Чи не найголовнішою темою дня сьогодні є, звісно, вибори до Бундестаґу в Німеччині. Коментарів, отже, на цю тему багато. З одного боку говориться про перемогу партії Анґели Меркель, однак, до цього додають, що ця перемога не була настільки приголомшливою, як можна було цього очікувати. Хоча, за прогнозами результат коаліції CDU/CSU мав бути 34%, а врешті цей блок отримав 33% підтримки. Отже занадто від прогнозів він не відрізняється, проте з’являється таке невисловлене враження, що могло б все ж таки бути ліпше.
Нашим гостем є доктор Спасімір Домарадзький з Університету Лазарського і часопису Res Publika Nowa.
- Сама пані канцлер Меркель, так би мовити, посипаючи свою голову попелом заявила, що очікувала на ліпший результат. Але ж очікування можуть бути такими, що підтримка може зростати, а може й падати. І в цьому, власне, випадку, за всього скептицизму щодо опитувань, соціологічні фірми, котрі такими опитуваннями займаються, навіть непогано себе показали. Натомість я гадаю, що дуже цікаві тут результати решти політичних партій. Особливо, вхід до парламенту «Альтернативи для Німеччини» - AfD, як теж і потужний удар по німецькій соціал-демократії - SPD. Мені здається, що поза всіма коментарями, котрі ми дотепер могли почути, це свідчить про дуже цікавий парадокс у співвідношенні між рівнем політики ЄС та рівнем внутрішньої політики в Німеччині. Слід нагадати, що Мартін Шульц як голова Європейського парламенту повернувся до Німеччини на білому коні і мав стати спасителем соціал-демократії. Зрештою, я пам’ятаю також, що опитування, проведені відразу після того, як він очолив партію, свідчили про зростання її популярності. Вони казали про те, що це достойний супротивник для пані канцлер. Проте, ситуація кардинально змінилася.
- Був навіть такий момент, коли в опитуваннях SPD випередила за популярністю CDU/CSU.
- Так, випередила або наздогнала CDU. І слід пам’ятати, що це, як мені здається, одна з найбільш фундаментальних проблем у всьому процесі європейської інтеграції, й то не лише в самій Німеччині. Себто рівень європейських еліт, котрі сидять у Брюсселі, їхня оптика сприйняття дійсності настільки відрізняється від того, що відбувається на внутрішньодержавному рівні, що тоді, коли відбувається певне зіткнення із дійсністю, вони зазнають насправді жорсткої посадки.
- Якщо йдеться про результати недільних виборів в Німеччині, то соціал-демократи справді опинилися на лопатках. Вони отримали найгірший результат в історії – 20,5%. Правлячий блок також чимало втратив – 8% в порівнянні з минулими виборами. Натомість здобула 8% «Альтернатива для Німеччини». У 2013 році вони ледве не пройшли до Бундестаґу, однак цьогоріч їм це вже вдалося, й то показово – відразу 13%.
- І прошу Вас звернути увагу на слова, знову ж таки, пані канцлер Меркель, котра відразу заявила, що її головною метою буде у майбутньому боротьба за голоси прибічників «Альтернативи для Німеччини». Також мені дуже сподобався виступ Шульца, котрий, видно, важко сприйняв настільки ганебну і трагічну поразку. Він дуже однозначно підкреслив, що це канцлерка у цьому винна, бо вона захоплює всі політичні позиції і пристосовує їх до себе, тому їм насправді не лишилося жодної зброї, аби з чимось таким боротися. Мені ця ситуація здається надзвичайно цікавою, оскільки відносини між Меркель і «Альтернативою для Німеччини» слугуватимуть лакмусовим папірцем, котрий має показати, чи справді так є: чи Анґела Меркель справді володіє таким унікальним вмінням пристосовувати до власної нарації головні аргументи, за допомогою котрих решта політичних партій здобуває підтримку. Причому це б означало, однак, досить ґрунтовну зміну мислення канцлерки про саму Європу. Тому це дуже цікавий елемент на майбутнє.
- Тут можна лише додати, що 2015 року в Німеччині з’явилося дієслово merkeln, що походить від прізвища канцлерки і значить відкладання остаточного рішення на якнайдальше майбутнє, наскільки це тільки можливо, і невисловлення своєї думки, доки на цю тему не висловляться всі інші, аби створювати враження політика розважливого і відповідального. Дотепер із соціал-демократами їй вдалося це робити, однак, питання, чи це вдасться із «Альтернативою для Німеччини» - AfD, адже CDU/CSU мали би дуже сильно звернути вправо?
- Без сумніву, пам’ятаймо про те, що стрижнем нарації AfD є якийсь сумнів у механізмах європейської інтеграції, починаючи від Єврозони, а йдучи згодом у контексті того, що сама пані Меркель спричинила у зв’язку з міграційною кризою. Але це може значити, що ми матимемо реальний уклін у бік тих країн, котрі вбачають у процесі європейської інтеграції певні вади. Отже це було б досить цікаве, непересічне явище такого не стільки союзу, скільки угрупування держав, котрі розуміють необхідність реформування в цій сфері. І якщо це з’явиться у нарації CDU, а насамперед Анґели Меркель, то може виявитися, що ми матимемо певне вповільнення такої інтеграції. Адже всі ми з такою нетерпеливістю чекали на ці вибори, аби дізнатися, яким буде майбутнє Європейського Союзу. А зараз бачимо, що Меркель вже вчетверте отримала свій мандат – хтось би це хвалив, але, на мою думку, це жахливо з перспективи демократичного здоров’я, що політики правлять 16 років. Недаремно в декотрих країнах з міцними демократичними традиціями президентом може бути лише два терміни й не більше. Бо відомо, що влада корумпує. Натомість в європейському контексті це може бути настільки цікаве, бо може являти собою такий невеликий удар по, передусім, французьким прагненням дуже виразно вивести вперед лідерів європейської інтеграції, а решту країн залишити пасти задніх.
- Отже, протягом багатьох місяців повторювалося, що ці вибори покажуть, у якому напрямку підуть у майбутньому реформи в Європейському Союзі. Чи після неділі ми наблизилися до відповіді на це питання?
- Напевно ні. Мені здається, що тут є кілька механізмів, котрі тепер можуть бути узгоджені. По-перше, це внутрішня ситуація в самій Німеччині – якою буде формула і конфіґурація коаліції. По-друге, існуватиме необхідність чіткого визначення того, в яких сферах новий німецький уряд буде в стані зміцнити свою співпрацю з урядом французьким. Пам’ятаймо, переговори про «брекзит» не завершилися, у зв’язку з чим, особливо в контексті того, як це розлучення відбудеться, дуже важливим буде визначення всіх деталей. І тут Франція з Німеччиною мусять грати разом, якщо хочуть, аби це найвигідніше завершилося для процесу європейської інтеграції. А по-третє, постане питання про те, яку роль зможуть відігравати країни, котрі були зіпхнуті на узбіччя європейської політики з огляду на свою нарацію, це Польща або Угорщина, котрі, власне, за допомогою як лібералів, так і AfD, зможуть частину своїх аргументів внести до нового політичного мейнстріму, який формуватиметься в Німеччині після виборів.
PR24/А.М.