24 березня в Казимирівському палаці Варшавського університету пройшла ювілейна, XXV-та церемонія вручення нагород "Східного огляду"."Східний огляд" – це квартальний часопис, який видається при Студіумі Східної Європи. Дана нагорода, не дивлячись на те, що не передбачає фінансової премії, є престижною в науковому світі і присуджується за публікацію робіт по східноєвропейській тематиці за попередній рік, а також за наукову діяльність в цілому.
В ролі розпорядника урочистості, традиційно, виступив Ян Маліцький – директор Студіуму Східної Європи та головний редактор “Східного огляду”. Урочистість розпочато хвилиною мовчання в пам’ять про лауреатів, котрі пішли з життя, починаючи з 2002 року.
Ян Маліцький. Foto:PR/NO
Після цього Ян Маліцький оголосив першого лауреата:
В категорії “Вітчизняні праці” нагороду отримає Альбін Ґловацький за книгу “На допомогу засланській освіті. Видавнича діяльність Комітету в справах польських дітей в СРСР (1943-1946)”. Книга видана в 2017 році в Лудзькому університеті
Похвальне слово на честь Альбіна Ґловацького виголосив професор Даніель Боцковський:
Даніель Боцковський. Foto: PR/NO
Праця, удостоєна нагороди є свого роду підсумковим дослідженням. Річ у тому, що багато років, починаючи з кандидатської дисертації, питання долі поляків, долі дітей і опіки над польськими громадянами, були предметом досліджень [професора Ґловацького] і [його] роботи в архівах Радянського Союзу та в багатьох інших архівах.
Вручення нагороди професору Гловацькому. Foto: studium.uw.edu.pl
Сам же лауреат оповів присутнім кумедну історію про те, в яких умовах йому довелося працювати, коли після довгих років старань, йому, на зламі 80-90-х років, вдалося отримати доступ до радянських архівів:
Я поїхав, беручи з собою лише один нотатник, з надією, що в разі потреби я куплю ще. Це діялося на початку 90-х. Уявіть собі, я дуже швидко заповнив мою записну книжку і ввечері, після завершення роботи в архіві, пішов в універмаг в центрі Москви в пошуках нотатника. Яке ж було моє здивування, коли в універмазі мені сказали, що блокнотів просто-напросто немає. Почалися пояснення, що я приїхав за держкошти працювати в архів. Мені запропоновано прийти о шостій ранку, аби зайняти чергу. У відповідь я пояснив, що не можу цього зробити, бо мушу працювати в архіві. Сьогодні все це видається немислимим, оскільки є можливість фотографувати, сканувати, але такі вже були часи. В кінцевому підсумку я випросив у продавчині календар у формі книги під назвою “По ленінським адресам” і на кожній сторінці було зображення Леніна. Мої архівні конспекти про репресії стосовно польських громадян написані на листках з потретом Леніна.
В категорії “Іноземні праці” присуджено дві нагороди. Першу з них отримав російський історик Кіріл Кочеґаров за монографію “Річ Посполита і Росія в 1680-1686 роках: Укладення договору про Вічний мир”, котра була перекладена і видана в Польщі Музеєм “Палац короля Яна III в Віланові”.
В похвальному слові професор Анджей Рахуба відмітив значення і цінність даної монографії для вивчення історії польсько-російських відносин:
Анджей Рахуба. Foto: PR/NO
Дана праця стосується маловідомого періоду відносин Росії з Річчю Посполитою за часів правління Яна III Собєського. Для поляків цей період завершився так званим Трактатом Ґжимультовського, який також відомий як договір про Вічний мир 1686 року. Даний договір остаточно поклав край надіям Речі Посполитої повернути землі зайняті Росією в результаті війни 1654-1667 років, але також землі, що повинні були повернутися [згідно з домовленостями] до Речі Посполитої. Головним чином мова йде про Київ. Робота Кіріла Кочеґарова надзвичайно добре задокументована, ґрунтовна та добре написана і привносить нові дані щодо даної проблематики.
Кіріл Кочеґаров одержує свою нагороду. Foto: PR/NO
Автор же, якому цього року виповнилося 40 років, відмітив важливість для нього, як молодого спеціаліста, наукового стажування в Польщі у Студіумі Східної Європи, очолюваному Яном Маліцьким:
Це перебування багато, що змінило в моєму науковому житті. Дану тему я отримав як тему моєї кандидатської і дуже ретельно її опрацював. Завдяки річному науковому стажуванню я не лише ознайомився з бібліографією, але й це теж мені дозволило навчитися працювати з польським архівним матеріалом та вивчити старопольський правопис, який на початках давався важко. Завдяки цьому вдалося збалансувати матеріали і джерела [російські і польські].
Ще одна нагорода “Східного огляду” в категорії “Іноземні праці” була присуджена книзі Алєксандра Подрабінека “Дисиденти”, чий польський переклад побачив світ у видавництві Осередку “Карта” під заголовком “Дисиденти. Невиліковно непокірні”. Збіґнєв Ґлюза, директор осередку “Карта” у своєму виступі підкреслив величезне значення Подрабінека, непримиренного дисидента і багатолітнього в’язня сумління, як людини, що інформувала світ про використання радянським режимом психіатрії проти інакомислячих:
Збіґнєв Ґлюза. Foto: PR/NO
У віці 20 років він розпочав роботу над репресивною психіатрією. Алєксандр Подрабінек вже тоді розумівся на медицині і психіатрії і коли він приєднався до дисидентів, то зрозумів яку загрозу це несе. Його машинопис, в якому йшлося про це, потрапив в 1977 році на Світовий Конгрес психіатрів. Це був перший текст написаний всередині системи, в якому йшлося про те, як Радянський Союз знищує людей при допомозі репресивної медицини.
Алєксандр Подрабінек отримує свою нагороду з рук Яна Маліцького. Foto: PR/NO
Сам же лауреат так прокоментував отриману нагороду:
Я зворушений цією нагородою, бо вона підкреслює інтерес Польщі до проблем, які були в минулому, котрі турбують нас сьогодні, позаяк наше минуле в Росії стає нашим сьогоденням і боюсь, що й майбутнім.
Необхідно сказати, що нагороди “Східного огляду” мають свою, до певної міри, виняткову специфіку. Річ у тому, що існує небагато подібних відзначень, котрі віддають належне тим, хто працює над виданням історичних джерел. Премію в категорії “Видання джерел” одержали два історики: Даріуш Домбровський і Адріан Юсуповиць за публікацію критичного видання Галицько-Волинського літопису, на яке історики чекали близько 160 років, а також видання польського перекладу цієї пам’ятки в супроводі з науковим коментарем.
Професор Кшиштоф Пєткевич у похвальній мові зауважив, що науковці, котрі працювали в рамках ґранту, за свою роботу отримали в перерахунку на годину праці, близько 2 євроцентів. Він пояснив присутнім наскільки копіткою була робота цих двох дослідників, перед якими стояло завдання максимально наблизитися до первісного варіанту літопису, відомого в різних рукописних списках:
Кшиштоф Пєткевич. Foto: PR/NO
Були зібрані і відскановані всі найбільш важливі рукописні варіанти, після чого вони були заново вивчені. Було співставлено всі видання літопису і літературу по даній темі – це щось, що звичайна людина не в стані собі уявити. Саме на основі всього цього повстав том, що нараховує 710 сторінок, який вийшов в рамках збірки джерел “Пам’ятки минулого Польщі”. Дане видання супроводжує науковий коментар, в якому ми маємо справу з текстом хроніки, зі всіма існуючими варіантами рукописів Скажімо, на кожній сторінці знаходиться 6-7 рядків тексту, а потім йде 30-50 варіантів, що стосуються окремих слів і подій, віддзеркалених в літописі. На додаток до всього цього текст супроводжується 1623 примітками, де подано коментар, що стосується питань джерелознавства.
Це, так би мовити, перша частина присудженої нагороди. Друга справа – це переклад. Тепер вже текст літопису переклали із застосуванням небаченого до цього часу методу. Автори видання намагалися передати форму оригіналу, що дуже важко, позаяк староруська мова вже не існує. В перекладі кожна строка йде мовою оригіналу, котру паралельно супроводжує польський переклад.
Нагородження Даріуша Домбровського. Foto: PR/NO
... і Адріана Юсуповця. Foto: PR/NO
Як вже згадувалося, нагороди “Східного огляду” надаються не лише авторам за опубліковані монографії, але й науковцям за їхні видатні досягнення в категорії “За наукову працю і творчий доробок”. Цьогоріч журі “Східного огляду” признало три таких премії. Першу з них одержала професор -відома спеціалістка з історії Польщі Нового Часу та традицій польського парламентаризму.
Анна Філіпчак-Коцур. Foto: studium.uw.edu.pl
Ще одним лауреатом в категорії “За наукову працю і творчий доробок” став професор Анджей Поппе, один зі стовпів польскої медіавістики і спеціаліст по Київській Русі.
У зв'язку зі станом здоров'я Анджей Поппе не зміг прибути на церемонію,тому на ній його представляв його учень,професор Геронім Ґраля. Foto: PR/NO
Третім лауреатом став чеський історик Мірослав Грох, найбільш авторитетний і заслужений, з тих, що живуть, дослідник нації і націоналізму, а також один з піонерів у вивченні малих народів Європи.
Мірослав Грох зі своєю нагородою.Foto:studium.uw.edu.pl
На завершення слід згадати про нагороду імені Александра Ґейштора, яка є спеціальною відзнакою в рамках нагород “Східного огляду”. Цього року нагороду отримала Польська бібліотека в Парижі.
Представник Польської бібліотеки в Парижі з Нагородою імені Александра Ґейштора. Foto:studium.uw.edu.pl
Учасники XXV-ої церемонії вручення нагород "Східного огляду". Foto:studium.uw.edu.pl
Матеріал підготував Назар Олійник
Матеріал підготував Назар Олійник
Матеріал підготував Назар Олійник