У Польщі, в невеликому місті над Віслою, проживає колекціонер, який має пам’яткові предмети 170 фірм здебільшого довоєнних виробників алкогольних напоїв. Його, в першу чергу, захопив дизайн етикеток, в яких він побачив історію своєї рідної країни. У Варшаві відбулася виставка “Традиції польської спиртової промисловості. Польські заводи горілок та лікерів з ІІ половини XIX століття до кінця 50-х років XX століття”.
А почалося все від того, що шанувальник давнини видавець, фотограф, колекціонер Адам Лукавський побачив цікаві, гарно виконані, різноманітні етикетки, потім з’явилися пляшки, реклами, вивіски, фірмові довоєнні чи навіть кінця 19-го століття друки виробників, тощо:
- Усе це зросло до кількох тисяч предметів, які пов’язані з діяльністю горілчаних та лікерних заводів території, яку охоплювала довоєнна Польща. Щоправда, є й предмети з середини 19 століття, - це вже з Польського царства. Коли Польща була розділена між Росією, Австрією та Прусією, то в ті часи етикетки алкогольних напоїв були або двомовними (польсько-російські, польсько-німецькі), або російськомовні, що траплялося у Варшаві чи Люблині. Підприємства належали полякам, але довгий час існувала вимога двомовності. І в цьому так насправді вся історія Польщі, - каже Адам Лукавський.
Колекціонер підкреслює, що в ті часи один завод горілчаних виробів часто мав у своєму асортименті по кільканадцять марок продуктів: апельсиновий, м’ятний лікери чи зі смородини, - на будь-які смаки які можна було тільки придумати. Причому смакову горілку та лікери, робили, наприклад, з природних компонентів, на фруктовому соку або як тоді казали, – на фруктовому наливі. Горілка не мала тоді жодних штучних барвників, вона не мала запаху, що сьогодні це на порядку денному, все було з натуральних продуктів. Але, найпопулярнішою оковитою минулого століття у Польщі була горілка львівського підприємця, власника відомої лікеро-горілчаної фірми Юзефа Адама Бачевського:
- Не тільки в Польщі, а й за океаном. Її продавали до Америки, до Австралії, були представництва у Відні, а у Польщі коли казали слово горілка (wódka), то відразу ж думали про Бачевського. Спосіб виготовлення цієї горілки, кількість її виробництва, передова, на ті часи, реклама цього продукту сприяли неабиякій популярності горілчаних виробів Бачевського. Я мав нагоду пити вишневу суху настоянку Бачевського, вироблену у 20-х роках. Міцність збереглася, а смак описати непросто, - бо спершу відчуваєш усе що найкраще може бути у фруктах, а вже потім ти відчуваєш сам алкоголь. А зараз, коли смакуєш якусь горілку, то навпаки, людина відчуває алкоголь, а вже потім думає про якісь смакові відчуття трунку, - каже Адам Лукавський.
Шанувальник давніх напоїв з міста Плоцьк столичного, Мазовєцького воєводства, має у своїй колекції, зокрема й пляшки виробників Зубрівки, (Żubrówka), Житньої (Żytnia), віняки, коньяки різних польських виробників з таких міст як Староґард Ґданський, Познань, Цєшин, Ряшів, Львів, Самбір, Станіславів, Берестя. У Познані було, наприклад, 25 підприємств з виготовлення горілки, у Львові також кільканадцять. Але, потім ІІ Світова війна змела все, що стосувалося приватного виробництва, його зробили державним:
- Та мережа горілчаних підприємств, які нині існують, накладаються на ті, що були перед війною, бо польська держава націоналізувала приватні підприємства і на цій базі були створені підприємства під назвою Polmos (польська спиртова монополія). Назви горілок залишилися, але рецептура, спосіб виготовлення, змінилися. Соплиця чи Зубрівка вже не та. А горілка Бачевського сьогодні виробляється у Відні і виробники успішно продовжують давні традиції, - каже Адам Лукавський.
Цікаво, що польські горілчані вироби, особливо довоєнної Польщі, мали також назви чи написи мовами національних меншин: єврейської, німецької, російської, української...
- «Запіканка українська». Але це продукт варшавської фірми, варшавської ректифікації (процес виробництва спирту). Ця горілка була з гарною картинкою копиці сіна, з ланами, кіньми, млином і на першому плані сидять дві особи – селянка з паничем, який до неї залицяється, - це одна з найстарших етикеток з моєї колекції, - кінець XIX століття.
А зі Львова я маю, наприклад горілку, зроблену після 1941 року, коли до міста увійшли росіяни. І ті виробничі підприємства, які виробляли горілку, отримали номери, - завод номер 1, завод номер 2 і так далі. Потім увійшли німці і вони також виробляли горілку на цих же підприємствах, - каже Адам Лукавський.
Порівнювати давню польську горілчану промисловість з сучасним польським ринком колекціонер Адам Лукавський не береться. Він говорить, що сьогодні є багато добрих польських назв: Wyborowa, Luksusowa, Belvedere czy Chopin, але переконаний, що найкраща польська горілка минулого й сучасного, найміцніша польська марка - це горілка Бачевська (Baczewski Vodka). Ось уже три роки, як вона знову повернулася на польський ринок.
Пан Лукавський, про всяк випадок, поспішає наголосити, - він ні в якому разі не займається пропагандою самої горілки, як трунку:
- Це була важлива галузь промисловості, але я звичайно ж, відокремлюю справу зловживання алкоголем чи суспільних його наслідків. Але, це вже інша тема, я займаюся його виробництвом у минулому, тобто тим, що було. А як хто скільки п’є, - це вже інша справа, - каже Адам Лукавський.
Виставка “Традиції польської спиртової промисловості. Польські заводи горілок та лікерів з ІІ половини XIX століття до кінця 50-х років XX століття” була експонована у рідному місті колекціонера – Плоцьку, Познані і Варшаві. Автор прагне показувати горілчані історичні експонати в музейних умовах, а це не так легко. Тож, на разі, заплановано показ виставки у 2015 році у Люблині. Сьогодні Адам Лукавський продовжує упорядковувати свою колекцію.
Володимир Прядко