Європейський Союз і Туреччина продовжать роботу над узгодженням спільної позиції на тему боротьби з міграційною кризою. Саміт у Брюсселі 7-го березня тривав понад півдоби, та все ж остаточного рішення не прийнято.
Прем’єр-міністр Туреччини Ахмет Давутоглу на початку зустрічі оприлюднив нові вимоги, які здивували лідерів ЄС. Зокрема – за кожного сирійського біженця, який нелегально проникне до Європи й буде повернутий до Туреччини, країни ЄС мали б прийняти одного сирійця з турецьких таборів для біженців. Туреччина має отримати додаткову фінансову допомогу у розмірі чергових трьох мільярдів євро, а візи для турків до країн ЄС мають бути скасовані до кінця червня цього року. Анкара також хоче відкриття п’яти наступних розділів у переговорах про вступ до Європейського Союзу.
Як вважає експерт Польського інституту міжнародних справ Конрад Заштовт, до встановлення спільної позиції, все-таки, стало ближче.
– Наскільки відомо, узгоджено певний нарис домовленості між турецькою стороною та Європейським Союзом. Тому можна сказати, що ми на правильному шляху опрацювання стратегії відносно міграційної кризи. Але важливими є деталі. Адже подібної угоди вже досягнуто з Анкарою в листопаді минулого року, та воно не принесло реальних результатів у вигляді загальмування потоку мігрантів. Причому, цього разу і пропозиція Європейського Союзу є щедрішою і, мабуть, зобов’язання Туреччини є сильнішим. Отже, можна мати надію, що результат буде більш помітним.
Обидві сторони, і ЄС, і Туреччина, мають свої очікування – вказує експерт.
– Для Європейського Союзу вирішення проблеми мігрантів є абсолютним пріоритетом. У зв’язку з чим, здається, Туреччина в цих переговорах має перевагу і справді може вимагати від Євросоюзу багато, знаючи, що загальмування потоку мігрантів для Євроспільноти є екзистенційною проблемою. Питання в тому, наскільки ця домовленість буде діяти на практиці, якою мірою Туреччина буде спроможна спинити мігрантів у їхніх спробах проникнути з турецької території до Греції, на грецькі острови. Я сумніваюся, чи справді буде технічна можливість зупинити цей нелегальний бізнес. Адже ряд злочинних організацій, контрабандистів, просто, заробляє на транспорті людей Егейським морем до грецьких островів.
Поки що, немає певності, на що саме Туреччина планує призначити додаткові три мільярди євро від ЄС, але потреби біженців – чималі, – згодний наш співрозмовник.
– Це лише проект угоди, тому ми точно не знаємо, на яку мету буде призначена ця сума. Зокрема, мовиться про необхідність забезпечити відносно нормальні умови життя сирійським біженцям, які перебувають у Туреччині. Відомо, що йдеться про три мільйони людей. І попри факт, що Туреччина не є вбогою країною, вже деякий час потреби цих людей їй не під силу. Справа, наприклад, у тому, щоб дітям біженців гарантувати можливість навчання, а дорослим – можливість легального працевлаштування, що досі було неможливим. Важливий також доступ до охорони здоров’я. На все це потрібні гроші.
Поява біженців у країнах ЄС в майбутньому означатиме нові виклики. Поки що, турецько-євросоюзна угода охоплює найближчий період – каже Конрад Заштовт.
– Звичайно, в ній не займаються питанням майбутнього біженців, які вже потраплять до Європейського Союзу. А відомо, що так чи інакше вони опиняться на території Євроспільноти, оскільки частиною двосторонньої угоди є положення, що кожен другий біженець, який прибуде до Туреччини, в перспективі має потрапити до Євросоюзу. Це було вимогою турецької сторони, на яку ЄС дав попередню позитивну відповідь. Проте, немає певності, як до такої сміливої пропозиції Анкари поставляться окремі держави Євроспільноти.
Нелегальне прибуття біженців руйнує принципи існування вікдритих кордонів у Європі, тобто втрачає сенс Шенгенська зона. Завдяки цьому в ЄС формується єдність – відзначає експерт.
– Перевагою цього проекту, який обговорюються між Туреччиною і Європейським Союзом є те, що біженці мають отримувати біженський статус ще на території Туреччини. Планується, що звідси частина цих людей – мабуть, половина – легально переїжджатиме до країн Європейського Союзу. Основна різниця в тому, що це не було б нелегельним процесом перетину кордону, все мало б відбуватися під контролем Туреччини і Євроспільноти.
Конрад Заштовт звертає увагу на необхідність встановлення контролю над кордонами в ЄС.
– Якщо ми говоримо про те, щоб контролювати процес міграції і прийому біженців, треба зробити все, щоб ущільнити кордони Шенгенської зони і угода з Туреччиною має цьому сприяти. Принаймні теоретично, а як воно виглядатиме на практиці – важко сказати, адже морський кордон між Грецією і Туреччиною відносно легко перетнути, особливо в теплий період року.
На пропозицію Польщі у спільному документі записано, що країни ЄС не будуть примушені приймати чергові групи мігрантів. У Європі існує дилема, як задовольнити потреби всіх сторін у питанні міграції – згодний експерт.
– З одного боку – турецька пропозиція, згідно з якою кожен другий біженець, який перебуває в Туреччині, має опинитися в одній з країн ЄС, а з другого боку – неохоча або дуже неохоча позиція багатьох країн ЄС до прийому біженців. Також є питанням, як до цієї пропозиції поставляться країни-члени ЄС і на тепер це ключова проблема. Мабуть, за деякий час стане відомо про реакцію європейських країн на цей проект.
Причому, протягом зими проблема прибування біженців до Європи була дещо меншою. Перед нами – весна і, як передбачається, з півдня і сходу прибуватиме більша хвиля втікачів – каже Конрад Заштовт з Польського інституту міжнародних справ.
– Саме тому цей саміт відбувся саме тепер. Політики Європейського Союзу пов’язують великі надії з результатом домовленості з Туреччиною.
А результату можна сподіватися наступного тижня: продовження переговорів між Брюсселем і Анкарою передбачено 17 і 18 березня.
Н.Б.