QR-коди – чорно-білі квадратики, які здавалося б ось-ось завоюють симпатію користувачів смартфонів, але як наголошують знаючи люди, такого не сталося.
На недавній варшавській конференції Be smart, be fast, be mobile! що її проводила фірма mobileStandard, мова зокрема йшла також і про «Двовимірний код – факти і міфи», тобто йшлося про QR-коди. Абревіатура QR похідна від англ. quick response, що перекладається як «швидка відповідь», – матричний код (двовимірний штрих-код) QR Code.
Останніми роками можна, час від часу, на різних товарах чи предметах зустрічати такий симпатичний, я б сказав – привабливий чорно-білий квадрат.
Кшиштоф Валігурський працює в компанії Saatchi & Saatchi Polska і займається плануванням комунікації в Інтернеті відомих західних фірм. Саме він і підняв тему смартфонних кодів.
– QR-кодами можна користуватися тоді, коли ми маємо з собою смартфон. А він повинен мати відповідну аплікацію, яка служить нам для зчитування цих кодів. Тобто, щоб бути готовим до такої дії, ми спершу повинні завантажити таку програмку з Android Market чи з AppStore на свій смартфон, що дозволить нам побачивши такий QR-код, включити відповідну аплікацію і спрямувати телефонний прилад на штрих-код, – решта вже діється автоматично.
Тобто, на екрані смартфону ми бачимо те місце, куди автор даної реклами нас кличе. Бо він, так би мовити, «зашив» у чорно-білу квадратну позначку відповідне посилання. Це може бути чи адреса www чи сюжет відеофільму, або це буде завантаження аплікації, – каже Кшиштоф Валігурський.
Так що просто фотографувати QR-коди своїм смартфоном немає ніякого сенсу.
– Ні-ні, хіба що це для когось якесь абстрактне мистецтво – то тоді я рекомендую, – сміється Кшиштоф Валігурський.
Де у Польщі можна зустріти такі коди?
– Вони дуже часто на зовнішніх рекламах і в пресі. Найчастіше QR-коди застосовують тоді, коли рекламодавець має можливість запропонувати додаткову послугу, яка не вміщується в форматі даного носія, наприклад, у форматі плакату чи летючки. Або коли він хоче розмістити більшу кількість інформації чи переадресувати користувача до рекламного фільму, який дасть йому більше для розуміння марки чи послуги, – підкреслює Кшиштоф Валігурський.
В деяких українських і польських містах, наприклад, у Львові чи у Лодзі, QR-коди застосовуються в ознакуваннях якихось культурного характеру об’єктах.
Чи таке означення дійсно практичне?
– У Польщі, в Кракові, є також музей, який використовує QR-коди для мультимедійного представлення своїх експонатів. Тобто, коли ми скануємо QR-код, то побачимо, наприклад, як драматична акторка Гелена Моджеєвська сходить з картини і до нас звертається. Тобто, її роль грає акторка. Таким чином, ми зустрічаємося з мультимедійним виміром твору мистецтва, яке не є мультимедійним, бо ж це просто намальована картина.
Але, музей записав такий фільмик, коли Гелена Моджеєвська ніби сходить з картини і розповідає свою історію.
Саме таким чином музеї чи інші інститути культури прикрашають, урізноманітнюють свої експозиції, – наголошує Кшиштоф Валігурський.
Скільки ж коштує використання QR-коду, наприклад, коли хочеш його створити і використовувати для себе?
– Такий QR-код для приватного використання нічого не коштує. Якщо ми хочемо його розмістити на своїй візитівці, то це може зробити кожний, «прошиваючи» там довільний текст. Це робиться за допомогою генераторів QR-кодів, які доступні в Інтернеті. Вистачить в google вписати QR-Code Generator і потім відповідно створити те, що ми бажаємо, – стверджує Кшиштоф Валігурський.
Цей штрих-код спрямує нас на сторінку Української служби ПР
Але, у тому випадку з музеєм, по-перше, треба було створити коди, а по-друге, здійснити постановку і запис, – це вже певні кошти...
– Так, але коли ми хочемо на візитці розмістити лінк до власної Інтернетної сторінки www у формі QR-коду, або створити візитівку, яку можна безпосередньо вграти у смартфон – тобто ім’я, прізвище, адресу і номер телефону, – то це безплатно, – каже Кшиштоф Валігурський.
Так буде майбутнє у цих QR-кодів чи не буде?
– На жаль, ми побоюємося, що цей спосіб спілкування вже застарів, його наздоганяють все новіші, безконтактні технології, які не вимагатимуть від користувача такого зусилля, щоб сканувати, очікувати і так далі, Це, наприклад, технологія безконтактного мобільного платежу NFC (Near Fіeld Communіcatіon), – тобто технологія бездротового обміну даними між пристроями, що знаходяться на відстані до 20 сантиметрів.
Вистачить прикласти свій телефон до якогось носія і ми отримаємо відповідну інформацію, – каже Кшиштоф Валігурський.
І все таки, QR-код – це QRуто! Бо якщо на візитці розміщений сірий квадратик QR-коду, то безпомилково внести всі ці дані до записної книжки телефону чи планшету стає секундною справою.
Володимир Прядко