Цього тижня розпочалася праця Польсько-українського форуму партнерства – особливого міждержавного органу, що «має за мету поглиблення зв’язків між Польщею та Україною, а серед його завдань є створення стабільної платформи громадянського діалогу та зміцнення процесу зближення і примирення обох народів», як про це можна прочитати в офіційному повідомленні з цього приводу, опублікованому на сайті польського МЗС. Польське відгалуження форуму відкрив міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський.
А детальніше розповісти про те, чим даний форум є та заради чого його було скликано, я попросив його члена Яна Анджея Домбровського, директора Колеґіуму Східної Європи ім. Яна Новака-Єзьоранського у Вроцлаві
- Польсько-український форум партнерства було скликано міністром закордонних справ Польщі в січні 2017 року. Це продовження Форуму партнерства, що працював у попередні роки. Це такий форум, що складається з двох елементів – польського і українського. Український ще не працює, його ще не ініціював міністр закордонних справ України. Йдеться про його новий склад. Польська сторона, як я вже сказав, була вже скликана. А разом з цим міністр призначив голову цього форуму. Ним є Ян Маліцький, директор Студіїв Східної Європи Варшавського університету.
- Ви увійшли до складу польської частини цього форуму. Хто ще працюватиме в його рамках?
- Польська частина форуму, що мала інавґураційну зустріч минулого понеділка в приміщенні Міністерства закордонних справ у Варшаві, складається з двадцяти осіб. Це представники – директори або заступники директорів – важливих польських установ, що займаються співпрацею з українською стороною. Це такі організації, як Центр східних досліджень, Інститут національної пам’яті, Варшавський університет, Університет Адама Міцкевича у Познані та Економічний форум в Криниці. Також до складу форуму увійшли видатні представники польських гуманітарних наук, зосереджені на українських справах. Наприклад, Боґуміла Бердиховська та історики, що займаються польсько-українськими відносинами.
- Як відбуватиметься праця Польсько-українського форуму партнерства? Та якими питаннями цей орган має займатися?
- Як я сказав, форум складається з двох частин – польської та української. Зустрічі відбуватимуться не рідше, ніж раз на півроку. Принаймні, такою є декларація керівництва Міністерства закордонних справ і голови форуму директора Яна Маліцького. А виконувати він має подвійну функцію. По-перше, це буде консультативна функція, тобто він має надавати свої рекомендації, вказувати на важливі питання у польсько-українських відносинах. А також він виконуватиме таку креативну функцію визначення певних цілей, що їх у цих відносинах необхідно буде досягати. Одні будуть легшими, інші – важчими, особливо, якщо йдеться про історичний діалог. Проте ми маємо досягнення у співпраці місцевого самоврядування, тож якоїсь катастрофи тут немає. Однак, завжди є чимало питань, якими в польсько-українських відносинах необхідно зайнятися.
- Як Ви зазначили, такою трудністю у взаєминах між обома країнами є питання, пов’язані з минулим. Це особливо помітно протягом останніх місяців, зокрема після прийняття Сеймом, а у відповідь на це і Верховною Радою, постанов, що стосувалися непростих питань у спільній історії. Згодом це все ще більше ускладнилося через вихід фільму «Волинь». Як Ви бачите працю форуму в цій площині?
- Ви знаєте, від цих історичних справ ми втекти не можемо і не хочемо. Це, однак, кілька сотень років спільної історії – і важкої, і легшої. Але є також і такі моменти, що варто підкреслювати. Про це говорив і голова польської частини Польсько-українського форуму директор Ян Маліцький, згадуючи про Симона Петлюру і його роль у історії Польщі. Але також ми маємо справу Волині – надзвичайно непросту і болісну. І в цьому питанні існують різні підходи: як з українського боку, принаймні у випадку великої частини українського істеблішменту, так і цілковито інакше бачення цієї проблеми існує в Польщі. Це буде дуже складний, а подекуди навіть неможливий процес досягнення певних спільних точок зору. Ми можемо, однак, наближатися до цього, можемо намагатися. Зрештою, ми повинні ставити такі питання, це наш обов’язок – звертатися до цих історичних проблем. Проте важливо, аби ці справи, пов’язані із непростою історією, не заважили на сучасності. Зараз геополітична ситуація, питання безпеки великою мірою залежать від того, чи Україна буде суверенною, незалежною державою, якою вона буде на мапі Європи, чи це буде слабка держава, чи сильна, якими будуть її зв’язки з Росією, яку Росія відіграватиме в Україні роль тощо. Таких питань дуже багато і важливо, аби історичні справи (що вони надзвичайно суттєві) не затулили їх собою, не затулили сучасності й того, що може статися протягом найближчих місяців і років.
- Безсумнівно, ключовим словом, що було використано в назві форуму, є «партнерство», а отже Польща і Україна виступають тут як партнери. Зрештою, міністр Ващиковський особливо підкреслив цей аспект у своїй інавґураційній промові. Чи йдеться, однак, про якесь особливе партнерство, особливі відносини між обома країнами: про те, зокрема, що раніше Польщу називали адвокатом України на Заході? Та чи надалі такий статус для Польщі залишається актуальним?
- Я би пропонував, аби саме українці відповіли на це запитання. Самі про себе ми не можемо так казати. Якщо вони так вважають, то, мабуть, мають рацію. Натомість, чи українці мають більшого союзника в Європі, ніж Польща? Навіть, якщо певні речі в ній їм не подобаються. А для нас, в свою чергу, в цьому полягає стратегічний інтерес. Немає чого приховувати: просто так є. Ми знаходимося в такому, а не іншому геополітичному положенні, маємо таку, а не іншу міжнародну ситуацію. Я лише нагадаю, що вже кілька днів є інший президент Сполучених Штатів, що має цілковито (аби ж це виявилося не так, проте перші повідомлення надзвичайно тривожні) інакше бачення конфігурації відносин з Росією, і, можливо, на жаль, буде спроба розвивати їх за рахунок України. Наша роль полягає в тому, аби вчинити все, щоб так не сталося. Бо це не відповідає польським інтересам. І я глибоко переконаний, що також це не відповідає інтересам Європи. З інавґурації форуму я запам’ятав таку смішну помилку: коли голова форуму оголошував його назву, він оговорився, назвавши його форумом братства. Справді, сьогодні такого братства не існує, але може колись, як це вже траплялося в минулому, ми його досягнемо.
Антон Марчинський