5 березня у Словаччині пройшли парламентські вибори. Хоч переможець є – це партія Smer теперішнього прем’єра Роберта Фіцо – проте чи матимуть словаки новий уряд невідомо, адже Smer може похвалитися лише 28% голосів.
Останні словацькі парламентські вибори були повні несподіванок. По-перше, політична сила фаворита кампанії Роберта Фіцо, лівоцентристська партія Smer, не змогла досягнути результату, який би дозволив сформувати однопартійний уряд. Замість прогнозованих ще за тиждень до виборів 40%, Smer міг тішитися лише 28% підтримки. Це дає колегам Фіцо лише 49 місць у 150-осібній Національній раді. По-друге, ліберальна партія «Свобода та солідарність» хоч і зайняла друге місце з 12% голосів, то також має амбіції формувати уряд. Її лідер Річард Сулік одразу після закриття виборчих дільниць заявив: якщо Фіцо не зможе сформувати коаліцію, за справу об’єднання правих партій може взятися він. І тут у Суліка є натуральний союзник – третє місце за консерваторами з партії OlaNO-NOVA, 11% голосів.
Загалом, лозунги політичних партій під час кампанії у Словаччині були комбінацією слів: зміна, порядок та безпека. З легкої руки самого Фіцо провідною темою дебатів стала імміграційна криза в ЄС. Ось тільки антиіммігрантську риторику набагато краще опанували ультраправі, а не призвичаєний до салонів соціалістів у Брюсселі Фіцо.
І тут маємо чергову несподіванку: до словацьких національних зборів з результатом близько 8% кожна дісталися одразу дві ультраправі сили: Національна партія Словаччини та Народна партія Наша Словаччина. Якщо перших ще можна назвати традиційними націоналістами, то другі, навіть не рівні естетики, не цураються елементів нацистської ідеології. Загалом, місця у Словацькому парламенті завоювали вісім партій, і це залишає прем’єрові Фіцо марну надію збудувати хоч якусь коаліцію, - говорить доктор Пйотр Байда з Університету кардинала Стефана Вишинського:
- Від чогось треба почати, у Фіцо залишається надія, що йому вдасться збудувати коаліцію. Але перед словацьким прем’єром зараз дійсно дуже нелегке завдання. Замість спокійно поїхати на саміт ЄС-Туреччина у понеділок, Фіцо був змушений просити чеських колег представити його країну. Поза Smer, до парламенту потрапили сім дуже різнорідних угрупувань, кожне з яких на свій спосіб неохоче ставиться до союзу з Фіцо. Так що мусимо підготуватися до такої можливості, що Словаччину через брак правлячої коаліції чекатимуть нові позачергові вибори.
Окрім строків, визначених Конституцією на формування нової більшості у парламенті, на словацький політикум тисне також перспектива головування у Раді Європейського Союзу. Від 1 липня до 31 грудня завдання формування пріоритетів європейської внутрішньої та зовнішньої політики буде покладене на прем’єра у Братиславі. Польща у свій час дуже добре використала президенцію у Раді ЄС для промоції країни, чехи, за оцінками політологів, свій шанс занехаяли. Словакам би дуже хотілося повторити польський, а не чеський досвід. Тому останнім часом популярною стала ідея уряду безпартійних технократів:
- Ідея є не дуже реальною. Словаки ніколи не мали такого уряду в історії. Та й де б мусили шукати цих безпартійних фахівців? Треба пам’ятати, що Словаччина є невеликою країною, усі фахівці або вже пов’язані з якоюсь партією, або працюють на посадах у бізнесі, з якими не схочуть прощатися. Річард Сулік говорить, що хоче створити правоцентристську коаліцію. Але він досі не звик до того, що результати виборів відрізняються від результатів передвиборчих опитувань! Свобода і солідарність Суліка мала натурального коаліційного партнера у партії «Мережа» «золотого хлопця» словацької політики Радослава Прохазки. Але Прохазка, який показав чудовий результат на попередніх президентських виборах, тепер ледве набрав 5%. Суліку потрібно більше голосів, а я не уявляю в одній коаліції партію угорської нацменшини та словацьких націоналістів.
Якщо говорити про націоналістів на новій словацькій політичній сцені, то ситуація виглядає дуже неоднозначно, - підкреслює Пйотр Байда:
- Є традиційна націоналістична партія, СНС, Словацька народна партія, і це одна справа. А є ЛСНС, Народна партія Наша Словаччина, яка може й не класичною неонацистською формацією, але є партією шовіністичною. Це такий словацький аналог угорського «Йоббіка», який, до речі, теж годується антиіммігрантською риторикою. ЛСНС намагається апелювати до традицій колабораціної словацької держави, яка постала під час Другої Світової та співпрацювала з Третім Рейхом. Лідери крайніх словацьких націоналістів на мітингах одягають костюми ватажків фашистських військових загонів. Це шокує багатьох як в самій Словаччвині, так і за кордоном. Ефект їхніх 8% голосів є більш-менш таким, який у Польщі би викликала «Фаланга» в Сеймі. ЛСНС є організацією типово вождистською, де усі члени ладні зробити будь що для лідера, Мартіна Котлеби. Думаю, прихід таких людей до легального політичного поля є однією з найбільших небезпек для словацької демократії.
Словацька політика переживає ту саму кризу, як і старі демократії Європи: виборці відвертаються від традиційних партій, наближених до центру, вважаючи їх злом, котре не дає розвиватися системі, натомість щедро підтримують так звані антисистемні формації. Найбільшою популярністю такі політичні сили тішаться серед молоді. Наприклад, до парламенту також дісталася партія «Ми – родина», яку очолює словацький бізнесмен Боріс Коллар, батько 9 дітей, народжених у стосунках з 8 жінками. На думку Пйотра Байди, загалом вину за зростання популярності таких політичних проектів несе сам прем’єр Фіцо:
- Роберт Фіцо під час кампанії дуже гостро грав антиіммігрантською риторикою. І, можна сказати, випустив джина з пляшки. Націоналістичні партії вкрали у Фіцо шоу, бо у своїх виступах проти нелегальної міграції до ЄС почувалися більш органічно. Словаки мають свідомість, що дотепер їхньою країною керували не політики, а олігархи. І Фіцо є тим, кого, частково слушно, обтяжують виною за таку систему. Його єдиний шанс на коаліцію – це якщо словацькі олігархи примусять залежних від них нових депутатів до союзу зі Smer. Що це все означає для Польщі? Для нас наразі головне, аби словацька політика не обрала проросійського напрямку. По-друге, Польщі потрібна підтримка Словаччини під час саміту НАТО у Варшаві в липні. Польща хоче, аби про Центральну Європу нарешті почали поважно говорити у Брюсселі. а без співпраці з Братиславою буде важко цього досягнути.
Наразі Роберт Фіцо отримав від президента завдання створити новий уряд. Як заповів лідер Smer, він проведе переговори з усіма політичними силами, поза ультранаціоналістами з ЛСНС. Президент республіки Андрей Кіска також підкреслив, що останні вибори показали політикам – вони мусять повернути довіру громадян до держави.
PR 24/О.Б.