Це перші спільні маневри флотів Росії і Китаю на Балтійському морі. Вони тривають від 21 до 28 липня. Перша частина навчань була пов’язана з обороною узбережжя, друга – це так звана активна фаза маневрів. Російські та китайські кораблі вправляються в оборонних діях на випадок атаки підводних човнів, надводних кораблів та авіації, а також здійснюють симульовану операцію відбиття корабля, який захопили пірати.
Після закінчення маневрів, останньої неділі липня, китайці разом із Росією відзначатимуть день російського військово-морського флоту. Поряд стануть моряки обох країн. Експерт Осередку східних студій у Варшаві Вітольд Родкєвич звернув увагу на політичне значення цього факту.
– Участь Китаю буде символічним, важливим жестом. Причому, за символікою прихована певна політична, стратегічна, геополітична дійсність. Російська політика принаймні від початку 21 століття, якщо не від другої половини дев’яностих років минулого століття, робила ставку на розвиток глибокого партнерства з Китаєм. Підґрунтям цього стратегічного партнерства було спільне, скажімо в лапках – побоювання перед американцями. Обидві владні еліти, в Пекіні та Москві, об’єднувало переконання про американську загрозу. У російській концепції політики відносно Китаю йшлося про те, щоб стати настільки потрібними Китаєві, аби ця держава, яка стає дедалі могутнішою, тричі подумала, поки зробить щось всупереч інтересам Росії.
Російська сторона представляла це дипломатично як створення рівноваги для Заходу, – відзначив Вітольд Родкєвич.
– Так це починалося, але вже протягом кількох років серед російських аналітиків і політичних еліт помітна тенденція сприймати зростання могутності Китаю як історично неуникненний процес. Він має довести до того, що в середньостроковій перспективі Китай замінить Сполучені Штати, стаючи наймогутнішою державою на міжнародній арені. Це відбудеться не завтра чи післязавтра, а, можливо, за 5–10 років. У зв’язку з чим, образно кажучи, російський вагон слід причепити до китайського локомотиву. З погляду владних еліт Китай не є жодною загрозою, тому що Китаєві цілком байдуже, яка політична система панує в Росії, в китайців абсолютно прагматичний підхід. Натомість, Захід завжди має ідеологічні очікування. Взагалі, російські еліти переконані, що Вашингтон постійно замишляє проти Кремля і хоче довести в Росії до чергової версії помаранчевої революції.
Питанням є, чи китайський локомотив хоче тягнути російський вагон, – звернув увагу експерт Осередку східних студій.
– Цей китайський локомотив, звісно, оцінює – хоче мати всіляку користь завдяки добрим відносинам або – як кажуть обидві сторони – стратегічному партнерству. Йдеться про стратегічне забезпечення тилу, постачання певного обсягу нафти і газу на випадок блокування американцями морів, якими йде імпорт, та можливість використовувати російські природні ресурси. Ще одна сфера – військові технології, Росія надалі має що запропонувати китайцям, хоч щораз меншою мірою. А також питання безпеки – у випадку можливого конфлікту зі США, Китай хоче мати безпечний тил. Обидві сторони – і Росія, і в якомусь обсягу Китай – пишуть про військовий квазісоюз, та заодно твердять, що в новій дійсності класичні військові союзи неоправдані, а дозрілі великі держави співпрацюють у межах спільних інтересів. У цьому випадку їх об’єднує бажання переглянути міжнародний лад, встановлений після закінчення холодної війни. Вони хотіли б зробити це по-різному, та обидві сторони зацікавлені в тому, щоб переваги не здобули американці.
Це був експерт Осередку східних студій у Варшаві Вітольд Родкєвич. Коментуючи російсько-американські маневри, публіцист Анджей Таляґа звернув увагу, що місце їх проведення – Балтійське море – може дивувати.
– Це досить несподівано, адже Китай не має інтересу на Балтійському морі. Воно не надто привабливе для маневрів флоту, тому що є закритим морем і потенційний противник може досить легко його контролювати. Досі російсько-китайська військова співпраця в рамках так званої шанхайської групи відбувалася радше в Азії, там проходили спільні навчання, а в Європі – ні. На мою думку, Китай хоче цим показати, що його морські сили здатні здійснювати такі великі експедиції. Досі обмежувалися перш за все східним узбережжям Африки, де тривала китайська місія проти піратів. Тепер Пекін показав, що може дійти аж до Балтійського моря і успішно брати участь спочатку в маневрах, а хтозна, чи колись не в конілікті. А російська сторона показує, що має союзника, що вона не одна у великій конфронтації з американцями в цій частині Європи.
Спільні маневри Росії з Китаєм – це сигнал спрямований проти НАТО, – наголошує польський публіцист.
– Очевидно, принаймні в російському відчутті, бо китайці можуть до цього ставитися просто як до звичайних маневрів із флотом однієї з держав, з якою можуть співпрацювати. А Росія використовує це як нагоду показати Північноатлантичному альянсові справність свого військово-морського флоту, адже балтійський флот не був найкращим. І, по-друге, показати, що має могутнього союзника, який дає підтримку – поки що на маневрах.
За словами публіциста Анджея Таляґи, у випадку якогось союзу з російською стороною головну роль відігравав би Китай.
– Спершу треба сказати, що немає жодного російсько-китайського союзу, ані формального, ані неформального. Проте, у ймовірному потенційному блоку цих двох держав, якби він з’явився, домінуючу позицію, безперечно, займав би Китай, а не Росія. Пекін не вбачає особливого інтересу в союзі з Росією. По-перше, це послабило б взаємини китайців з Америкою, а вони ж активно торгують зі США, купують облігації. По-друге – альянс із Росією нічого їм не дав би. Китайська сторона вирішила сама, без Росії підготуватися до можливого збройного захисту своїх газових і нафтових інтересів у Центральній Азії. Поки що, Китай використовує мирні методи, але в разі проблем, наприклад, з газом із Туркменістану, є готовність до втручання незважаючи на Росію. Тобто – союзу немає.
Проте, на думку публіциста Анджея Таляґи, Китай ще довго не здобуде переваги в світі. Поки що, Пекін радше зміцнює свою позицію, ніж прямує до експансії.
У російсько-китайських маневрах під криптонімом «Морська співпраця 2017» беруть участь три китайських кораблі: есмінець «Хефей», що вважається одним із найсучасніших у флоті Пекіна, фрегат і корабель підтримки. Росію представляють два корвети: «Стєрєґущий», «Бойкій», рятувальний катер, а також багатофункціональні вертольоти Ка-27, тактичні бомбардувальники Су-24 і транспортні літаки Ан-26.
PR1,PR3/Н.Б.