Згідно з даними агентства Євростат, у листопаді 2013 року відсоток безробіття в 28-ми країнах Європейського Союзу досягнув 10,9, тобто без праці залишалося понад 26,5 мільйонів людей. На основі схвалених торік Багаторічних фінансових рамок, протягом найближчих 7-ми років на боротьбу з безробіттям планується щороку призначати майже 11 мільярдів євро. Чи такої суми достатньо, щоб відбулися зміни на краще? Запитуємо професор Катажину Жукровську з Вищої школи торгівлі у Варшаві.
Катажина Жукровська: Дуже важко оцінювати суми, призначені на поборення безробіття, тому що важко створити робочі місця. Особливо, коли вони постають у приватному секторі. Усе залежить від того, на що ці гроші будуть призначені. Необхідні глибокі перетворення – йдеться не тільки про створення робочих місць, але й про сферу підготування людей до ринку праці. Чи грошей достатньо – однозначної відповіді немає.
Які стратегії боротьби з явищем безробіття варто запропонувати?
Катажина Жукровська: Безперечно, ринок праці повинен бути гнучкішим. Порівняння з американським, британським чи голландським ринками показують, що там рівень безробіття є нижчим, ніж загально в країнах Європейського Союзу. Просто, використано інші вирішення й у Великій Британії, Голландії та США іншим є підхід до праці. У нас передбачено захист людей до пенсії, також рівень мінімальної заробітної плати – високий, а це знеохочує людей влаштовуватися на роботу, якщо пропонують меншу платню.
Безробіття в Європейському Союзі є найвищим з-посеред усіх регіонів світу, крім Близького Сходу і Північної Африки. Чи винною в цьому слід вважати передусім економічну кризу? Якби не криза, не було б такого безробіття?
Катажина Жукровська: Винна не тільки фінансова чи економічна криза. Це також проблема повільних структурних перетворень економіки, бо замість пришвидшувати процеси постіндустріальних змін, їх гальмують. Задля цього необхідне фінансування перекваліфікації працівників, здобуття іншої професії. А такого немає, не передбачено відповідних коштів. Загально, люди в Європі не надто підприємливі. В Америці суспільство є більш мобільним. Поляки мобільніші від пересічних європейців з так званих старих країн Євроспільноти, тобто вони шукають можливості працевлаштування, хоч безробіття в Польщі відносно високе.
Звідки у західних суспільств така пасивність – це звичка? Мовляв, їхні держави настільки заможні, що візьмуть проблему на себе?
Катажина Жукровська: Я бачу, що поляки, які багато років живуть за кордоном, працюють набагато ефективніше і розраховують на себе. А місцеві – французи або німці, які живуть там від багатьох поколінь – не призначають так багато енергії, щоб утримати роботу. Вони вважають, що їм це належиться. У випадку кожної професії в якийсь момент настає байдужість до нової інформації. Людині здається, що знає все на якусь тему. А тепер усе дуже швидко змінюється, конкуренція інтенсивніша, особливо, що країни Азії швидко засвоюють і вдосконалюють новітні технології.
Останніми роками Євросоюз втрачає популярність – чи вплинуло на це безробіття?
Катажина Жукровська: Ні, я б цього не пов’язувала, зменшення популярності випливає з факту, що щось не вийшло або з чимось пов’язували більші надії. Обіцяли більше, ніж справді можна було дати. Ми звикли, що Європейський Союз надає різні речі, фінансування. З другого боку, в ЄС у різних галузях інтелігентне управління – наприклад, зміни в установах і в законодавстві, які відбулися в Польщі. Але, з другого боку, з ринку надходять сигнали, що різні речі є дорожчими, деінде можна їх виготовити дешевше. Тоді виробництво треба перенести.
Н.Б./PRdZ