Гості нашого ефіру – це Катажина Ярузельська-Касторі, публіцистка, відповідальна за оформлення історичного інтер’єру в Мілюсіні, тобто у маєтку Пілсудського у підваршавському Сулєювку, а також Томаш Станьчик, журналіст, публіцист, що завідує відділом промоції і комунікації Музею Юзефа Пілсудського в Сулєювку, а насамперед колекціонер забавних історій про маршала, які публікує на «Blogu z wąsem»-«Блогу з вусами».
9 років тому у Мілюсіні, тобто в маєтку в Сулєювку було створено біографічний музей маршала Пілсудського. Як це, власне, сталося?
Катажина Ярузельська-Касторі:
- Це сталося лише тому, що родина маршала після перших виборів у 1989 році повернулася до Польщі, доходячи висновку, що це вже вільна батьківщина. І доньки маршала – Ванда Пілсудська і Ядвіґа Ярачевська у порозумінні з містом Сулєювек, якому належав маєток у комуністичні часи, прийняли рішення, що це найліпше місце для вшанування фігури маршала, адже маєток, власне кажучи, зберігся у незмінному стані.
- Тобто, стіни збереглися в незмінному стані, але як з інтер’єром? Адже там, якщо я не помиляюся, був дитячий садок?
- Так, у маєтку, здається, з 1956 року, тобто з часів Відлиги був дитячий садок. А перед цим, імовірно, там був НКВС. А в будь-якому разі, мешканці Сулєювка пам’ятають, що там можна було почути російську мову, і що там дислокувалися солдати, що, наприклад, сушили свої кальсони на терені маєтку. Це, звісно, жарт, але, тим не менш, там був розташований НКВС, що було дуже важливим знаком для пошуків і розуміння працівниками музею того, що могло статися з приватними речами маршала, які кудись вивезли.
- Пане Томашу, ви, власне кажучи, є фанатом Юзефа Пілсудського, і ви знаходите неймовірні, маловідомі історії про нього, які представляють цю постать у дещо більш земному світлі. Чи маршал любив цей маєток, чи також віддавав перевагу якимось іншим місцям?
- Звісно, він дуже любив Сулєювек. Це був для нього такий прихисток, де він ховався. Але тут треба додати, що в Сулєювку він мешкав з родиною постійно у 1923-1926 роках, після чого вони переїхали до Бельведеру, а відтак Сулєювек став місцем – як би ми сьогодні це назвали – відпочинку у вихідні. Але також маршал мав власний невеличкий маєток на Віленщині, який дуже любив – Кєлішкі, звідки був вихід до озера. Він дуже любив те місце. І врешті, третім таким місцем, його справжнім захистком, де він міг всамітнитися, був будинок, що належав Генеральній інспекції Збройних сил на Уяздовських алеях. І мало хто, а може й ніхто про це не знає, що там Юзеф Пілсудський мав свій кабінет, будучи генеральним інспектором Збройних сил, а разом з цим квартиру. Там у нього була спальня, що також виконувала функції конференц-залу, оскільки в ньому знаходився великий стіл і кабінет для праці. Він бував там дуже часто, проводячи по кілька днів, а часом і тижнів. І це був такий прихисток, коли він сам хворів на грип або застуду, і не бажаючи заразити доньок, замикався, власне, у Генеральній інспекції.
- Пані Катажино, ви шукали різні меблі, і часом вам вдавалося натрапити на різні дивовижні знахідки, котрі сьогодні вже знаходяться в музеї Пілсудського, чи не так?
- Так, знайшлися меблі і потрапили до Мілюсіна. Наразі вони мають бути віддані до реставрації та перебувають у наших запасниках, але протягом тижня ми їх експонували. Натомість, справді, обставини, пов’язані з виявленням цих меблів, є дуже цікавою історією. Отже, як про це була вже мова, родина Пілсудських постійно мешкала в Мілюсіні в Сулєювку з 1923 року, коли цей маєток було їм надано з Фонду солдата як дар від війська, до 1926 року. Перед цим Алєксандра Пілсудська купила дерев’яний будинок, що також знаходиться в Сулєювку, по-сусідськи, і там вона мешкала, проте цього дому просто не вистачало. Це був дерев’яний дім у дивовижному стилі сьвідермайер. Солдати дійшли висновку, що маршал повинен мати елегантну віллу і її було збудовано у так званому дворковому стилі. Треба пам’ятати про те, що тоді у Польщі тривала велика дискусія про національний стиль в архітектурі. Одним з її учасників був Станіслав Віткевич, а іншим – Казімєж Скуревич. Отже, дворковий стиль, у якому збудовано цей дім, є стилем, який звертається до польських дворів, тобто, власне, національним. А отже, з 1923 до 1926 року родина постійно мешкала там і звідти маршал вирушив на Варшаву, де після Травневого перевороту оселився в Бельведері.
- Пан Томаш сказав, що цей будинок використовувався Пілсудським і його родиною для регулярного відпочинку у вихідні. А що було потім? Зокрема, після смерті маршала?
- Під час другої світової війни дім залишався в руках родини. У 1939 році – у вересні, здається – Алєксандра Пілсудська вирушила до Лондона через Латвію, але будинок залишився в руках її кузинок і ад’ютанта пана Мільоха. Так було всю війну. Існують підозри, що навіть Гітлер його відвідав, коли приїхав до Варшави на парад перемоги, оскільки тоді у Сулєювку відбувалися якісь безпрецедентні заходи: дуже багато ґестапо, війська, не надто було відомо, що діється. Але Гітлер мав до маршала дуже велику повагу… Напевно не відомо, чи він там був, але точно під час війни там побував Ґерінґ, звернувши увагу на шахи, які ми хочемо відтворити. Все це лише такі уривки історій на цю тему, що були скрупульозно зібрані у книжці Влодзімєжа Каліцького «Повернення до Сулєювка», яку я дуже всім рекомендую. І попри те, що наше знання вже значно поглибилося, ця книжка була для мене основою.
- Але повернімося до мотиву з меблями. Що з ними сталося?
- У 1947 році, вже після війни, за наказом Пйотра Ярошевича, що на той час був віце-міністром оборони і квартирмейстером, меблі було вивезено. Ярошевич мав, імовірно, зорганізувати палац для НКВС – це був палац у Гелєнові, що до війни належав одному з Потоцьких (це у Прушкові під Варшавою). Тільки цей палац був ограбований. Тому Пйотр Ярошевич, ще будучи на фронті разом з Армією Берлінґа, з іншого боку Вісли, під час Варшавського повстання, відвідав Сулєювек, бо отримав інформацію, що там маєток зберігся. І, ймовірно, у 1947 році він потребував меблі й забрав все те, що там було, привізши до Гелєнова. Але це наше знання ex post. До родини і людей, пов’язаних із військом вже за нових часів надходили різні сигнали щодо того, що щось у Гелєнові зберіглося. І оскільки ми перевіряємо всі версії, то перевірили й цю. І меблі там знайшлися…
PR24/А.М.