Щоб полегшити наслідки нелегальної імміграції, Європейська комісія пропонує визначити ліміти біженців, яких приймуть усі держави Євроспільноти. Іммігранти мали б бути розміщені в різних країнах відповідно до заможності, числа населення, рівня безробіття і раніше прийнятих біженців. У планах також збільшення утричі фінансів на пошуки людей, що подорожують Середземним морем та боротьба з відповідальними за контрабанду. Тепер пропозицію мають розглянути всі уряди Європейського Союзу. Стратегію планується схвалити на саміті в червні.
Представник Польщі у Європарламенті, політичний координатор у підкомісії прав людини, політик Польської селянської партії Анджей Ґжиб згодний, що ЄС опинився перед величезною гуманітарною проблемою.
– Ця справа почала викликати великі емоції в момент, коли майже тисяча вісімсот осіб загинуло цього року в Середземному морі. Вони подорожували перш за все з Лівії – дуже перевантаженими, часто не зовсім технічно справними суднами, човнами, надувними човнами. За контрабанду людей відповідальні організовані злочинні угруповання, вони черпають із цього великі гроші. Усіх нас це дуже порушує, бо важко відмовити цим людям у праві на гідне життя.
МВС Польщі раніше запевнило про підтримку усіх дій, які допоможуть врегулювати проблему прибування іммігрантів на південь Європейського Союзу. Зокрема, участь експертів з Прикордонної служби. Але цього виявилося недостатньо – каже євродепутат Анджей Ґжиб.
– Європейська комісія запропонувала обговорити три варіанти. Перший – залишити все, як є, згідно з дублінським процесом. Другий – зміцнене співробітництво на основі солідарності з тими, хто має проблему з міграцією. Зараз це Італія, Кіпр, Мальта, Греція, але також, частково, Іспанія – країни, які лежать найближче, куди найлегше транспортувати людей – яких, до речі, часто обманюють і примушують дуже багато платити. Третю ідею, що пов’язана з квотами, представлено в дискусії з послами країн ЄС. Єврокомісія пропонує, щоб відповідно до величини країни, потенціалу її населення та економіки, кожен із членів ЄС мав обов’язок прийняти частину мігрантів.
Польща не погоджується на визначення, скільки людей мали б прийняти окремі країни і вважає, що це повинно відбуватися на добровільній основі. Подібну позицію відстоюють інші країни Центрально-Східної Європи і Велика Британія. Наводилися різні числа – наприклад, що до Польщі мали б бути скеровані щонайменше дві тисячі осіб – каже Анджей Ґжиб.
– Ми – як уряд Польщі і представники в Європарламенті Громадянської платформи та Польської селянської партії – голосували проти такої пропозиції. Ми оцінили її негативно, вважаючи, що визначення імміграційних квот, які мали б прийняти країни-члени ЄС, де-факто, може також мобілізувати міграцію. Я тут не кажу про гуманітарні зумовлення – адже цим людям треба допомогти. Але ті, хто займається нелегальним перевезенням людей, знатимуть, що Європа задекларувала готовність прийняти біженців, відповідно до величини країни.
Пропозиція Європейської комісії полягає в тому, щоб витрати на мігрантів розкласти рівномірно на всю Євроспільноту. Це немалі гроші, дорого обійдеться не лише сусіднім країнам. Наприклад, торік Німеччина прийняла двісті тисяч людей, які клопоталися про політичний притулок, Швеція – сто тисяч. Потрібне не тимчасове, а системне рішення на майбутнє – переконує Анджей Ґжиб.
– Ми на це не байдужі, як країна-член ЄС, ми готові взяти більшу відповідальність і бути солідарними. Але заодно наголошуємо, що за нашим кордоном з Україною – мільйон людей, переселених унаслідок внутрішнього конфлікту. Звертаємо увагу, що не можемо говорити лише про середземноморський вимір. Імміграційний тиск існує не лише на південному кордоні ЄС, але й на східному. І, правдоподібно, у Польщі працює понад шістсот – може, сімсот тисяч наших сусідів. Частина, коли в них закінчується контракт, – через конфлікт в Україні всіма силами хоче тут залишатися. Декого стосується військовий обов’язок. За різними даними, у Польщі від ста двадцяти до ста сімдесяти тисяч мігрантів, які перебувають тут довготерміново.
Польський депутат у Європарламенті Анджей Ґжиб відзначив, що чимало з іммігрантів можуть вважати Польщу місцем тимчасового проживання. Так було у випадку біженців із Чечні, які опинилися тут під час війни.
– Ми їх прийняли як одна з небагатьох країн у період конфлікту. В одному з місць, де мігранти перебували, на запитання до кількохсот присутніх, чи Польща є для них метою міграції, вони відповіли, що ні. Заявили, що залишаться настільки довго, скільки треба буде почекати на переїзд до Німеччини або до Скандинавії. Тут мають значення економічні приводи, рівень життя і всі полегшення, які беруться з рівня економічного розвитку держави. Часто буває так, що в цих країнах уже перебувають їхні родичі.
Інший польський представник у Брюсселі, віце-голова Європарламенту Ришард Чарнецький (з опозиційної партії Право і справедливість) звернув увагу, що польського платника податків не можна обтяжувати проблемами, які взялися з колоніальної і постколоніальної політики найбільших європейських країн. Це також один із важливих аргументів – каже Анджей Ґжиб із Польської селянської партії.
– Проте, всі погоджуються, що крім теперішньої нагальної ситуації, коли треба запобігти гуманітарній катастрофі, вберегти життя людей, – найбільш ефективним методом обмеження міграції є протидіяти її джерелам, тобто допомагати в тих країнах, з яких вона береться. Польська сторона заявила, що ми погоджуємося на укріплення співробітництва в цій справі, але не погоджуємося на квоти. Невідповідальна імміграційна політика може викликати настрої проти цього явища, зокрема, також проти поляків, які працюють, наприклад, у Великій Британії та Голландії. До справи треба поставитися розважливо, щоб політичні рішення не спричинили міграційної фобії.
Віце-міністр закордонних справ Польщі Рафал Тшасковський відзначив, що проект Єврокомісії дивує, позаяк у квітні голови МЗС домовилися, що всі рішення відносно приймання іммігрантів країни прийматимуть самостійно. Отже, згоди Варшави поки що немає, а тема повернеться на саміті ЄС у червні.
PR1/Н.Б.