Видання «Gazeta Polska» опублікувало статтю Дороти Кані (пол. Dorota Kania) під назвою «Посол відомств у Вашингтоні» (пол. «Resortowy ambasador w Waszyngtonie»). У публікації польська журналістка розкриває історію професійної кар’єри Максиміліана Шнепфа (пол. Makymilian Sznepf, від народження Schnepf), офіційно дипломата Польської Народної Республіки у Вашингтоні, а насправді резидента радянської військової розвідки.
Дорота Каня є співавтором серії публікацій під загальною назвою «Діти відомств» (пол. «Resortowe dzieci»). Кожна з частин розповідає про зв’язки еліт в польських мас-медіа, бізнесі, політикумі та науці періоду III Речі Посполитої з комуністичними структурами часів Польської Народної Республіки.
Детальніше про свою публікацію в «Gazeta Polska» та підготовку до виходу у світ третьої з публікацій – «Діти відомств. Політики» (пол. «Resortowe dzieci. Politycy») –Дорота Каня розповіла Польській редакції Польського радіо для закордону.
- Максиміліан Шнепф є батьком нинішнього посла Польщі в США Ришарда Шнепфа. Як Вам вдалося з’ясувати, що Максиміліан Шнепф, хоча офіційно і виконував обов’язки військового аташе морських та повітряних сил при посольстві Польської Народної Республіки у Вашингтоні, у 1950-их роках був насправді резидентом радянської військової розвідки під псевдонімом «Чапля»?
Дорота Каня (Д.К.): «Це сталося випадково. Документ про Максиміліана Шнепфа потрапив у мої руки під час здійснення запиту до Інституту національної пам’яті (ІНП), коли я почала збирати матеріали до третьої частини книги. Мова іде про публікацію „Діти відомств. Політики”. Я розмірковувала над тим, в якій формі ми повинні написати цю книгу. Ми вирішили зосередити свою увагу на дипломатах, закордонних справах і членах комуністичної влади, яких скеровували на роботу у закордонні дипломатичні відомства. Під час вивчення документів Військової безпеки, а саме Управління Другого генерального штабу (пол. Zarząd II Sztabu Generalnego Wojska Polskiego) та Внутрішньої військової розвідки (пол. Wojskowa Służba Wewnętrzna) та під час пошуків інформації про дипломатів, котрих тоді скеровували за кордон, я натрапила на документи, що стосуються Максиміліана Шнепфа. Під час ознайомлення з ними, я із подивом зауважила, що він має сина Ришарда. Порівняння даних підтвердило, що Максиміліан є батьком Ришарда Шнепфа, який у певний момент свого життя змінив написання свого прізвища. На даний момент важко сказати, чи він сам змінив його, чи це раніше зробили його батьки. Але паспорт його батька з 1970-их років свідчить про те, що він користувався ще оригінальним написанням прізвища не через «Sсh», а через «Sz» (не Schnepf, а Sznepf – ред..)
- Які завдання виконував Макиміліан Шнепф у США, офіційно виконуючи обо’язки військового аташе, а насправді працюючи на радянську військову розвідку?
Д.К.: «У виїзних документах дуже детально визначені завдання, котрі має виконувати на терені США Максиміліан Шнепф. Хочу звернути увагу на дуже важливу річ. Хтось може сказати: „але ж його скерувало на роботу у дипломатичне відомство на посаду військового аташе у Вашингтоні Управління Другого генерального штабу”. Офіційно все було так. Але диявол ховається в деталях. Це був 1954 рік – дуже особливий час, коли тривала холодна війна. Це час, коли до Генерального штабу росіяни „перекидали” своїх людей. Це означало, що після різних „правих відхилень”, комуністи, на підставі відомої справи Комара (Вацлав Комар – польський комуніст єврейського походження, генерал військової розвідки та держбезпеки – ред.) ствердили, що мусять серйозно „взятися” за Польщу. На керівні посади були направлено дуже багато людей з Головного військового розвідувального управління Радянського Союзу. Інформацію про делегації та виїзні документи Максиміліану Шнепфу підписував підполковник ГРУ Костянтин Іванов. В штабі папери перевіряли й інші росіяни. Це ще один доказ того, що польські військові служби були насправді довгою рукою Москви, як про це написав др. Славомір Ценцкєвич у своїй книзі „Довга рука Москви” (пол. «Długie ramię Moskwy. Wywiad wojskowy Polski Ludowej 1943–1991»). У Вашингтоні Макиміліан Шнепф мав дотримуватися чітко визначених інструкцій у зв’язку з холодною війною, що якраз розгорталася. Зокрема, він мав вивчати і збирати будь-яку доступну інформацію про американську армію. Він повинен був також активно займатися вербуванням агентів, що підтверджує давно відомий факт про те, що в США було багато американських громадян, які були радянськими агентами. Історія засвідчила, наскільки сильно ця система агентів була розбудована і як багато коштів росіяни витрачали на зміцнення своєї агентури і комуністичних партій в США, з яких також виходили агенти».
- Саме про це пише Славомір Ценцкєвич у своїй публікації «Довга рука Москви»?
Д.К.: «Якщо говорити про агентів, фінансування та вплив радянських спецслужб на життя Польської Народної Республіки упродовж усіх років, то на цю тему є багато задокументованої інформації. Нагадаю, що все розпочалося від Контрольної комісії (пол. Komisja Weryfikacyjna), котру створив міністр оборони Антоні Мацєревич. Його різко критикували за те, що він викриває колишніх радянських агентів, котрі діяли на терені Польщі. Тепер відомо, що поляків також скеровували на роботу за кордон. Приклад Максиміліана Шнепфа показує, як у Польщі відбувався процес формування нових еліт. У 99% випадків польські еліти і дипломати або були вбиті, або не повернулися до Польщі, побоюючись переслідувань. Уся інтелігенція була відсторонена, бо Сталін хотів створити нову інтелігенцію. Шнепф потрапив до дипломатії і до Управління Другого Генерального штабу безпосередньо з Червоної армії, солдатом якої він був. Як він сам писав у своїй біографії, після визволення Дрогобича Червоною армією (Максиміліан Шнепф народився в Дрогобичі – ред.), він вступив до її лав, працюючи до того слюсарем. Потім він потрапив до Управління Другого генерального штабу і став військовим дипломатом. Це був класичний випадок кар’єрного росту у ті часи. Люди, які займали високі посади у структурах комуністичної безпеки, або входили до комуністичної партії і були віддані комунізму, відразу потрапляли на високі посади до дипломатичних відомств за кордоном. Наприклад, батько відомого шпигуна Алєксандера Маковського (пол. Aleksander Makowski) був шевцем, а через чотири роки він вже працював у посольстві комуністичної Польщі в Лондоні. Їх кар’єри стрімко злітали вгору. Пізніше ці люди вірно служили системі. Така людина як Максиміліан Шнепф, який був направлений до Вашингтона, де мав завдяки агентам здобувати інформацію про американську армію, робила це з великою відданістю».
- Відомо теж, що від 1951 року у Міністерстві громадської безпеки працювала дружина Масиміліана Шнепфа, Аліція Шнепф.
Д.К.: «До цього вона працювала в Міністерстві інформаційної пропаганди, а зрештою, як сама написала у своїй біографії, вона була членом Польської робітничої партії і брала активну участь у впровадженні політики нового ладу, тобто комунізму та соціалізму в Польщі. Документи, які можна знайти в ІНП свідчать про те, наскільки Аліція та Максиміліан Шнепфи були відданими комуністами. Про їх віру у комунізм свідчать теж складені про них їхніми керівниками характеристики. У них Максиміліана та Аліцію описують у формі суперлативів – що ті позитивно налаштовані до Радянського Союзу, реалізовують лінію партії, відповідають своїм підлеглим, а водночас є суворими і вимагають реалізації підвалин соціалізму. Все це підтверджує, що комуністична влада мала до Шнепфа велику довіру. У 1954 році, коли делегація нового військового аташе виїхала до США, там діяла Комісія Джозефа Маккарті. Вона займалася викриттям зв’язків представників американського істеблішменту з комуністами. Саму комісію тоді висміяли, а Маккарті піддали гострій критиці та пропаганді. Через багато років виявилося, що комісія мала рацію. Масштаб співпраці та симпатії дуже різних впливових людей в США з комуністами вражав».
- Публікація «Посол відомства у Вашингтоні», яку опублікувало видання «Gazeta Polska», є лиш фрагментом більшої праці, а саме третьої частини публікацій «Діти відомств», співавтором якої Ви є. Коли вона вийде друком?
Д.К.: «Книга „Діти відомств. Політика” надійде до книгарень наприкінці 2016 року. Вона розповість про польських політиків, які були пов’язані з комуністичними відомствами, партією та спецслужбами. Там будуть дипломати, колишні посли, взагалі люди, біографії яких вразять багатьох».
Redakcja Polska/Т.А.