Давнє королівське місто Сандомир у Свентокшиському воєводстві, вважається однією з найцікавіших туристичних дестинацій Польщі — в нього прекрасне розташування і низка пам'яток доби середньовіччя та ренесансу. В останні роки Сандомир дедалі більш відомий також як всесвітня столиця смугастого кременю. І саме про цей камінь, який вже став національним ювелірним каменем Польщі, розповість людина, яка знає про нього все, і завдяки якій камінь, котрим колись латали діри на місцевих польових дорогах, став каменем, яким прикрашають себе королеви і зірки світового шоу-бізнесу.
Знайомтесь: Цезари Лутович — ювелір, художник, і найкращий у світі знавець смугастого кременю:
— Дозвольте, що я вам коротко розповім про те, що таке — кремінь смугастий. Отож, кремінь смугастий це начебто звичайний кремінь, лиш з однією різницею — його текстура просто набагато красивіша, на поверхні його перерізу природний малюнок прекрасних хвилястих смуг, яких звичайний кремінь немає (або майже не має).
Усе почалося 1972 року, коли я переїхав жити до Сандомира. У тутешньому музеї я побачив кремінні сокирки з доби неоліту, отже з-перед 5-ти тисяч років. Вони були зроблені з дуже красивого каменю. До того у різних музеях я бачив кремнієві сокирки, але вони були інші — загалом одного кольору: чи то бурого, чи то чорного, іноді жовтого. А тут вони було явно інші, що мене і зацікавило.
Цезари Лутович став розпитувати про цей камінь у співробітників музею. Дізнався, що це камінь — суто місцевий. Згодом він поїхав до Геологічного інституту в місті Кельце, де йому сказали, що Сандомирщина — єдиний на земній кулі район залягання смугастого кременію, проте сам по собі він — ненадійний, на ньому ми не розбагатіємо — мовляв, це ж вам не сірка, вугілля, чи мідь...; а ще — його в принципі не багато, знаходять де-не-де, острівцями у вапняних скелях, як родзинки у кексі...
— Ну що ж, я був цьому вельми радий... Якраз останнє мене аж ніяк не засмутило... Чому? Тому, що ювелірний камінь повинен сповнити три умови: перша — рідкісність (а вона ж в нас є), друга — декоративність (ви ж самі бачили, що цей камінь дуже красивий) і третя — твердість. У геології існує метод оцінки твердості мінералів за 10-бальною шкалою — т.зв. шкалою Мооса. За нею 10 очок має діамант, наш кремінь — 7. Оскільки він сповнює критерії, встановлені для ювелірного каменю, то я вирішив його впровадити до біжутерії. Спочатку я робив з нього ювелірні прикраси для тітки Марисі, для дружини, і ще там для когось. У ті часи було дуже складно цей камінь обробляти— насамперед тому, що не було відповідних інструментів. Не було їх тому, що Захід наклав ембарго на країни соціалістичного табору. А ці знаряддя виготовляли або в Америці, Західній Німеччині, або ж — в Росії, де є алмази. Я навіть пробував їх замовляти у тих, хто їхав до Москви, проте нічого з того не виходило. Платив, але загалом мені привозили не те, що потрібно. Однак я не здавався...
До того ж, у 70-ті роки минулого сторіччя, в такому невеликому місті як Сандомир, про авторську біжутерію не було й мови. Для покупця ювелірний виріб був вигідним капіталовкладенням. У ті часи це мав російський перстень з яскравим червоним каменем, а не з камінчиком з поля. Отже, в той час Цезари Лутовича загалом сприймали як божевільного... Та він, попри все, робив свою смугасто-кремінну біжутерію і показував її на виставках. Зламний момент настав у другій половині 80-х років минулого сторіччя.
— Найважливішу виставку мені влаштували вже після 15-ти років намагань ввести цей камінь до біжутерії. Це була виставка в єдиному в Польщі музею ювелірної справи у Казімєжі. Вона тривала аж один рік. Таким чином цей музей «легалізував», можна сказати, кремінь смугастий як ювелірний камінь, і водночас змінив ставлення до мене. Тут важливим є ще один момент: Казімєж це місто історичне, його відвідують багато туристів, і, що важливо, у ньому дуже полюбляють відпочивати мешканці Варшави, зокрема артисти, журналісти. Слідом за тим смугастим кременем почали цікавитися ЗМІ. Відтак мене почали запрошувати і інші музеї. Одним словом, процес пішов.
І сьогодні, врешті-решт, у Польщі є свій ювелірний камінь. Бо ж не йшлося тільки про мене, але й про те, щоб смугастий кремінь зробити національними каменем усієї польської біжутерії. І помаленьку ми прийшли до того, що вже не бурштин є в нашій дипломатії офіційним польським каменем, а саме смугастий кремінь. І це правильно, оскільки бурштин — не виключно польський камінь — він же є і в країнах Балтії, і в Україні, Росії, Німеччині. А район залягання смугастого кременю — лише Польща і лише тут, де я живу, давня Сандомирська земля і ніде інде.
У Цезари Лутовича були виставки на трьох континентах. Не лише в майже всіх країнах Європи, та ще в Індії, Китаю, США. Зроблену ним біжутерію зі смугастим кременем носять бельгійська королева Матильда, Роббі Уілямс, Вікторія Бекхам. Смугастий кремінь був офіційним каменем за часів шестимісячного головування Польщі у Європейському Союзі. А про Цезари Лутовича було написано три магістерські роботи.
— Подумайте: той самий камінь може бути і бруківкою, і королівською біжутерією. Але ми до цього йшли понад 40 років... За цей час я накопичив чималі знання, і став ними ділитися. І так, упродовж 15-років ми в Сандомирі проводили майстер-класи для проектантів-ювелірів з виготовлення прикрас зі смугастим кременем. Умова була така, що кожен учасник залишить у нашому музею один готовий виріб. Таким чином ми зібрали колекцію прикрас зі смугастим кременем, яка налічує 300 артефактів. Це найбільша збірка в світі. І на сьогодні це ще одна принада нашого міста. А 2007 року ми проголосили Сандомир світовою столицею смугастого кременю. І ми це робимо: нині у нас є кільканадцять ювелірних майстерень, де виготовляють і продають смугасто-кремінну біжутерію...
А ще — смугастий кремінь вважається каменем оптимізму... Цезари Лутович називає його дію ментальні якорем, який потрібний кожній людині. І не важливо, чи він справді має благодатну силу. Хоч, каже він, власниці його прикрас іноді ділять своє життя на два періоди — до і після придбання виробу зі смугастим кременем.
Галя Леськів, Лідія Іванюх, Наталя Бень