Цими днями Європейська Комісія представила нову стратегію Євросоюзу у сфері безпеки на 2015 -2020 роки. Серед пріоритетів: боротьба з тероризмом, боротьба з кібер-злочинністю та організованою злочинністю. Від попередньої версії внутрішньої стратегії безпеки нічого особливо не змінилося, змінилися лише засоби.
В нашому ефірі розмова з генералом Станіславом Козєєм, головою Бюро національної безпеки. Чи тероризм – це дійсно реальна загроза для безпеки Польщі?
Станіслав Козєй: Тероризм – це загроза, яка стає дедалі більшою, також і в нас, у Польщі, оскільки ми помічаємо його відродження у Західній Європі. Тобто він став загрозою для внутрішньої безпеки Євросоюзу, а отже силою обставин ця загроза може також проникати на територію Польщі. Натомість, що стосується наших внутрішніх джерел загрози тероризмом, ми цього не стверджуємо.
Проте, все таки, на ваш погляд загроза терактами у Польщі зросла?
С.К.: Так, терористична загроза у нас збільшується, бо вона збільшується на Заході Європи. Це пов’язано з радикалізацією настроїв, але також вагоме значення мають навчання і випробування терористів-бойовиків на Близькому Сході, в Сирії, Іраку, які набираються досвіду, стають агресивними, і в них виникає потреба розрядити ці всі негативні емоції.
Польське суспільство, коли говорити про народ, релігію, культуру – практично майже однорідне. Отже, чи беручи до уваги питання безпеки, саме так повинно залишитися, чи може навпаки, слід було б більше відкритися на інших?
С.К.: Стратегія, яка була прийнята у Західній Європі, так звана стратегія «мульті-культі», тобто мультикультуралізму, багатокультурності, яка живе поруч себе і не намагається інтегруватися – вона не виправдала сподівань. Навпаки, призвела до того, що радикалізм і фундаменталізм досконало зберігалися в анклавах, в цих закритих середовищах, аж дійшло до вибуху.
Ви навели приклад з досвіду Франції, натомість, що робити в Польщі, чи слід приймати іммігрантів з Африки?
С.К.: На мій погляд, цього уникнути не можна. Світ побудований так, що люди переміщаються. Ми, як Європа – відкритий континент, відкрите суспільство, а отже важко тепер нараз різко закрити двері. Натомість загальна глобалізація створюєтакий тиск, що цей процес стає неминучим. Проблема лише в тому, яку прийняти стратегію, щоб не повторювати помилок Західної Європи. Європа, багато років тому, вибрала модель, яка ніяк не виправдала сподівань.
Чи неконтрольований, стихійний наплив іммігрантів з Північної Африки, на ваш погляд, може виявитися загрозою для стабільності європейських країн?
С.К.: Певно може, особливо у випадку, якщо це буде неконтрольоване явище. Тому корисно, що Європейський Союз намагається розробити якусь стратегію спільних дій. Щоправда, Євросоюз не є найкращим прикладом стратегічного суб’єкта, який вміє приймати довгострокові та конструктивні виклики тому, що саме немає послідовної стратегії. Ми докладаємо зусиль, щоб Євросоюз став стратегічним суб’єктом, щоб у ЄС заздалегідь приймалися відповідні процедури, механізми та засади, аби на випадок такої необхідності все було вже готово. Отже, на мій погляд, це перебільшено називати цей проект стратегією безпеки. Це радше план дій на найближчі роки, хоча, звичайно, добре, що такі дії відбуваються.
А що стосується зовнішніх загроз для європейської безпеки, які загрози ви можете назвати?
С.К.: Безумовно, існують дві, а навіть три такі загрози. Першою, я б назвав події за нашим східним кордоном, ті стратегічні зміни, які дозволила собі зробити Росія. Росія привела до нової холодної війни, тобто напевно закінчила період, який дотепер тривав у її взаєминах з Заходом. Другий серйозний виклик – це Південь, проблема міграції, але не тільки, також це проблема Ісламської держави. І третя річ – це відновлення внутрішньо-європейсього тероризму. Нині для Європи – це три основні джерела загроз.
А яка ваша оцінка ситуації за східним кордоном Польщі, чи на ваш погляд – це тиша перед бурею? Українська сторона наголошує, що загроза з боку Росії не зменшується, були заяви, що наступ може відбутися у квітні?
С.К.: Такі оцінки були, квітень закінчився, наступ не відбувся, але на мій погляд усі варіанти надалі можливі. Хоч складається враження, що великомасштабний наступ, принаймні протягом найближчих місяців, з точки зору Росії був би не дуже раціональним рішенням. Росія радше повинна стримуватися від великої агресії до часу, поки Європа задумується, що їй робити з санкціями проти Москви. Якщо б Росія рушила з наступом, санкції проти неї були б автоматично продовжені, а можливо Європа ввела б нові, додаткові обмеження.
Тобто Росія почекає, поки закінчиться термін дії санкцій, і якщо обмеження не будуть продовжені, тоді Росія заатакує?
С.К.: Значить, тоді матиме більшу стратегічну свободу, а що Росія зробить, цього не відомо. Існує ще другий термін, до кінця року, який теж обмежує Росію. Росія, нині, у доволі поганій стратегічній ситуації, бо відчуває наслідки санкцій, відчуває наслідки конфлікту з Україною в економічному вимірі, відчуває політичну ізольованість. Російська опозиція стає дедалі сильнішою. Тобто сьогодні Росія не має доброї вихідної позиції для прийняття стратегічних рішень. На мій погляд, ми, як Європа, не можемо поступатися, маємо зберігати санкції, маємо примусити Росію до того, щоб вона реально виконувала мінські домовленості, і щоб Україна повернула собі контроль над своїм кордоном з Росією.
Але водночас, деякі європейські країни тиснуть на Україну, щоб Київ ефективніше виконував мінські домовленості. Є закиди на адресу президента Порошенка, що він призупиняє децентралізацію.
С.К.: Дійсно, Європа хотіла б, щоб реформи в Україні відбувалися швидше. Але ми мусимо пам’ятати, що Україна є у стані війни. Реформи, звісна річ, найсуттєвіші. Перетворення української держави в країну, яка буде нормально функціонувати, яка зможе користуватися зовнішньою підтримкою – це важливо. Інакше, Україна не буде отримувати фінансової підтримки з-зовні, якщо надалі залишатиметься непередбачуваною державою, якщо надалі зберігатиметься олігархічна система, якщо не вирішиться питання корупції. Україна мусить провести реформи. Річ однак у тому, що ми на Заході Європи повинні пам’ятати одне – ми не можемо вимагати, щоб ці процеси відбувалися швидкими темпами, бо Україна мусить боротися за свою безпеку.
Гостем нашого ефіру був голова Бюро національної безпеки, генерал Станіслав Козєй.
Л.І.