У період Великодніх свят варшавський Державний етнографічний музей проводив Великий Великодній ярмарок за участю представників різних країн нашого регіону. Цього разу у ньому взяли участь і народні митці і професіонали з Польщі, України, Білорусі, Росії, Словаччини та інших країн.
Чого тільки не було на Великому Великодньому ярмарку в Державному етнографічному музеї столиці: писанки, вербові лози (пальми), обруси, кошики, біжутерія чи кераміка. Митці охоче навчали бажаючих різних методів малювання писанок, були й кулінарні майстер-класи чи сімейні уроки великодніх звичаїв.
Відвідувачі часто збиралися довкола косівського стенду. А член Національної спілки художників України, директор Косівського художньо-виробничого комбінату Люба Ракевич охоче розповідала про предмети, які привезла з Гуцульщини до польської столиці.
З Косова до Варшави
Опитування останніх років показують, що 90% поляків вважають Великдень релігійним і водночас сімейним святом. Проте, родина, – на першому місці, релігія, - вже на другому.
Найбільше на Великодньому ярмарку в Етнографічному музеї Варшави було, звичайно ж, польських майстрів. Вдалося познайомитися з Тересою Руно з Терешполя, що поблизу Білгорая, Люблінського воєводства, яке межує з Україною:
«Великодня крашанка – це символ життя, достатку, відродження. Важливим є і саме яєчко і його барва, різні кольори означають різні речі: зелений, – надія, червоний, – кохання, фіолетовий, – повага.
У нас, слов’ян – це дуже закорінено. Колись були прадавні звичаї, на весну випускали корів з обори і по кожній з них необхідно було покатати яйцем, щоб корівка була здоровою, і щоб був урожай. Коли люди йшли в поле, то також ділилися яйцем, бо ж, це символ життя і відродження природи».
Тереса Руно приїхала на Великодній ярмарок з-під Білгорая
Вважається, що найбільш трудомісткими є «шкрябані» писанки. Спершу орнаменти малюються, а потім цей зразок вишкрябується гострим інструментом. Можна створювати цілі пейзажі, а можна й цілі постаті півнів і курей. І власне такі писанки найбільш трудомісткі.
Бувають також писанки білі з дірочками, – це також дуже витончена робота, бо отвори робляться інструментами дантистів і треба бути дуже уважним, адже шкаралупа яйця дуже делікатна. Усе це непросте завдання, – зробити орнамент та ще й прикрасити його маленькими крапками з воску.
На Великодньому ярмарку небагато найпростіших кольорових писанок, бо кожна майстриня намагається здивувати, затримати увагу відвідувачів чимось оригінальним. Тому бачимо тут «видмушки», - це вже квіткові чи пейзажні композиції, розмальовані вручну. А є й скляні яєчка ручного виконання з квітковими аплікаціями кольорових гірлянд – рожеві, фіолетові, і традиційні – жовте з синім і зеленим. Але найдорожчими вважаються яйця страуса.
Пані Тереса Руно з Люблінщини каже, що у неї є люблінські орнаменти, за якими й працює, а також долучає до цього свою власну фантазію:
«Це вже залежить від того, хто чого шукає. Є, наприклад, такі Білгорайські шкрябки (ґрабки), є також, так звані, Білгорайські вітрячки, а решта орнаментів, – мої власні».
На цей ярмарок до Варшави майстриня з прикордоння приїжджає вже років з десять. Їй подобаються писанки та інші предмети, що їх привезли митці з України:
«Так, ми бачили, дуже гарні речі, ми під враженням. Бо це абсолютно інші оздоблювальні мотиви, наприклад, на крашанках, ці писанки гарні й кольорові. Прекрасні також вербові гілочки, півники, баранці, вишивані речі й біжутерія, - ну, вона тут вже, так би мовити, при нагоді. Кожний регіон, кожна країна має щось своє. Головне, щоб підтримувати традиції».
Майстрині зі Львова Галина та Настя Коваленко спеціально приїхали на цей ярмарок показати свої роботи.
Львів’янки теж пропонують писанки
То ж, коли наші слухачі будуть колись, напередодні Великодніх свят у Варшаві, то можна буде відвідати щорічний міжнародний Великий Великодній ярмарок у Державному етнографічному музеї. Там є що побачити, придбати, є чого навчитися, скуштувати і послухати.
Володимир Прядко