Коли сто років тому мали місце події знані як Жовтнева революція, яку часто називають Жовтневим переворотом, навіть найбільш проникливі уми не могли передбачити, що нечисленна більшовицька партія зуміє не лише втримати здобуту владу, але й що більшовики зможуть створити ще могутнішу імперіальну потугу, ніж Царська Росія.
Перемога більшовиків започаткувала нову еру, зокрема у міжнародних відносинах, за якої Радянський Союз став першою країною, де встановлено комуністичний режим, що декларував своєю кінцевою метою побудову безкласового суспільства, в якому не було б місця для експлуатації та визиску. Ленін і його послідовники обіцяли добробут, щасливе майбутнє та зникнення всіх соціальних та економічних недуг. При цьому встановлювався перехідний період, у вигляді диктатури пролетаріату. Тобто, це форма політичної влади, за якої мали бути забезпечені інтереси робітників, найбільш прогресивного класу, що в союзі з селянством мав гарантувати перемогу комунізму. Оголошено війну таким класам як буржуазія, опорі капіталізму. На практиці ідея класової боротьби і боротьби з ворогами комунізму за найбільш скромними оцінками істориків зумовила 20 мільйонів жертв радянського режиму.
Про цей колосальний соціальний експеримент, яким був Радянський Союз, і піде мова в нашій передачі, а про це ми попросили розповісти відомого американського публіциста та журналіста Девіда Саттера. Він, зокрема, є автором книги «Доба безумства. Розпад і падіння Радянського Союзу», де аналізує і представляє анатомію радянської системи та характеризує більшовицький режим як «безумство», що охопило маси. Відповідно виникає питання – чому це безумство охопило таку колосальну масу людей? Чому люди повірили в більшовицьке світобачення і чому це безумство протрималося 74 роки? Ось як це пояснює американський публіцист:
– Чому це так довго проіснувало і яке джерело цієї стабільності? Стабільність була побудована за допомогою терору, масового терору, який навіяв людям підсвідомий страх, котрий був у крові багатьох поколінь. Це одна причина. Друга причина – це те, що Радянський Союз і радянська система для багатьох мала привабливі риси – не потрібно працювати, не треба думати, не треба брати відповідальності на себе. Загалом, немає потреби проявляти ініціативу. Безумовно, для вільнодумної людини, чи взагалі для вільної людини це скоріше негативне явище, але для дуже багатьох, особливо для люмпенізованої публіки, радянська система мала свою привабливість. Адже, людина може нічого не робити і одночасно вважати, що вона – частина чогось всесильного, чогось, що веде світ до прогресу і раю на землі. Це, на жаль, викривлення дійсності, але для багатьох людей це мало свою привабливість. Все це разом зі страхом та контролюванням інформації створило атмосферу, при якій система могла працювати й дуже довго існувати. Якщо б не появився Горбачов, якщо б не було спроби реформувати систему, яку неможливо реформувати, Радянський Союз міг би існувати до сьогоднішнього дня.
Не може не дивувати той факт, що найбільш світлі голови свого часу в Європі та в Америці захоплювалися радянським ладом. Власне, в СРСР ліві по всьому світі вбачали прогресивний рух за свободу, за демократію. Довгий час ця утопія утримувалася навіть після того, як чимало з прихильників радянського ладу мали нагоду отримати інформацію про ГУЛАГ та ситуацію з правами людини в Радянському Союзі. Думка Девіда Саттера з цього приводу:
– Найбільш догматичні просто відмовлялися прийняти дійсність, але для багатьох стало зрозуміло, що це великий обман, що насправді немає ніякої справедливості і що це лише жорстока диктатура. Проте, чому люди приймали це як західний варіант цивілізації? Поширеною є думка, що, коли люди довго живуть у дусі законів, то вони схильні забувати, наскільки важливі досягнення західної цивілізації. Я маю на увазі звичаєве право, повагу до закону і саму систему законів. Вся ця [політико-правова та культурна] система працює і люди сприймають її як щось належне. Ця система, яка допомагає врегульовувати соціальні конфлікти і створює контекст, за якого ці конфлікти можуть бути справедливо вирішені, стає для людей невидимою і вони лише помічають соціальні конфлікти. З’являється думка, що джерелом організації суспільства можуть бути не закони і не спадщина західної цивілізації, а політичні цілі і що головне – вирішити соціальні питання на користь тої чи іншої сторони, в результаті чого все інше стає другорядним. Багатьом західним інтелектуалам імпонував факт, що Радянський Союз обіцяв вирішення всіх соціальних проблем і намагався це обґрунтувати науково на базі філософських та економічних праць, котрі могли прочитати нечисленні. Навіть, якщо хтось їх і читав, то малоймовірно, що він це розумів, бо ці праці спиралися на запереченні того, що важко довести, але що людина відчуває інтуїтивно, йдеться про моральне начало в людині та її трансцендентну цінність.
Друга світова війна, фактично, поставила сталінський режим і Радянський Союз на межу існування. Як не парадоксально, але Друга світова, яка для абсолютної більшості росіян представляється як Велика Вітчизняна Війна, якоюсь мірою врятувала Радянський Союз, який виступив у ній в ролі жертви нападу гітлерівської Німеччини. Війна згуртувала суспільство довкола влади в боротьбі з агресором. Проте, цієї консолідації досягнуто завдяки пропаганді, насильству щодо тих, хто не бажав воювати за сталінський режим.
Як відзначає Девід Саттер, Радянський Союз вийшов з протистояння з гітлерівською Німеччиною ще сильнішим і легітимізував своє існування в очах Заходу:
– Очевидно, що Друга світова війна створила велике враження в світі щодо легітимності Радянського Союзу. Якщо до цього, у 20-30 роках, люди відкидали легітимність СРСР вважаючи, що це штучна держава заснована на страху та терорі, що є правдою, то після перемоги в Другій світовій війні до Радянського Союзу стали відноситися по-іншому, і в світі, і всередині країни. Я думаю, що той факт, що Москва перемогла ще більш зловісну систему, ніж комунізм і потім відіграла вирішальну роль у розгромі фашизму, – для Радянського Союзу це було важливе у всіх значеннях. Цей факт до сьогодні легітимізує тоталітарну систему в самій Росії.
Часто більшовизм розглядають як релігійний сурогат, як політичну релігію. Відповідно, ведучи мову про занепад і падіння радянської системи, можна провести паралелі із зникненням того чи іншого релігійного культу. Тобто, спочатку є псевдорелігійне запалу, згодом приходить догматична закостенілість, що плавно переходить в індиферентність та імітування віри. На схилі радянської епохи маси почали вдавати, що вони вірять в комунізм, беруть участь в його ритуалах, але поза найбільш відданими адептами, ніхто не вірив у комунізм. Проте, наш співрозмовник застерігає від узагальнень і впадання в схеми, які, зокрема, панують на Заході щодо щирості переконання пересічних людей у радянській ідеології:
– На Заході часто говорять, що ніхто в Росії, в Радянському Союзі не вірив у комунізм. Проте, ніхто не розмовляв з простими людьми. Можливо, справді серед інтелігенції панував великий цинізм та лицемір’я. Однак, загалом у Радянському Союзі люди приймали цю ідеологію. Це визначало рамки їхнього мислення. Це, власне, одна з причин, чому Радянський Союз міг так довго триматися і, серед іншого, перемогти Німеччину. Коли СРСР розпався, то в багатьох, хто щиро вірив у комунізм і вважав себе порядними людьми, відбулася психологічна криза. Ці люди залишились без жодних ідеалів, особливо, коли через криміналізацію в Росії та інших пострадянських країнах, вони не бачили розумної альтернативи в плані цінностей.
На думку Девіда Саттера, головна причина падіння Радянського Союзу лежить передовсім в ідеологічній площині, коли між комуністичною доктриною та дійсністю існувала кричуща невідповідність. Горбачовська «перебудова» лише пришвидшила розвал радянської системи, адже завдяки «гласності» люди почали отримувати інформацію з незалежних джерел:
– Це неможливо, щоб правдива інформація співіснувала з пропагандою і щоб одне не знищило іншого. Система була побудована на брехні та зміцнена масовою пропагандою. Лише радянська ідеологія зберігала країну, бо це була багатонаціональна держава. По суті, це була штучна держава. Україна – це країна, так само країною є Росія, але що таке Радянський Союз? Це утворення, що базується на соціалістичній ідеології, яка потребує контролю над інформацією, бо вона фальшива. Тому, коли люди почали отримувати правдиву інформацію і побачили, що все ґрунтувалось на брехні, спосіб зберегти країну зник. Усі внутрішні протиріччя вийшли на поверхню.
Матеріал підготував Назар Олійник