маємо ідею створити спеціальні листівки, де б описувалися основні права аплікантів на візу, і розкласти їх у консульствах. Хоч консули й переконують, що інформують заявників, однак якщо пійти до польського консульства десь в Україні – там не буде окремої інформації про останні спрощення. До кого скаржитися? Як повідомив мені працівник українського консульства у Варшаві – до українського міністерства внутрішніх справ. Хоча, як на мене, це дещо дивна норма законодавства.
Про стан та перспективи візового діалогу між Україною та ЄС розповів Якуб Бенедичак, експерт варшавського фонду Стефана Баторія, який моніторує візові практики польських та інших шенгенських консульств в Україні.
Олена Бабакова