У вівторок польський уряд зібрався на першому засіданні після трьох тижнів канікул. Одним із проектів, які розглядалися, стала пропозиція покарання за визначення «польські табори». Маються на увазі «польські табори смерті» та «польські концтабори». У законопроекті, який схвалила Рада міністрів, передбачено до трьох років ув’язнення. У першому проекті, в лютому, мовилося навіть про п’ять років позбавлення волі. Йдеться про те, щоб визначення «польський концтабір» раз і назавжди зникло із закордонних пресових публікацій. Нововведення має стати пересторогою, передусім, для закордонних журналістів – говорив кілька місяців тому віце-міністр юстиції Патрик Які.
– Нам залежить на тому, щоб такі визначення не повторювалися.
Завдяки новелізації закону про Інститут національної пам’яті, прокурори слідчого відділення матимуть обов’язок почати слідство у випадку, якщо будь-хто використає зворот «польський табір». Міністр пояснив, як домогтися покарання у випадку іноземців.
– Наприклад, якщо такий термін буде вжитий у німецькій державі, котроюсь із німецьких газет, то там ми зможемо домагатися виконання цієї вимоги.
Проте, адвокат Яцек Дібуа вказує на сумніви щодо ефективності таких клопотань.
– Злочин, вчинений за кордоном, мусить бути визнаний злочином і в країні, яка переслідує, і в країні, де здійснено цей вчинок.
В обґрунтуванні проекту мовиться, що новий закон можна буде застосовувати також у випадку іноземців – незалежно від правил, які існують у місці, де вчинок був здійснений.
Переважно такі визначення, як «польські концтабори», з’являються не в Польщі, а, наприклад, у закордонній пресі. Або ж їх уживають політики інших країн. Польська публіцистка Рената Ґрохаль (з видання «Gazeta Wyborcza») висловила сумнів, чи, завдяки можливості карати, – формула «польські концтабори» зникне. На її думку, важливими є освітні акції і поширення історичної правди польськими дипломатичними установами.
– Це ненова ідея. Право і справедливість вже в попередньому скликанні парламенту подало проект про застосування покарання у випадку, коли використано формулу «польські табори». У мене є сумніви відносно подробиць, як це мало б виконуватися. І також відносно самої ідеї: я не впевнена, чи покарання вплине на те, що таких визначень у світі не вживатимуть. На мою думку, набагато кращим способом є освітні заходи. І робота польських дипломатичних представництв, щоб популяризувати такий підхід, що це – нацистські табори. Це принесло б кращі результати, ніж коли вводять суворе покарання. Тим більше, що не дуже уявляю собі, як це мало б виглядати: позивати, наприклад, президента Обаму, який вжив такого визначення у своїй промові при нагоді нагородження медаллю Яна Карського. Пізніше він перепросив, але чи це означає, що Польща мала виступати з позовом, наразитися на негативні дипломатичні наслідки? Як на мене, введення покарань і процесів проти всіх – непереконливе.
Своєю чергою, польський публіцист Марцін Маковський (з видання «Do Rzeczy») вважає, що освіта і кримінальна відповідальність не мусять взаємно виключатися. Загроза ув’язнення повинна відлякувати і стосуватися випадків «крайньої й навмисної релятивізації і заперечування» історичних фактів.
– Я не думаю, що це мусить взаємно виключатися. Адже, по-перше, освітня діяльність може йти в парі з відповідним законодавством. А по-друге – це якийсь вид лякалки або формального засобу, що може дисциплінувати особи, які використовують таке визначення з поганими намірами. Ми ж не сумніваємося: якщо хтось так висловиться через незнання чи неуважність, ніхто не подаватиме на нього до суду. Радше, йдеться про випадки крайньої навмисної релятивізації і заперечування того, якою насправді була історія. Ми ж знаємо, що існує так звана брехня негаціонізму, тобто заперечення Голокосту. Проте, Ізраїль вміє це переслідувати. У деяких країнах подібне законодавство стосується заперечення різні вірмен у Туреччині. Отже, Польща не є надзвичайним ані одиничним випадком. Скоріше, справа в тому, що це поширене явище і часто в закордонній пресі піддається релятивізації. Отже, без позовів і принаймні формального натиску, можливо, з цим не вдасться ефективно боротися. А його приводом є не лише невігластво багатьох людей.
Публіцист Марцін Маковський вважає, що Польщі варто скористатися досвідом Ізраїлю і звернутися до міжнародних юридичних канцелярій. Важливо, щоб закон був чітким і щоб не залишалося можливості інтерпретацій.
– Треба взяти приклад з Ізраїлю й побачити, як вони це роблять у випадку Голокосту. А роблять це ефективно вже багато-багато років. І сьогодні, практично, ніхто не осмілюється навіть подумати, що не було чогось такого, як масова екстермінація єврейського народу. Так само не було чогось такого, як «польські концтабори». Були лише німецькі нацистські концтабори, розміщені в Польщі. Це зовсім змінює погляд на справу. При нагоді дискусій на закордонних форумах я бачу, що для багатьох людей це однозначно: «польські» – означає, що вони були в Польщі. Часто багато людей вже не встановлює, як виглядала ця історія, вони думають: «Ага, значить, поляки брали участь у Голокості. Табори тут виникли, тому що існувала суспільна згода на це». Я думаю, саме про це йдеться в пропозиції. Коли неможливо лише вести освітні дії, – щоб також діяти репресивно, бо це впливає на шкоду польського народу і, просто, є неправдою.
На думку публіцистки Ренати Ґрохаль, формальна можливість покарання може не запобігти появі брехливих тверджень про концтабори в Польщі.
– Я побоююся, що, можливо, це стане лише лякалкою або мертвим законом, який використовуватимуть рідко.
Публіцист Марцін Маковський, проте, вважає, що можливість карати за неправдиві висловлювання швидко стане загальновідомою.
– Редакції великих газет, коли отримають перші позови, – я думаю, дізнаються і, може, це піде далі у світ. Що ж, нехай це буде остаточністю, але маймо таку можливість – якби справді хтось, маючи злу волю, навмисне намагався заперечувати перебіг історії другої світової війни.
Польські дипломатичні представництва та ЗМІ від часу до часу повідомляють про появу в закордонних виданнях тверджень про існування на території Польщі таборів, які насправді були німецькими нацистськими концтаборами в окупованій державі.
IAR,PR3/Н.Б.