Проблема нелегальної контрабанди іммігрантів до Польщі зростає, бо, як завжди, йдеться про великі гроші, які заробляють посередники. Гостем ефіру є публіцист тижневика «Sieci», один зі співавторів тексту про мафію в Польщі, Марек Пиза.
Спір про те: приймати іммігрантів, чи ні, триває вже кілька років, тим часом виявляється, що заднім входом до Польщі напливає хвиля іммігрантів. Скажіть, наскільки великі масштаби цього явища?
М.П.: Саме, це парадокс, що уряд Польщі, всілякими можливими способами захищається від того, щоб прийняти визначену Євросоюзом кількість кількох тисяч іммігрантів. Останнім часом говорилося про 7 тисяч осіб. А тим часом, такі, або навіть більші кількості іммігрантів, прибувають до Польщі неофіційними шляхами. Масштаби цього явища так насправді важко оцінити. Те, про що ми пишемо в нашому тексті, виникає з обсягу діяльності фірм, які ми називаємо агентствами. Бо це агенства, які займаються посередництвом у всіх процедурах, що стосуються легалізації перебування іммігрантів на території Польщі. Одне таке агентство упродовж року може зайнятися кількома сотнями нелегалів, а таких агентств, у самій лише Варшаві, є кілька десятків. Ми не знаємо скільки точно, тут запитання, чи відповідні служби знають? Натомість відповідь на інше запитання, тобто чи служби знають про масштаби цього явища, скільки осіб нелегально потрапляє до Польщі, які кількості нелегальних документів кружляють – ця відповідь вражає, бо точно про це нікому не відомо.
Ви в своїй статті пишете про мафію. Чому це мафія?
М.П.: Ми називаємо це мафією, оскільки все це діє як класична, добре організована злочинна група. Ми маємо справу з порушенням закону, тобто легалізацією всупереч законові перебування іноземців на території Польщі. Існує ціла система оформлення підроблених документів, проте в першу чергу, те що зразу впадає в очі – це підставні фірми. Тут теж використовується класичний метод, тобто використовуються люди, в яких є якісь проблеми, (алкоголіки, залежні від азарту, боржники тощо), яким обіцяють прибуток. Вони відкривають фірму, ця фірма вдає роботодавця, який потребує, наприклад, кільканадцятьох працівників, і далі - визначає критерії. Тобто звертається з запитанням до відповідних органів в державі, чи хтось у Польщі є спроможний виконувати дану роботу. Для прикладу: шукаємо людину, яка знає англійську та пенджабську і знає ринок килимів, зарплата 2100 злотих брутто. Управління зайнятості, природно, відповідає, що нікого такого в Польщі немає і на цю обіцянку роботи до Польщі приїжджає іммігрант, до того ж не один. Очевидно, ніхто не планує приймати на роботу, бо все це підставні фірми, вони «працевлаштовують» тільки на папері. Це простий сценарій, але його перевірка не така й проста, тому мафійні фірми користуються нагодою. Тут залучено багато людей.
Звідкіля прибувають до Польщі ці люди, як їх заохочують, щоб приїхали якраз до нас, якщо пів Африки та Азії знає, що в Німеччині живеться прекрасно?
М.П.: Так, але в Польщі ліберальніші правила, ніж на Заході Європи. У Польщі право тимчасового проживання надається навіть й на три роки. А отже, ці люди не хочуть зразу потрапляти в Німеччину, Іспанію, Швецію чи Францію. Спершу потрапляють до Польщі, де отримують зелене світло на три роки, а далі вони можуть безперешкодно пересуватися по всій Шенгенській зоні. Натомість, як до нас потрапляють? Для цього використовується мережа агентів торгівлі живим товаром, тобто є агент в Пакистані, наприклад, Бангладеш, Тунісі тощо. Цей агент виходить на зв’язок з агентом, який перебуває в Польщі, або ширше – в ЄС, і цей агент вже керує людину безпосередньо до визначеного агентства. Оплату за послуги легалізування перебування нелегала збирають на кожному етапі діяльності, це по кілька тисяч євро. Отже, загально, за перебування в Польщі одна людина платить приблизно 20 тисяч євро.
Чому ці люди приїжджають до Польщі? Чи вони мріють про краще життя, хочуть працювати?
М.П.: Частина з них – так. Звичайно, ми не хочемо узагальнювати. Знаємо, що в Польщі перебуває кілька сотень тисяч іноземців, які приїжджають до праці, і ми не хочемо узагальнювати, що всі вони намагаються обманути систему. Втім, залежить теж від країни про яку ми говоримо, бо, наприклад, в’єтнамці, філіппінці мають дуже добру репутацію, вони хочуть приїжджати до Польщі, хочуть працювати, асимілюються, це чесні люди і працівники. Проте, експерти, представники служб, коли ми говорили їм про те, що масово приїжджають до Польщі люди з Непалу, Пакистану, Іраку, з мусульманських країн, були вражені, оскільки цим людям, назагал залежить лише на тому, щоб отримати дозвіл на перебування.
Але на цих людей тут ніхто не чекає, бо ж фірми, фактично, не існують, що тоді далі з цими людьми?
М.П.: Це чергова група іммігрантів, яких кидають на поталу. Тобто вони знаходяться в Польщі, але в них немає роботи, яку їм пообіцяли. Так, у них є карта тимчасового перебування, але ця карта дозволяє їм на працевлаштування тільки і виключно в цій одній фірмі, яка їх сюди стягнула. Тобто їх кинули на поталу, але водночас, ніхто не знає, що з ними відбувається далі, де вони щезають, оскільки ніхто цього процесу не відстежує. Прикордонна служба навіть не має доступу до системи онлайн Закладу соціальних страхувань, щоб перевірити, чи люди, які прибувають до праці, взагалі є застраховані, і хто їх страхує. Це ж немислимо.
Бізнес прибутковий, конкуренція велика, і в момент, коли одне агентство прогорить, миттєво створюється інше. А що на все це польські спецслужби?
М.П.: Тут, на жаль, немає доброї відповіді. Агентство внутрішньої безпеки не хотіло відповідати на наші запитання. За нашою інформацією, їм просто нічого сказати. Ми, звичайно, хотіли б вірити, що Агенство внутрішньої безпеки контролює всю територію, знає справу і масштаби цієї проблеми, але з наших неофіційних розмов із представниками служб виникає, що однак недооцінено обсягів цієї патології. Прикодонна служба, звичайно, знає про цей бізнес, але їм бракує людей і процедур. Я маю надію, що після нашої статті в тижневику буде створено кризовий штаб, що Міністерство внутрішніх справ, Агентство внутрішньої безпеки, Прикордонна служба дуже сейрозно зацікавляться цим питанням, бо в нас велика тіньова зона іммігрантів.
Л.І.