Ми повертаємося до питання отруєння колишнього подвійного агента Сєрґєя Скрипаля та його доньки Юлії у Великобританії. Британці заявляють, що вони знають, хто хотів вбити колишнього російського шпигуна. Цими днями тамтешня поліція і прокуратура ідентифікувала двох росіян, які в оцінці Лондона є агентами російської військової розвідки тобто ГРУ. Також США, Франція, Німеччина і Канада підтримали версію Великобританії про те, що російська влада «майже напевно» схвалила замах на Сєрґєя і Юлію Скрипалів.
Тему російських політичних вбивств за кордоном обговорять в нашому ефірі гості Польського радіо – колишній дипломат, політолог і знавець Росії Віктор Росс та колишній віце-міністр закордонних справ Польщі, історик і публіцист Павел Коваль. Чи Росія вбиває своїх ворогів? Віктор Росс:
В.Р.: Якщо ми розглянемо історію політичних убивств за кордоном – то це довга традиція Росії. З часів убитого у Мексиці Льва Троцького, через таких людей як Симон Петлюра, Степан Бандера, отже є певна традиція, так званий, постійний елемент гри російських служб за кордоном. Нещодавно була історія з убивством Алєксандра Литвиненка, була дуже підозріла смерть Бориса Бєрєзовського. Згідно з британським розслідуванням, упродовж останніх тринадцяти років, з 2003-го до 2016-го року зафіксовано 14 дуже підозрілих убивств. Незабаром британські служби опублікують протокол стосовно результатів цих розслідувань. Хоч вже тепер прем’єр-міністр Тереза Мей повідомила, що не вдалося підтвердити, чи ці вбивства були ланкою одного ланцюга.
Проте тут можна навести офіційні слова президента Росії Владіміра Путіна, які прозвучали у ЗМІ, що зрадники відкинуть копита, пощади не буде. Ці вбивства це помста? Спосіб покарання, чи це елемент залякування Заходу? – Павел Коваль:
П.К.: Тут ідеться про різні елементи. Я свого часу аналізував це питання. Цих елементів багато, одним із важливіших є сигнал для громадської думки на Заході, мовляв: начувайтеся, бо і у вас ми можемо про себе заявити. Страх є постійним і невід’ємним елементом політичної гри Кремля. Страх приводить до того, що люди на Заході голосують відповідним чином. Наприклад, таким способом надається підтримку проросійським партіям, або тим, які виступають за угоду з Росією, за те, щоб у взаєминах не виносити складних, проблематичних тем. Друга річ - це знак для Північноатлантичного альянсу: ось, подивіться, в одній із основних країн НАТО, ми без проблем можемо зробити що завгодно. Тут ідеться про структуру російського силового режиму, спецслужб, в якій елемент помсти за зраду функціонував із самого початку. Втім, коли ми візьмемо до уваги заяву прем’єр-міністр Мей, ми побачимо, що вона усвідомолює цей механізм. Тереза Мей очікує, що російська держава візьме відповідальність за дії ГРУ, а отже, Тереза Мей ставиться до ГРУ як до держави в державі. Британці представили детальну документацію щодо замаху на Скрипалів, включно із фотографією флакона, в якому була отруйна речовина, тобто це не є лише політичний обмін ударами, а конкретний етап розгляду справи.
Чи ГРУ – це і є держава в державі, і Владімір Путін немає нічого спільного з діяльністю служб, тільки хтось такими діями хоче йому зашкодити? Чи навпаки, - саме Владімір Путін стоїть на вершині цієї піраміди, і це він дає наказ: вбити або не вбити? Віктор Росс:
В.Р.: Ментально, президент Путін саме така людина. Він виріс зі спецслужб, і для нього помста на зрадниках – очевидна і природна річ. Смерть Литвиненка в страшних муках спричинена отруєнням полонієм – це показовий елемент залякування. Взагалі, використовування отруйної речовини, як і у випадку Скрипалів, це той самий елемент залякування.
США, Франція, Німеччина і Канада підтримали версію Великобританії. Питання, що це змінить? Бо ж пригадаймо справу малайзійського літака, якого збила Росія. Загинуло майже 300 осіб, в основному громадян Голландії, було слідство, все підтверджено, а росіяни заперечують.
В.Р.: Тут росіяни дотепер заперечують свою причетність, звинувачують Україну. Натомість, у питанні, яке ми обговорюємо, Росія обстоює позицію, що її треба запросити до спільного з Великою Британією слідства, щоб доказати, що вона до цього непричетна. Російська сторона абсолютно невірогідна. У свою чергу Великобританія переконана, що це заплановане політичне убивство, а отже, тут немає ніяких причин на те, щоб спільно з росіянами проводити розслідування. Проте, дійсно, можливості дій - невеликі. Триває російська війна в Україні. Росія звинувачує Україну у вбивстві Захарченка, втім подібно, як і у випадку смерті інших проводирів, котрі загинули в замахах, а реакції ніякої немає, бо цей регіон контролюється Росією та її прибічниками.
Проте є санкції, їх досить багато і вони діють, а що далі? – Павел Коваль:
П.К.: Виникає питання, який шлях дій оберуть британці, проте, впевнено можна сказати, що ця справа реально заморозить політичні взаємовідносини Великої Британії та Росії принаймні на кілька років. Напевно це матиме значення для іміджу Путіна на Заході. Йому тепер буде значно складніше відбудовувати цей імідж. І напевно є помітний регрес стосовно до того, чого Кремль досягнув проводячи чемпіонат світу з футболу. Рапорт британської поліції, з реальними доказами, робить політичні тези британців дуже вірогідними.
Велика Британія щодо Росії категорична, натомість є питання, як ці дії Росії сприйматимуть в інших європейських столицях – Відні, Римі? Віктор Росс:
В.Р.: На мій погляд, був надто довгий період, коли влада Великобританії закривала очі, а британські служби не оприлюднювали інформацій, що стосувалися всілякого роду «дивних обставин». Усе це роблено з уваги на чистий економічний інтерес та дуже вагому участь російського капіталу в лондонському сіті, величезні прибутки британських адвокатів, які обслуговували росіян тощо. На території Великобританії з’явилася масштабна група росіян, які мали значний вплив на дії британської держави. Нині ми маємо справу з чітким руйнуванням цієї системи, позиція Росії систематично послаблюється, а головні західні гравці проявляють солідарність із діями Лондона. Натомість Греція, Італія, Австрія, - це країни меншого значення, хоч, природно, було б дуже добре, якби всі європейські країни проявляли єдину позицію щодо Росії.
І Павел Коваль, яка ваша думка?
П.К.: Суть не в тому, щоб змінити позицію міністра Сальвіні, чи прем’р-міністра Курца. Тут ідеться про те, щоб їм заблокувати певні можливості, оскільки вони пов’язані різними союзами. Сьогодні, завдяки спільній заяві США, Франції, Німеччини і Канади, у них зв’язані руки в питанні подальшої легаліз ації дій Кремля в Європі.
PR24/Л.І.