У нас в ефірі спеціальний гість – польська депутатка, заступниця голови Сеймової комісії закордонних справ, віце-президент Міжпарламентської асамблеї Польщі і України, Малґожата Ґосєвська, у розмові про взаємини ЄС–Україна та рапорт на тему російських воєнних злочинів у Східній Україні в 2014 році.
Ви саме повернулися з Брюсселя, де нещодавно відбувся «Український тиждень», тобто зустрічі присвячені українським питанням. Чи це правда, що в якомусь сенсі, ЄС вже відчуває втому від ситуації в Україні, а особливо від надто затяжних процесів реалізації реформ?
Малґожата Ґосєвська: І так, і ні. У Європейському парламенті відбувся «Український тиждень», і вже сам факт, що така подія мала місце, засвідчує про те, що Європейський Союз, Європарламент, політики, весь час пов’язують з Україною великі сподівання, очікують реформ і продовжують давати шанс.
Брюссель розраховує на зміну глави Кабінету Міністрів над Дніпром?
М.Ґ.: На мій погляд, у такі справи ні ЄС, ні зовнішні політики не повинні втручатися. Вони радше повинні систематично нагадувати про реформи та підкреслювати, що реалізація реформ є умовою подальшої допомоги. Натомість внутрішні справи, персональні зміни – це питання, які країна має вирішувати сама. Ми, Польща, теж не бажаємо зовнішнього втручання в деяких питаннях, отже, маємо бути свідомі, що Україна теж може не висловлювати такого бажання. Натомість, якщо ми хочемо відкривати двері ЄС для України, а ми хочемо це робити, значить, маємо також ставити певні вимоги і представляти свої очікування, особливо з урахуванням очікувань самого українського суспільства.
Євросоюз незадоволений роботою прем’єра Яценюка та його команди?
М.Ґ.: Сам факт, що в Європарламенті відбувся «Український тиждень» свідчить про те, що двері для України залишаються відкритими. Але, звичайно, у рамках цього тижня також обговорювалися питання надто затяжних реформ та очікувань громадянського суспільства, де ці процеси не співпадають. Натомість, сам тиждень був присвячений справам, які пов’язані з роботою української Верховної Ради, представлено рапорт, в якому знаходяться рекомендації та пропозиції змін. З боку українських депутатів звучали заяви та обіцянки, що ці пропозиції будуть реалізовуватися. Одне з зауважень стосувалося, наприклад, надто швидкої легісляції, легкість внесення депутатських законопроектів при відсутності їх достатньої перевірки – це слід було б врегулювати.
Нещодавно минула друга річниця Майдану, при цій нагоді в одній з газет з’явилася стаття під назвою «Майдан нічого не змінив в Україні». Ви були й на Майдані, ви були на Донбасі, знаєте, як виглядає ця війна, як виглядає стан громадянського суспільства, чи ви погоджуєтеся з думкою, що Майдан нічого не змінив?
М.Ґ.: Найбільшою перемогою Революції гідності, перемогою Майдану саме і є громадянське суспільство, те, що відбулося у головах українців. Цю революцію зупинити неможливо, затяжна реалізація реформ, корупція, впливові олігархи – теж цього не змінять, отже, це великий здобуток революції. Це незаперечний факт, суспільство України прокинулося, воно стало свідомим. Натомість, відзначення другої річниці Майдану, хід подій над Дніпром, а я якраз цього дня була в Києві, достеменно показує незлагоду між суспільством і владою. Не відбулося державних урочистостей, які присвячені були б героям, молодим людям, котрі загинули, пролили свою кров за вільну, європейську Україну. А тим часом, це саме їм нинішнє керівництво України завдячує те, що воно сьогодні є при владі. Народ, як завжди, зумів повести себе гідно, натомість влади не було. Це було вкрай сумно.
У польських, українських, російських ЗМІ відлунням відбився ваш рапорт «Російські військові злочини у Східній Україні 2014 року». Яка подальша доля цього документа, ви планували представити його у Гаазі.
М.Ґ.: Так, і незабаром настане цей день, коли ми представимо цей звіт. Навіть не рапорт, а докази скоєних злочинів, рапорт це лише частина усього того, що ми зібрали. Там будуть повні свідчення конкретних людей, жертв, і ми представимо цілість документів, що стосуються злочинців, я сподіваюся, Гаазький трибунал оголосить їх у розшук і покарає. А що стосується рапорту, ми поставили кілька цілей. По-перше, ми хотіли надати слово жертвам цих злочинів. Друга річ – це виявлення злочинців, у нас є докази їхніх вчинків, ми хочемо, щоб проти них було порушено справи, щоб вони не почувалися безкарними, бо військові злочини не підпадають під дію терміну давності. І є третя, дуже важлива річ – політична мета. Цими доказами ми хочемо усвідомити європейських політиків, хто так насправді стоїть за усіма цими страшними ділами. А стоїть за ними – Росія. Це не є якісь дикі банди, які грабують і мародерствують на Донбасі. Це елемент радянської системи, який там нав’язали. Серед цих людей – громадяни Росії, представники російських спецслужб, там присутня російська система, тобто впустили криміналістів із тюрм, дали їм в руки зброю і дозволили на безкарність – таким чином створюється бандитська система.
Матеріал, який ви зібрали, може стати доказом у суді в Гаазі?
М.Ґ.: Звичайно, так. Причому, це свідчення, які ми зібрали, а отже, жертви повинні ще раз їх підтвердити вже перед судом. Документ має бути представлений, приблизно, 5 квітня. На даний час ми в ході остаточного узгодження дати. Такі презентації документа ми плануємо також в країнах Міжмор’я. Незабаром, сподіваємося, рапорт представлять у Верховній Раді.
І, можливо, колись у Державній Думі Росії.
М.Ґ.: Я глибоко в це вірю, бо ж немає вічної системи. Ми самі, у 80-ті роки, навіть не припускали, що Радянський Союз може розпастися, а однак так сталося. Отже, можливо, колись розпадеться і те, що нині очолює систему в Росії. Там теж живуть люди, їх теж гноблять, вбивають, саджають за ґрати. Я вірю в людей. І вірю, що й російське суспільство прокинеться, тільки йому треба дати шанс.
Дякуємо за розмову, гостею Польського радіо для закордону була польська депутатка Малґожата Ґосєвська.
Л.І.