За повідомленням журналістів тижневика «Sieci», підписаний 29 жовтня 2010 року газовий контракт не був для Польщі корисним. Польський уряд дозволив російській компанії Ґазпром не сплачувати величезного боргу, а також відмовився від багатомільйонного прибутку за транзит газу на Захід. Цю справу почала розслідувати прокуратура. Йдеться, зокрема, про тодішнього віце-прем’єра і міністра економіки Вальдемара Павляка, якому закидають перевищення повноважень і невиконання зобов’язань. Закиди є серйозними – наприклад, отримання вигоди майнового характеру, – звернув увагу експерт з питань енергетики, головний редактор порталу BiznesAlert.pl Войцєх Якубік.
– З повідомлення про відкриття слідства випливає, що справа стосується дій, зокрема, названого там віце-міністра – отримання особистої або майнової вигоди, ймовірно, взамін за якісь поступки в переговорах. А отже, це серйозна і резонансна справа, але ми не знаємо, що в ній є правдою, а що перебільшенням, тому що контракт залишається секретним. У нас є лише фрагментарні дані з рапортів Верховної палати контролю, в яких проаналізовано переговорний процес. На цьому етапі треба це залишити прокуратурі. Факт, що почалося слідство, свідчить, що є для цього підстави. Екс-віце-прем’єр у соціальній мережі рішуче заперечує правдивість інформації, оприлюдненої тижневиком «Sieci». А отже, слід почекати нових повідомлень. Безперечно, щось було негаразд, тому що цей контракт можна оцінити негативно. Від моменту його підписання 2010 року, зокрема я та інші аналітики енергетичної галузі критикували результат цих переговорів.
Ситуація тоді була складною. 2009 року тривав спір на лінії Москва–Київ відносно транспортування газу до Західної Європи. З’явилася загроза, що Польща не отримає сировини, – нагадує Войцєх Якубік.
– Ще навесні був план максимально зменшити залежність від газу з Росії, тому що постачання не є певним. Проблеми з транспортом через Україну випливали радше зі злої волі Ґазпрому, ніж з того, як намагалися це представити росіяни, ніби газ підкрадали українці. Отже, в нас був план унезалежнитися, підписано катарський контракт на постачання зрідженого газу. Він мав бути альтернативою російській сировині і виправдати фінансування терміналу LNG, завдяки якому ми змогли б отримувати щораз більше газу з інших напрямків, ніж російський. А тим часом, півроку пізніше підписано контракт на ще більшу кількість російського газу, причому транзитна угода була в суперечності із законодавством ЄС, – лише тому, щоб гарантувати отримання газу від головного постачальника. І наведено аргументи, що йдеться про стабільне постачання з певного джерела, від якого ми ж хотіли стати незалежними. Необхідно встановити, що сталося, чому ми раптом змінили думку.
Катарський газ і термінал зрідженого газу мали бути козирем у переговорах Польщі з Росією про постачання газу, – нагадує експерт.
– Це було також способом зменшення залежності від Росії, так як у випадку оператора мобільного зв’язку. Маємо три пропозиції, порівнюємо їх і беремо найкращу. Так само в газовій сфері. Зокрема, тому ми будували термінал LNG, і польські політики радше підтримували цей проект, незалежно від поглядів. А тут раптом вирішено купувати більше газу з Росії. Причому, була угода про постачання і транзитна угода. Останню поставила під сумнів Європейська комісія і лише після її втручання відбувся перегляд угоди, щоб пристосувати її до європейського законодавства. Екс-віце-прем’єр Вальдемар Павляк виправдовується, що він міг застосовувати різну тактику, вийти назустріч російській стороні й опісля змінити позицію, адже це гра. Але якщо це мало б довести до контракту, який на багато років узалежнює нас від російського газу і означає погашення 1 мільярда боргу Росії стосовно Польщі за транзит газу та інші некорисні умови, то є питанням, чому ми так дуже поступалися і в чому полягає користь для нас.
Польська сторона мала купити більшу кількість російського газу, а контракт охоплював період до 2037 року, – каже Войцєх Якубік.
– Європейська комісія втрутилася і цей строк скорочено до 2022 року, а опісля в переговорах вдалося скасувати заборону реекспорту. Завдяки цьому поляки можуть транспортувати газ у різних напрямках і, наприклад, отримувати з Німеччини – ямальським газогоном – частково російський газ, але це вже є альтернативою, тому що все відбувається не на основі угоди з Ґазпромом.
У планах було підписання з російською стороною ще однієї угоди, поряд із ямальським контрактом, – звертає увагу аналітик.
– Могла бути підписана ще одна угода, про електроенергетичне сполучення Польщі з Калінінградською областю і тут також є один парадокс. Раніше польська сторона заявила, що будуватиме атомну електростанцію сама або з балтійськими країнами. Тим часом, відомство економіки під керівництвом міністра Вальдемара Павляка форсує енергетичне сполучення, завдяки якому до Польщі мали б постачати електроенергію не з польської, а з російської АЕС, із Канініградської області. Отже, наш проект став би економічно невигідним. Де тут логіка? Це також викликає чимале зацікавлення. Така угода була б суперечною з правилами спільної енергетичної політики, в якій передбачається незалежність від постачання електроенергії з Росії.
У твердженні, що польська політика стосовно Росії далека від ідеалу, чимало правди, – згодний Войцєх Якубік.
– Польська енергетична політика, на прикладі газового сектора, – неоднорідна, розхитана і лише створення терміналу LNG показує, що іноді ми здатні на довгострокову політику в цій сфері. Прикладом є проект Baltic Pipe, до якого ми повертаємося втретє в історії. Про спорудження цього газогону вирішено вже колись, усе підписано, була угода на постачання 4 мільярдів кубометрів газу на рік. Проте, після зміни уряду цілком змінилася енергетична політика, ми пішли в напрямку подальшого збільшення залежності від газу з Росії. Також у випадку АЕС ми не можемо рішитися, чи будувати її самим, чи ні, дискусія триває, а ринок чекає на чіткий сигнал. Безперечно, варто інвестувати в понадпартійні проекти в сфері енергетики. Термінал LNG, попри різні проблеми і запізнення, є прикладом згідної праці багатьох урядів задля стратегічного інтересу країни. Подібно може бути з газогоном Baltic Pipe і з атомним проектом. Але видно, що нашу політику можна дестабілізувати також ззовні. Прокуратура досліджує, як сталося, що підписано такий, а не інший додаток до ямальського контракту, чому, всупереч польським інтересам, форсували постачання електроенергії з Калінінградської області. Все це необхідно з’ясувати і слід обмежувати такого роду негативний вплив російської закордонної політики, що здійснюється за допомогою енергетики. Це є завданням спецслужб і для цього повинна існувати стабільна довгострокова державна політика, на яку не впливають виборчі сезони.
PR24/Н.Б.