Столітній ювілей відродження польської незалежності представляє собою можливість осмислити і переосмислити значення цієї віхової події, коли після 123 років чужоземного поневолення Польща повернулася на політичну карту світу. Результатом польської боротьби за свободу стало створення польської держави – Другої Речі Посполитої. Польській державі вже через два десятиліття судилось стати жертвою двох агресивних тоталітарних режимів – гітлерівської Німеччини та сталінського Радянського Союзу.
Як оцінити міжвоєнну Польщу в контексті польської історії? Даному питанню була присвячена конференція “Спадщина Другої Речі Посполитої”, яку організував у Варшаві Музей історії Польщі спільно з Міністерством культури і національної спадщини. Тематика конференції була присвячена таким монументальним проблемним блокам як: політика, економіка, культура та історія. В ній взяли участь видатні польські спеціалісти, представники різних наукових галузей
В ефірі історичної рубрики можна ознайомитися з фрагментами виступів деяких учасників конференції і почнемо ми з економічного блоку, в якому були представлені два реферати про економічний розвиток міжвоєнного, які представляють справу з двох дещо відмінних ракурсів.
Першим доповідачем був Войцєх Рошковський з Варшавської школи економіки, з рефератом “Розвиток чи стагнація? Дискусія про економічні досягнення Другої Речі Посполитої”
Професор Рошковський відзначає, що серед економістів немає єдності стосовно такого ключового економічного показника, як рівень промислового виробництва. Тому він навів середньостатистичні дані, як цей показник виглядав у міжвоєнній Польщі:
Старі та нові компромісні показники демонструють, що в 1938 році Польща не перевершила рівня промислового виробництва 1913 року. Знову ж таки, що означає промислове виробництво Польщі у 1913 році? В 1913 році Польщі не існувало. Варто пам'ятати, що підрахунки робилися, виходячи з території Другої Речі Посполитої, але виникає питання, які території і станом на який рік? Одна справа 1918, а інша — 1922 рік, та й в цілому показник промислового виробництва для 1918-20 років дуже складно визначити. Однак, як показує професор Маріан Дроздовський у виданій під його редакцією чотиритомній історії Польщі ми суттєво перевищили показник 1913 року. Мова про півтора десятка відсотків.
Фахівець зазначає, що складно однозначно сказати чи економічний розвиток Польщі був позитивним, чи все ж таки негативним:
Правда те, про що говорили історики критично налаштовані стосовно міжвоєнної Польщі, що у порівнянні із Західною Європою, польські землі були економічно відсталими. Мірилом цього був показник промислової продукції на душу населення. Навіть у 1938 році, тобто в кінці міжвоєнного періоду, він становив 28 доларів того часу. Водночас цей же показник у Німеччині становив 132, а у США - 140 доларів.
Слід бути скромними. Будівництво Ґдині, Центральний індустріальний округ — це блискучі досягнення, але варто пам'ятати про яку дійсність ми говоримо. Йдеться про бідність на селі, провинності в аграрному секторі. І знову ж таки, можна на одні шальки ваги поставити будівництво Ґдині, Центральний індустріальний округ, а на інші — цю популярну історію про те, як в часи Великої депресії по селах сірники ділили на чотири частини.
Професор Рошковський для того, щоб отримати реалістичну картину польського економічного розвитку міжвоєнного періоду здійснив власні розрахунки такого показника, як рівень економічної активності, беручи до уваги вплив на нього Першої світової війни:
Рівень економічної активності, який береться, виходячи із промислового виробництва в 1920-21 роках, в Польщі був найнижчим в Європі, не враховуючи Росії. Рівень промислового виробництва в 1920-21 роках становив приблизно 35%, порівняно з 1913 роком. В інших країнах ситуація була значно ліпшою: в Румунії даний показник становив 41%, в Бельгії — 62%, у Франції — 66%, в Німеччині — 67%, У Великобританії — 77%, в Данії — 117%, в Греції — 241%. Наведені цифри показують, який Перша світова війна мала вплив на рівень економічної активності в різних країнах, в залежності від того, якою мірою вона їх заторкнула.
Професор Рошковський звертає увагу, що часто забувається про ціну, яку поляки заплатили під час Першої світової війни, і який це мало вплив на її подальший розвиток:
Відновлення незалежності Польщі відбулося ціною сотень тисяч польських жертв, про які ми забуваємо. Йдеться про жертви війни, польських солдатів, які воювали у російських, німецьких та австрійських мундирах. Про цих людей забувають, але якби не ці смерті, тобто якби не було війни, Другої Речі Посполитої також не було б. Опосередковано — це ціна здобуття незалежності. І друга ціна — це економічний колапс. Згаданий вже показник економічної активності у 35% був наслідком двох головних факторів. Перший — це руїна спричинена війною. Польські землі були територією, де велися битви не лише в 1914-1918 роках, а й війна за незалежність, що тривала до осені 1920 року. Через східні терени Польщі, якщо не помилюся фронт пройшов 5 разів і ці землі були цілком розорені.
Ще одним доповідачем економічного боку конференції “Спадщина Другої Речі Посполитої” був професор Войцєх Моравський, колега професора Рошковського по Варшавській школі економіки. Він теж погоджується, що наслідки Першої світової війни були визначальними для економіки молодої держави:
Фінансові дисбаланси, які були наслідком Першої світової війни, були такими великим, що спроба відбудови ліберальної і відкритої економіки, з вільною циркуляцією капіталів і вільною конвертацією валют, в 20-х роках зазнала невдачі і привела до найбільш серйозної в історії економічної кризи. Тому ми мали хорошу кон'юнктуру лише в 1926-29 роках і можливо ще в кінці 30-х років. Решта часу – це складний період з точки зору кон'юнктури. В часи Великої депресії Польща вела консервативну політику. Побутує думка, що можливо треба було слід раніше і рішучіше вводити державний протекціонізм, відважитися на помірковану інфляцію, щоб трохи пожвавити кон'юнктуру. На мою думку, не праві ті, хто так каже. Наша консервативна політика частково пояснюється деяким снобізмом. Ми були новою країною і прагнули довести, що в нас солідна економіка і хотіли показати, що наша валюта сильна.
Економіст звертає увагу на те, що ще одною серйозною проблемою, яку довелося вирішувати Польщі, став дефіцит капіталу, зокрема закордонного. Частковим рішенням нестачі капіталів і низького рівня зовнішніх інвестицій стала політика держоблігацій і заохочення населення розміщати грошові засоби в Польському Нацбанку:
В середині 30-х років влада усвідомила, що досить великі об’єми капіталу є в розпорядженні населення. У людей були приховані запаси, так би мовити, “на чорний день”. В першу чергу мова йшла про золоті царські рублі, що називали “свинками”. У зв'язку з цим польський ринок був настільки привабливим, що в 30-х роках в Амстердамі спеціально для цього почали випускати “свинки”. Їх привозили до Польщі, де люди їх купували і десь закопували в себе на городі. І це були досить-таки великі запаси капіталу, який цілковито непродуктивно собі лежав. Йшлося про те, щоб, так би мовити, витягнути його на поверхню і переконати людей в тому, щоб вони розмістили свій капітал в польському держбанку, а далі держава вже могла використовувати цей капітал для інвестицій. Серед іншого тому й велася консервативна монетарна політика. Люди повинні були впевнитися в тому, що не буде ніякої девальвації. Лише за такої умови вони могли витягнути свої запаси. До слова, з точки зору індивідуальної долі людей це не було розсудливим рішенням. Той, хто в кінцевому підсумку вирішив залишити золото закопаним прийняв розумне рішення. Той же, хто поклав свій капітал в державний банк вчинив необачно.
На думку професора Моравського міжвоєнна Польща не змогла забезпечити цілісний соціальний розвиток і вирішити питання бідності, хоча він і звертає увагу, що дана проблема була характерною навіть для таких країн як Голландія:
Друга Річ Посполита загалом має хороше реноме. Сьогодні громадськість з теплом сприймає її. Великою мірою ця традиція була накинута інтелігенцією. Адже, інтелігенція є носієм пам’яті і це вона в перспективі вирішує, як і що буде закарбовано в пам’яті. Інтелігенції у міжвоєнній Польщі дійсно жилося непогано, але були широкі верстви населення [особливо це стосується селян], які згадували Другу Річ Посполиту як країну глибоких і безпросвітніх злиднів.
В той же час професор Войцєх Рошковський представляючи справу в макроекономічному плані розрізі вважає, що економічний розвиток Польщі в міжвоєнний період був позитивним і динамічним і тут ключовим є вихідні точки для порівння:
Порівняння 1913 і 1938 року про щось говорить, але значно більше говорить порівняння 1920-21 років з 1938 роком. І тут ми можемо говорити про успіх. Оскільки, якщо взяти дві похилі розвитку 1920/21 і 1938/39 – в порівнянні Польща/Європа, - то виявляється, що польська економіка розвивалася швидше, ніж європейська.
Суперечки про те, чи була Друга Річ Посполита країною розвитку чи стагнації думаю, що ніколи не припиняться, позаяк в Польщі є ті, хто Другу Річ Посполиту не дуже люблять, а є ті, хто ревно намагаються поставити її на п’єдестал.
Матеріал підготував Назар Олійник