У середу в Стразбурзі депутати Європейського парламенту проголосували за резолюцію про російську пропаганду в ЄС та у його східних сусідів. Парламентарі прийняли звіт авторства польської євродепутатки Анни Фотиґи, колишньої міністр закордонних справ.
До неї, власне, ми й звернулися з проханням детальніше розповісти про опрацьований нею документ і загалом про проблему російської пропаганди в Європі.
- Пані міністр, «Європейський Союз має серйозно зайнятися стратегічною комунікацією, аби ефективно протидіяти ворожій пропаганді Росії» - це одна з найважливіших тез вашого звіту. Також ми можемо в ньому прочитати, що кремлівська влада використовує дослідницькі інститути, багатомовні телевізійні станції, інформаційні агентства і суспільні мережі, аби вносити до Європи поділ та перекручувати історію. Чи, отже, Європейський Союз це врешті усвідомлює та, у зв’язку з цим, до яких кроків він має вдатися? Чи ваш звіт становить у цьому переломний момент?
- Європейський парламент висловися щодо цієї надзвичайно важливої справи дуже широко, тобто комплексно. НАТО займалося питанням ворожої пропаганди вже давно і досягло в цьому великого прогресу. При [представництві – ред.] НАТО в Ризі з’явився Центр протидії пропаганді. Там чудово розпізнавалися проблеми, що в зв’язку з цим виникли. Наша історія дещо коротша, хоч вже понад рік тому в Європейській службі внутрішніх дій з’явилася маленька, але надзвичайно ефективна група, яку я справді неймовірно ціную. Ця група зайнялася ворожою пропагандою, й не лише, зрештою, з боку Російської Федерації, але також – якоюсь невеликою мірою, бо на більше вони не мають можливостей і сил – пропагандою ісламістських організацій. Нашою вимогою було зміцнення цієї групи, її збільшення.
- Ваш звіт також стосується не лише російської пропаганди?
- Звіт стосується двох напрямків пропаганди: не лише державного гравця, яким є Російська Федерація і підтримувані Кремлем знаряддя, але також тієї пропаганди, що надходить до розуму, свідомості передусім молодих людей Європи та її сусідів від таких недержавних гравців, якими передусім є радикальні ісламістські організації і, зрештою, також міжнародні злочинні організації, які, приміром, транспортують мігрантів до Європи і теж якимось чином здійснюють свій вплив. Цей звіт справді дуже великий. Ми хотіли та вимагали в ньому, аби [на боротьбу з такими явищами – ред.] було призначено більші кошти. Так і сталося, бо парламент проголосував за це на попередній сесії у Стразбурзі. А зараз був черговий крок. Ми закликали до більш інтенсивної співпраці країн-членів ЄС, до ефективнішого розповсюдження інформаційних матеріалів, бо ота згадана мною маленька група постачає прекрасні матеріали. Один з них називається «Disinformation Digest», а другий – «Disinformation Review». У них демонструються методи і приклади маніпуляції інформацією, брехня, неправда.
- Які ви можете навести приклади?
- Я наведу лише один приклад, про який згадувалося у «Disinformation Review», а саме – показування супротивників у дивному, непривабливому контексті, як п’яниць, скажімо. Так показували американських солдатів, українських вояків та, зрештою, [польського – ред.] генерала Бласіка [котрий загинув у авіакатастрофі під Смоленськом 2010 року – ред.]. Це типовий спосіб формування неприязні до супротивників шляхом повідомлення про них скандальної і абсолютно неправдивої інформації. Це типове для російської пропаганди.
- Ваш звіт є, мабуть, одним з найгостріших про Росію в історії. Чи, на вашу думку, цей документ матиме якесь вирішальне значення?
- Цей документ є результатом співпраці дуже багатьох кіл. Передусім я дуже вдячна так званим доповідачам-тіням в усіх головних політичних групах у парламенті. Вони були справді чудові. Вже не кажучи про моїх співпрацівників і радників. Але також я би хотіла дуже подякувати установам ЄС, як, власне, «European Endowment For Democracy», котрою, до речі, керує поляк – пан посол Помяновський. Прекрасну працю провів політичний департамент Європейського парламенту, що, наприклад, проаналізував ЗМІ, у яких можна виявити російські впливи, та переказав неймовірно цікаву й детальну експертизу, демонструючи брехливу та однобічну інформацію, котру європейська, до речі, станція, що підтримується деякими установами, подавала при нагоді конфліктів в Україні і Грузії, а також у інших ситуаціях. Згодом, однак, з’ясувалося, що одним зі співзасновників [цієї станції – ред.] є державна організація, що її контролює Кремль.
- Декотрі євродепутати говорили, що боротьба ЄС з російською пропагандою нагадує боротьбу Давида з Голіафом. Але ваш звіт підтверджує, що ведення такої боротьби необхідне для нашої безпеки.
- Прошу, однак, пам’ятати, що Давид переміг Голіафа. І так само відбувається в цьому випадку, в переносному сенсі, оскільки відомо, що ведення інформаційної війни є дуже непростою справою. Фактично, російська інформація надзвичайно агресивна, тому, власне, й говориться про інформаційну війну. Нашою зброєю є істина, демонстрація маніпуляцій, знання і рішучість. А передусім це має бути рішучість європарламентарів з Центрально-Східної Європи. Я маю сказати, що отримала [від них – ред.] надзвичайну допомогу. Тобто, вдалося створити мережу порозуміння і співпраці цілковито понад кордонами і політичними поділами, яка охоплювала майже всю Центрально-Східну Європу. Це щось неймовірне і я справді дуже щаслива, що це вдалося.
- Додаймо, що ваш звіт викриває російську неправдиву інформацію відносно країн цього регіону, які Москва представляє як такі, що входять до її традиційної сфери впливу, маючи за мету послаблення їхньої суверенності.
- Так, я під час цього обговорення сказала, що все своє публічне життя не була, звісно, членом естеблішменту за комуністичних часів. Зовсім навпаки – я була частиною опозиції. Однак, у якомусь сенсі це була публічна діяльність, хоч і в інших колах. Все моє життя було присвячене протидії такій нарації, що ми є традиційною зоною впливу. Бо вона й до сьогодні, власне кажучи, ставить під сумнів нашу спільну суверенність. Я й надалі зауважую елементи такого її прояву. Тому, гадаю, був потрібний дуже систематичний аналіз. І цей рапорт, хочу підкреслити, позбавлений емоцій. Він просто фіксує факти, що не є елементами мого приватного досвіду, але результатами аналізу таких, власне, різних установ і департаментів, як «Policy Department» у Європейському парламенті. А прошу пам’ятати, що там [представлена – ред.] не лише Центральна та Східна Європа. Факти, натомість, говорять самі за себе. Зрештою, сам цей звіт був предметом атаки з боку потужної російської пропаганди. Він став об’єктом нападів перш, ніж його перші ескізи побачили денний світ. Напередодні надіслання до секретаріату Комісії із закордонних справ найбільш загального ескізу, я вже могла зауважити активність з цього приводу тих ЗМІ, що згодом були названі підконтрольними Кремлю. І вони представляли дуже негативну думку про цей звіт.
RP/А.М.