– Усе моє життя є спробою знайти такий соціальний устрій, у якому кожна людина почуватиме себе безпечною і вільною, – так казав Яцек Куронь – одна з найпомітніших, найяскравіших постатей на політичному горизонті сучасної Польщі. Він народився у Львові у родині із соціалістичними поглядами: ще на шкільній лаві почавши з захоплення марксизмом і комунізмом, Куронь, подібно до багатьох своїх співвітчизників і ровесників, пройшов кілька етапів шляху громадського діяча. З активного учасника прокомуністичного молодіжного руху він перетворився в дисидента, його неодноразово арештовували. Він стояв у витоків профспілкового руху «Солідарність», а потім, у демократичній Польщі, став політиком, двічі очолював Міністерство праці. Можна навіть ризикнути й сказати: саме завдяки йому нинішнє польське соціальне забезпечення виглядає досить добре. У 1995 році в інтерв’ю Польському радіо він казав:
– Відразу після падіння Берлінської стіни і об’єднання Німеччини я, як міністр польського уряду, був у тій країні, і мене запитали: чи Польща дасть собі раду. Я напівжартома сказав: якщо ви впораєтеся з Німецькою Демократичною Республікою, то впораємося й ми, – казав він.
Яцек Куронь був прихильником незалежності Білорусі, Литви та України. Уже в 1974 році він, незалежно від поляків на еміграції, дійшов до висновку: «Суверенітет Україні, Білорусі та Литви є часткою програми боротьби за незалежність Польщі. Це наші реальні, а не уявлювані союзники».
– Якщо ми живемо у безпосередній близькості з Україною, Білоруссю, Литвою, Росією, Словаччиною, Чехією, Німеччиною – то не може бути, що в них тільки проблеми, а в нас усе добре. Жодна країна не розвинулася лише завдяки внутрішнім реформам: потрібні також дії в сторону сусідів, інших держав. І це не тільки полягає в торгівлі зі світом, а й у використанні світових досягнень, – казав він.
Уже коли незалежність здобули і Польща, і її східні сусіди, Яцек Куронь говорив, що партнерство між ними є основою вдалої трансформації в регіоні:
– Нині кожна проблема Польщі є водночас проблемою України чи Білорусі. Ці держави відділяють нас від Росії, за що ми повинні їм бути вдячні: адже Кремль, що хотітиме поглинути Україну, прагнутиме проковтнути й Польщу. Отож сила України – це наш державний інтерес. Силою нашої сусідки повинна бути не тільки міць, а й прагнення розвитку, – казав він.
Яцек Куронь намагався гасити польсько-українські конфлікти пам’яті. Він звертався до поляків, наголошуючи, що вони часом неправильно розуміють українців. Таку думку він висловив у статті «Розумію протест українців» на шпальтах видання «Gazeta Wyborcza». Надворі був 2002 рік, і йшося про обурення української сторони на напис про «загиблих у боях за Польщу» – на Цвинтарі орлят у Львові.
Яцек Куронь: im memoriam
Ідеї Яцека Куроня досить часто суперечили загальноприйнятій польській громадській думці. У 2004 році на похороні відомого опозиціонера польський громадський діяч єврейського походження – теж нині вже неживий – Марек Едельман наголошував:
– Це був першорядний політик, що мав бачення. Його життя від самого початку було пов’язане з політикою. Це була ефективна політика, але вона часто йшла проти всіх, – згадував він.
Можливо, тому чимало його друзів з опозиційного табору стали його запеклими ворогами – згадує опозиціонерка Гелена Лучиво:
– Його завжди «очорнювали», намагалися нав’язати йому ярлик «єврея», «антипатріота» – тобто все, що могло сколихнути громадську думку. І це було і за комуністичних часів, і під час його діяльності в «Солідарності», і в незалежній Польщі: завжди знаходився хтось, хто хотів здобути собі славу, закидаючи Яцека багном. Я колись його запитала: ти, напевне, до цього призвичаївся вже? А він мені: ну що ти! Це нестерпне! – згадувала вона.
Не тільки прагнення поліпшення відносин із сусідами було кредо Яцека Куроня. На початку 90-их, коли в економічному плані полякам жилося досить важко, Куронь намагався, як міністр соціальної політики, допомогти малозабезпеченим. З одного боку, він підтримував відому політику «затягування паска» Лешека Бальцеровича, але з іншого, як згадує опозиціонерка Людвіка Вуєц:
– Але з іншого боку, він намагався «нагодувати» усе польське суспільство – у Польщі досі пам’ятають так звані «куронювки», тобто соціальні додатки для безробітних, – згадувала вона.
Сам Яцек Куронь говорив: людина повинна мати ідею.
– Цивілізація не може розвиватися без етосу, без ідеї, без релігії, як дехто каже. Тривала боротьба за свободу та за добробут, вона пройшла чимало кроків, за той час протистояли між собою класи, раси, жінки й чоловіки, – казав він.
Могила Яцека Куроня, Powązki, Warszawa
Погляди й діяльність Яцека Куроня часто ставлять у приклад нинішні й колишні польські політики, громадські діячі. Адам Міхнік, головний редактор видання «Gazeta Wyborcza»:
– Яцек був завжди більш відважний у мисленні, ніж я. Коли ми знаходилися в ситуації вибору – то він говорив: робімо те й те, а я казав: почекаймо, – казав він.
Перший президент демократичної Польщі Лех Валенса:
– Якби не було такої людини, як Яцек, то нам не вдалося б зробити серпень 1989 року в Польщі. Тоді це був ланцюг подій і людей, які будували майбуття, і без Яцека він би розірвався, – згадував він.
Прем’єр першого демократичного польського уряду Тадеуш Мазовецький:
– Він був великим поляком, великим революціонером Центральної Європи. Він стояв біля початків Комітету охорони робітників, «Солідарності», був їхнім двигуном, – згадував він.
Нині погляди Яцека Куроня залишаються, поряд із працями Єжи Ґедройця, двигуном у польсько-українських відносинах. І, на жаль, заклики до примирення в останніх ще залишаються актуальними.
Ігор Ісаєв