Пане Пйотре, протягом останніх місяців основними новинами з Молдови були новини про протести. Як повідомляли кореспонденти, прихильники європейського вибору Молдови протестували проти уряду, який… виступає за європейську інтеграцію Молдови! То що ж відбувається у Кишиневі?
- Дійсно, масштаб та розмах протестів у Молдові протягом останніх місяців зросли. З іншого боку, твердження, що вся Молдова протестує, є однак перебільшенням – ці громадські рухи ще не є настільки численними. Проєвропейський уряд, який керує Молдовою з 2009-го року, на даний момент майже повністю втратив підтримку населення – опитування дають двом правлячим партіям, тобто Демократичній та Ліберально-демократичній, від 3 до 7% симпатій. Причинами стали брак модернізації країни, розквіт корупції та «афера століття» - крадіжка близько мільярда доларів європейських грошей з трьох молдавських банків за мовчазною згодою, або можливо навіть прямою участю, діячів правлячої коаліції. У відповідь з’явився рух «Гідність і правда», який виступає за євроінтеграцію, деолігархізацію країни та розслідування крадіжки. Третього травня відбулася демонстрація, під прапорами ЄС молдавани вимагали відставки уряду та змін. Участь взяли до 30 тисяч осіб. Численний протест зібрався також 7 червня. Участь в акціях беруть в першу чергу представники середнього класу, не пов’язані з політикою.
Прозвучало слово корупція – саме це явище є чи не головною проблемою для пострадянських країн. Чи безсильність у боротьбі з корупцією стала головною причиною відставки прем’єра Кіріла Ґабуріча, який не затримався на своїй посаді навіть на півроку?
- Важко сказати, чи так насправді було. Це рішення всіх здивувало. Кіріл Ґабуріч це бізнесмен, менеджер, людина без політичного минулого, його запросили до Кабміну як прем’єра-технократа. Очікувалося, що він справно виконуватиме завдання від шефів правлячих партій та найвпливовіших молдавських олігархів – Влада Філата і Влада Плахотнюка. Думаю, Ґабуріч коли погоджувався обійняти посаду, не усвідомлював, в якому стані перебуває країна, та чим будуть обмежені його повноваження. Він розпочав боротьбу з корупцією, реформу банківської системи, це викликало протест у його патронів. Тоді прокуратура, яку контролює олігарх Плахотнюк, витягнула справу про сфальшовані дипломи Ґабуріча. Думаю, Ґабуріча і так хотіли відсторонити, однак екс-прем’єру дуже залежало на своєму іміджі, тому він пішов сам.
Правлячі партії у Молдові втрачають підтримку, вони замішані у численні корупційні скандали. Однак саме вони виграли місцеві вибори, що відбулися останньої неділі.
- Взагалі – так, виграли і отримали найліпший результат. Проте місцеві вибори у Молдові мають свою специфіку: тут не голосують за партії, а голосують за конкретних людей. Якщо якийсь мер обіймає свою посади вже протягом десятиліття, має великі впливи на місці та міцні зав’язки, то люди голосують за нього без уваги, до якої партії він належить. Під час місцевої кампанії кандидати взагалі воліли не підкреслювати, з якою партією вони пов’язані, наполягали на своїй незалежності. Так що цю кампанію виграли ті партії, які мали найміцніші структури та протягом минулих років встигли притягнути до своїх лав найвідоміших локальних активістів. Додам, що демократи та ліберальні демократи втратили декілька міст, де поступилися проросійським соціалістам. Попереду ще другий тур виборів мера Кишинева, тут на крісло глави міста як раз претендує соціалістка. У першому вона програла, проте перед другим шалька терезів може схилитися в інший бік.
Останнім часом російські ЗМІ популяризують дані опитування, згідно з яким вперше за 10 років кількість прихильників євроінтеграції у Молдові є меншою, ніж кількість її противників. А 57% молдован взагалі виступають за можливість інтеграції з Митним союзом. Чи ці дані є об’єктивними?
- Думаю, що ці дані репрезентативні та вірогідні. Головна причина це демобілізація проєвропейського електорату. Частина людей, яка раніше рішуче виступала за євроінтеграцію, тепер відійшла у категорію «не визначився». Ідея євроінтеграції у Молдові стала жертвою правління теперішньої коаліції. Люди просто пов’язують підтримку питання про євроінтеграцією з питанням підтримки уряду. А оскільки ЄС сприймається як сила, яка безапеляційно підтримує молдавську владу, то люди розчаровуються і в Європі.
Ще кілька років тому Молдову називали «найліпшим учнем у класі Східного партнерства». То що ж сталося в відмінником? Проблеми вдома, не витримує нових навантажень?
- На наших очах відбувся дуже небезпечний процес: ідеї євроінтеграції, які протягом якогось часу доволі успішно реалізовувалися на рівні відносин між Брюсселем та Кишиневом, заслонили помилки молдавських євроінтеграторів вдома. Поки в ЄС приймали райдужні звіти, у Молдові зріс рівень корупції, в першу чергу - в судах та прокуратурі, та збільшилися впливи олігархів. ЄС натомість діє у геополітичному контексті, і найважливіше завдання для Брюсселя зараз – це боротьба з Росією. У Брюсселі сприймали молдавський уряд як «своїх хлопців», тому заплющували очі на їхні прорахунки. Тепер за це розплачуються у прямому сенсі.
Як ця нестабільність всередині Молдови впливає на ситуацію в Придністров’ї?
- Характер відносин між Кишиневом та Тирасполем останнім часом не змінюється. Хоча. Має зауважити. Протягом останніх місяців Придністров’я зробило кілька кроків назустріч Молдові. Адже до цього ми спостерігали період певного замороження контактів та переговорів у форматі 5+2. Тепер ці розмови відновлені. Натомість у Тирасполі не так уважно дивляться за ситуацією у Молдові. Як за ситуацією в Україні, а особливо в Одеській області. Із занепокоєнням у Придністров’ї сприйняли інформацію про призначення Саакашвілі губернатором Одеської області, немов, він намагався підкорити Осетію та Абхазію, а тепер те саме захоче зробити з Придністров’ям. Останнім часом домінуюча емоція у Придністров’ї це страх перед новою війною, а не переживання за те, що там станеться у Кишиневі.
Олена Бабакова