Logo Polskiego Radia
Print

Знайома-незнайома Україна очима кореспондента Польського радіо

PR dla Zagranicy
Olena Babakova 16.11.2013 15:19
  • Знайома-незнайома Україна очима кореспондента Польського Радіо
Багаторічний кореспондент Польського радіо у Києві Пйотр Поґожельський вирішив поділитися з поляками враженнями від України, якої вони не знають. Тому написав книгу «Український борщ»

Українська тематика часто присутня у польській культурі та медіа. Але чи так насправді поляки багато знають про Україну? Як виглядає повсякденне життя сусідньої держави, розповісти вирішив Пйотр Поґожельський, багаторічний кореспондент Польського радіо у Києві. Роздумами своїми він поділився на сторінках книжки «Barszcz ukraiński» «Український борщ».

Пане редакторе, звідки виникла ідея надати книзі таку кулінарну назву – «Український борщ»?

Ми довго вагалися, як назвати книгу. Були пропозиції типу «Як далеко звідси, і як близько» тощо. Український борщ це страва, в якій є все. Такою є й Україна – в ній ми можемо знайти набір різних культур та тенденцій. Другий аспект є таким, що український борщ, яким його знають у Польщі, це страва, яка готується за іншим рецептом. Так є і з польським сприйняттям України: нам здається, що це щось дуже подібне, щось добре знане, а так насправді це зовсім інший світ. Як оригінальний український борщ має більш виразний смак, так і в Україні всі барви життя є яскравішими, ніж у Польщі.

Майже всі поляки з дитинства мають якесь уявлення про Україну: або з польської літератури, або з розповідей рідних. На Вашу думку, що, власне, найбільше дивує поляків, коли вони вперше приїжджають до України, і їх образ цієї землі стикається з реальністю?

Мені здається, поляків, котрі вперше потрапили до України, дивує той факт, що це не така вже й бідна країна. А саме такий образ часом з’являється у польських медіа або будується через спілкування з людьми з України, які приїжджають до Польщі у пошуках праці. Маю таке враження, що для багатьох поляків Україна це така «чорна діра», світ так само далекий, як Африка. А потім вони потрапляють до України і бачать, що це держава, яка в міру нормально функціонує, є багата культурна та історична спадщина. Для більшості поляків перший контакт з Україною це, звісно, Львів, але багато цікавих речей можна побачити, їдучи далі на Схід: до Києва, до Харкова, чи навіть до Донецька – там теж є місця варті відвідування.

Ваша книга присвячена сучасній Україні та сучасним польсько-українським відносинам. Але, мабуть, важко говорити про стосунки Києва та Варшави, не згадавши про їх історію...

Я намагався уникати історичних сюжетів. Хоча, звісно, у книзі є розділ, безпосередньо присвячений історичному контексту польсько-українських відносин, і це розділ про Волинську трагедію. У своєму тексті я більше хотів представити український погляд на ті події, як українці дивляться на події на Волині у 43-му році, як дивляться на УПА. Є в книзі також розділи про Голодомор та сталінські репресії в Україні, там, звісно, згадується Биківня – місце розстрілів поляків під час Другої світової, але головна роль цих сюжетів – прояснити для поляків справу історичної пам’яті в Україні. Мені хотілося, аби поляки усвідомили, яким є український підхід до історії та наскільки українці постраждали від комуністичного режиму. Як тоді було важко говорити про історію, і як у зв’язку з цим зараз виглядає історичний дискурс в Україні.

Ви згадали про комуністичні часи. Багато моїх знайомих поляків, повертаючись з України, дивуються, наскільки багато пострадянського досі має незалежна Україна. На Вашу думку, як ці пострадянські елементи сприймаються нашими західними сусідами: як етнографічна екзотика, дивацтво, небажання щось змінювати?

Це звісно так є, що цей український простір великою мірою є простором пострадянським. І для тих, хто приїжджає до України на коротший термін, це може бути цікавинкою. Для людей, котрі подібно до мене живуть тут довший час, це є обтяжливим. Радянські, пострадянські звичаї – вони дуже відрізняються від того, що ми маємо в Польщі. Але що гірше – вони випирають українську культуру. На українській естраді пострадянські тенденції домінують. Я намагався підкреслити у книзі, що українська поп-культура досі має дуже міцний зв’язок з Росією. Україна, Білорусь, Росія, Казахстан це досі єдиний простір з цієї точки зору. У Києві, де я живу, української поп-культури майже не видно. Так, є кілька популярних україномовних гуртів, але якщо ми ввімкнемо телевізор – там самі зірки з колишнього СРСР. Навіть в шоу «Україна має талант» українських виконавців оцінюють росіяни. Це такий пережиток імперських часів – щось добре мусить мати печатку з Москви.

А поляків дивує той факт, що незважаючи на минуле російсько-українських відносин, українці досі так прив’язані до російської культури? Чи радше вважають це за натуральний спадок по Радянському Союзу?

На мою думку, полякові, аби зрозуміти цей зв’язок, треба знати, наскільки міцно в Україні вкорінилася радянська культура. Наприклад, наскільки часто люди на щодень, спілкуючись один з одним, вживають цитати з радянських кінофільмів. Для нас це дивне. Мені здавалося, що після стількох років незалежності власна, українська культура мала б посісти міцнішу позицію. Я був дуже здивований, наскільки українська культура залишається у тіні пострадянської.

У Європі про Україну знають переважно завдяки політичним подіям у Києві. Мало хто не чув про Юлію Тимошенко та її зачіску. До речі, постать української екс-прем’єрки з’являється на сторінках Вашої книги?

Мені здається, вона там є, але не як головна героїня. Про політику я пишу у розділі про корупцію. Це така спроба поглянути на українську політику не через призму постатей. Я хотів показати таку Україну, якої поляки не знають. Тому, між іншим, у книжці немає ностальгічних польських сюжетів про Україну. Мені йшлося про те, аби показати не ту державу, яку поляки можуть знати з коротких візитів до Львова, Івано-Франківська чи Луцька. Я прагнув показати Україну як сусідню незалежну державу, котра має свої проблеми з пострадянською спадщиною, має певні конфлікти всередині, але без ностальгії за польськими давніми теренами.

А чи є у книжці рецепт справжнього українського борщу?

У тексті є описи деяких українських страв, але якраз рецепту приготування борщу немає. Я, якщо чесно, сам його готувати не вмію. Але вміє моя дружина.

Олена Бабакова

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти