Минулого тижня Міністерство розвитку Польщі повідомило про закінчення переговорів з французькою компанією Airbus Helicopters, яка мала продати польській стороні гелікоптери «Каракал». Вартість замовлення складала 13,5 мільярда злотих. Польща планувала придбати 50 багатоцільових гелікоптерів, а взамін французька компанія мала розмістити в Польщі офсетні інвестиції на таку ж суму. Проте, домовленості не досягнуто і так званої офсетної угоди не підписано. Польський експерт військової справи, зокрема авіації, майор Міхал Фішер позитивно оцінює рішення не укладати контракту.
– Добре сталося, що цього тендеру, попри все, не вирішено, тому що у вимогах до нього зроблено дві серйозні помилки. Планувалося придбати гелікоптер західного виробництва, мабуть, не зовсім усвідомлюючи, що на Заході гелікоптери по-іншому поділяються на класи, там інші транспортні групи, ніж у колишньому Радянському Союзі. У Польщі замінюють радянські вертольоти Мі-8 та Мі-17 і комісія старалася підібрати гелікоптер подібних параметрів, зрештою, трохи нереальних. На сході таких не будують, є або менші, або більші. Друга помилка полягала в тому, що були плани одним видом гелікоптера забезпечити багато різних завдань. Вони мали служити у транспорті важкого озброєння для 25-ої Бригади повітряної кавалерії, в рятувальних завданнях над морем, у морській авіації – поборювати підводні і наводні кораблі, перевозити спецчастини на територію противника та, в дальшій перспективі, транспортувати віп-персони на території Польщі.
Проте, вимоги відносно багатоцільових гелікоптерів були дещо перебільшені – відзначив експерт.
– Виявляється, до багатьох із цих завдань не треба великого гелікоптера, такого як Мі-8 та Мі-17. Міг би бути менший, дешевший і в купівлі, і в експлуатації. Заощадження завдяки так званій платформі, тобто якби один вид вертольота виконував багато різних завдянь, є досить ілюзорними, тому що найчастіше псується обладнання, а воно в кожній версії було б іншим. Ці досить нефортунні вимоги сповнював один вид гелікоптера – французький «Каракал», їх виготовлено майже тисячу чотириста. Протягом десятків років вони програвали суперництво з радянськими Мі-8 та Мі-17, які майже не мають собі рівних у світі, у своєму класі, – їх виготовлено 17 тисяч. Отже, кращі гелікоптери ми мали б замінити гіршими, які не справлялися б з усіма завданнями у випадку різних видів збройних сил. Гелікоптери Мі-8 та Мі-17 ми досі використовуємо у транспорті важкого озброєння повітряної кавалерії, сухопутній рятувальній службі, перевезенні спецзагонів і транспорті віп-персон. Вони можуть ще декілька років послужити, отже, тендер можна вирішити ще раз – написати вимоги дещо краще або поділити на два чи кілька менших тендерів.
Майор Міхал Фішер додав, що найбільшими є потреби польських військово-морських сил.
– У найгіршій ситуації тепер у нас Військово-морський флот, причому, не йдеться суто про поборення підводних кораблів. Наш теоретично потенційний противник, тобто велика держава, яка лежить на обох континентах – європейському та азійському, має в Балтійському морі лише два підводні човни, у неї також не надто сильний флот. Тому бойовий гелікоптер у цей момент не такий необхідний. Але дуже потрібний великий гелікоптер для морських рятувальників, щоб вести пошуки й надавати порятунок в разі аварії корабля. Ресурси гелікоптера Мі-14 закінчаться блискавично, наступного року без заміни. Нам прийдеться використовувати менші вертольоти – польські «Анаконда», і також є можливість інтервенційної купівлі вживаних британських «Мерлінів».
Існує можливість, що нові гелікоптери постачатимуть для армії польські виробники – каже майор Міхал Фішер.
– Ми в Польщі маємо аж два заводи, що виготовляють гелікоптери, різних фірм, це – особливість у європейському масштабі. Великий завод, який був цілком польським – WSK PZL-Świdnik – був куплений концерном AgustaWestland і там виготовляється багато гелкоптерів. Найновіші проектуються в конструкційно-дослідному центрі, де пліч-о-пліч працють польські та італійські інженери-конструктори. Тому важко сказати, якою мірою він польський, а якою – італійський. Можна було б розглядати купівлю AgustaWestland-149, подібно як американського «Чорного яструба» (Black Hawk), що виготовляється в місті Мєлєц (цей завод є власністю американського концерну Sikorsky), він дуже популярний у світі. Відкритою залишається справа транспорту 25-ої Бригади повітряної кавалерії. Нам треба купити великі важкі гелікоптери, але меншу кількість – 8–10, може, 12.
Н.Б.